Тримай свій, Україно, стрій
Залиш хандру і сльози.
Згадай якою ти була,
Коли прийшла загроза.

Як всі в війну тоді вступили,
Наче одна людина,
І як спіймали той кураж
Свободної країни.

Згадай, як єдністю вражала,
Байдужість проломивши.
І як з зацепеніння світ
Від єдності той вийшов.

Заздрість, захоплення тобою
Лилися тоді світом.
За честь велику раптом стало
Вважатись українцем.

Як свари тоді закінчились,
Як друзями всі стали,
І як жага перемогти
Світлом в очах палала.

Згадай про розпач ворогів
Від спротиву країни,
Як віддавали й віддавались
Заради Батьківщини.

Сльоза була на всіх одна.
Одне загальне горе.
І радість - «ворога бьємо» -
Єдиним пливла морем.

Згадай про лютий місяць лютий,
Той дух в собі тримай.
Шлях, до майбутнього що вів,
Ти свій не залишай.

17-02-2023

💔🥺😪Тепер Герой спочине...💔🥺😪

Йде довгоочікуваний дощ - це небо плаче,
Ллються сльози за невинних людей,
Над могилами соловейко сумно щебече,
Більше не побачимо рідних очей...

Вітер свище, тріпоче синьо-жовтий стяг,
Вже в домовині, везуть з війни Героя,
Який за волю, нашого народу, поляг,
Залишилися тільки його світлини і зброя...

Тепер солдат спочине від страшного бою,
Від пекучого болю кровавих і глибоких ран,
Його втомлена душа летить додому,
Де сира і холодна земля, та сірий туман...

Як же багато в Україні горя і печалі,
Гірко плачуть нещасні мамині серця,
У розпачі вони на могилах кричали,
Просили і благали, повернути сина, у Всевишнього отця...

Та їх вже ніколи не повернути, Лишиться тільки вічна пам'ять,
Цю криваву війну нам не забути,
Зло і людські муки безжально серця краять...

03.06.2023. С.М. Онисенко

Акровірш:
Війна йди геть!

Війна холодна й крижана,
Іди туди, звідкіль прийшла,
Й ніколи, чуєш, не приходь,
Нас ві́зьме, під своє крило, Господь,
А ворогам горіти тільки в пеклі і до тла!

Йойкати непотрібно, ворожа орда,
Діточок не чіпай, йди геть, біда!
жИви Україно, нене моя!

Гойдає вітер наші думки,
нЕ повернути вже ніколи, втрачені роки,
Та в кожного українця живе Надія,
вірЬ, проженемо з нашої землі лиходія!

28.05.2023. С.М. Онисенко

ПИТАННЯ БЕЗ ВІДПОВІДІ

Чому́ ординець са́ме нас обрав?
Чому́ на нас пішов він із війною?
Чому́ потвора кро́ві зажадав
Й не обійшов Вкраїну стороною?

Чому́ війна? Уже десятий рік…
Десятий рік ми крівцю проливаєм,
Полеглим ми не відаємо лік,
Та стоїмо й себе обороняєм.

Але ж чому́? Чому́ до нас прийшли?
Для чо́го їм рідненька Україна?
Вони давно всі межі перейшли…
Й несе для них загрозу солов’’їна.

Чому́ гнилий ввірвався оркостан
І не дає спокійно людям жити?
Чому́ ввірвався нелюд цей, тиран,
Й доводиться життям за це платити?

Чому́ ніхто його не зупиня?
Чому́ нема управи на потвору?
Від нього лиш погрози і брехня,
Нелічено смертей й людсько́го мору.

Чому́ не схаменеться терорист?
Чому́ ця кара впала на Вкраїну?
До злочинів у нього тільки хист,
Й суцільну робить нелюд цей руїну.

11.05.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 983015

УКРАЇНА – ЦЕ ЄВРОПА

Україна – це Європа,
Й світ давно це визнає́,
Де не буде раschотопа,
Це нам віри додає.

Де не буде вбивців клятих,
Їх в Європу не візьму́ть,
Там не буде раschовати,
В пух і прах нас не зітру́ть.

Європейська ми держава,
Нас підтримує весь світ,
За нас шириться скрізь слава,
Та й лягає неньки цвіт.

Світ дізнався про Вкраїну,
Про незламність й сильний дух,
Чують мову солов’їну,
Яка ріже вбивцям слух.

У нас цінності високі,
Й честь, і совість, і мораль,
Нам потрібна воля й спокій,
Та війна у нас, на жаль.

У Європі Україна,
Європейське нам близьке́,
Європейська ми родина.
Все раschистське нам мерзке́.

09.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 982727

Біль, сум...

(Пам'яті жертв ракетного обстрілу рф по всій Україні-ненькі - по Умані, Дніпру, Запоріжжі......)

Біль, сум і нестри́мна лють,
Як же нашим лю́дочкам будь?
Кров, сльози, тяжке горе,
Каті́вські ракети руйнують вже вко́тре...

О, Всевишній, летять до тебе ду́ші,
Плачуть небеса, скорбота знову душить,
Умань, удо́світа, обстріляли звірюки,
В них немає сердець, одні каменюки...

Хто ж допоможе в нашій біді?!
Українців вбивають, злодюги лихі,
Невинні люди - дорослі, малі,
Ллється кров по нашій землі...

Стогін, крик, горять будинки,
За кожного біжать криваві сльозинки,
Чому? За що? Злі сили й прокляття,
Сотні рятувальників та їхнє завзя́ття...

А весь світ тільки спостерігає,
Хіба ж на собі він це відчуває?!
Як не́нависний кат, маньяк і вбивця,
Шматує, гвалтує, п'є кров кровопи́вця...

А вони так хотіли жити, просто жити,
Радіти кожному дню, кохати, любити,
Вірили, надіялись і мріяли як діти,
А тепер куди ж ту всю біль подіти???

Загинули, пішли їхні душі в небуття,
Так і не дочекалися мирного майбуття,
Нещастя спіткало багато сімей,
Скільки ще чекати страшних смертей?!

Безсила земля, почервоніла від крові,
Зажурилося небо, почорніло від болі,
Сонце сховалось, промінь погас,
Зорі, мов очі, споглядають на нас.

Орда безжальна, дай нам спокій,
Досить вбивати, іуди жорстокі!
Все тішетесь, радієте... Йдіть геть!
Будемо боротися! Поборемо смерть!

02.05.2023. Simple Infinity
(С.М. Онисенко)

Густий туман, невидима стіна,
Покрив мою страждаючу країну...
Солона котиться з очей моїх сльоза
За кожну маму вбиту і дитину...

А десь загинув тато на війні.
У нього ж народився син сьогодні!
Вмираючи, ридали очі голубі
Та уявляли синові долоні...

А там ще, кажуть, повернувся син
До мами з фронту, але втратив ноги...
Він рідний дім нерадісно зустрів,
Бо ж сам не зміг ступити до порогу ...

А діти... Діти, в чужині,
У ворога кривавого в полоні.
Без мами й тата, без рідної землі...
Яка чекає їх майбутня доля!?

Понищені поля родючі і ліси,
Не чути радості, навколо - все в жалобі...
Війна лишила біль тяжкий в душі,
У серці - відчай, сум, печаль, тривогу.

Живемо миттю... І рахуєм миті:
Щасливі і смішні, веселі і п'янкі...
Бо ж ми не знаємо, чи зможемо зустріти
Світанок ніжний й теплі вечори...

... Але ж як хочеться прокинутися зранку,
Почути всім омріяні слова:
"І буде день, і буде в нас світанок!
Все буде в нас! Закінчилась війна.