Вистріли, вибухи, градами валить москаль
Патріоти країни, рідної України, нерви міцніші за сталь
За спокій народу, нашу свободу, герої підуть до кінця
За кожну родину, за маленьку дитину, за материнські серця
Спогади стерті, за секунду до смерті, перед очима життя
Снайпер з гвинтівки, цілить в кінцівки, без співчуття
Під вистріли кулі, прилітають зозулі, щоб побачити смерть ворогів
Путінські ідіоти, нікчемні істоти,відчуйте лють Українських синів

Наш дух не здолати, не перемогти
Ми до свободи будем разом іти
Якщо впадем, то зможем піднятись з колін
Хлопці на фронті, низький Вам уклін

Списки в блокноті, москальські «двохсоті», через один мародер
Кадировські миші, у ранішній тиші, знову шукають Бандер
Найтупіші створіння, із свого покоління, для вас в пеклі бронюють місця
У вашім тремтінні, від власної тіні, страх не змити з лиця
Доброволець з «Азова», хлопчина зі Львова вам відправив в подарок снаряд
Нашкрябав ключима, за смерть побратима, і не має дороги назад
І для вас окупанти, сьогодні куранти, востаннє проб‘ють в унісон
Вам покажем нарешті, ціною без решти, що таке вічний сон

Дика московія колонізує наші села та міста.
Мілітаризує не лише дорослих, а й дітей.
На землях, окупованих росіянами, освіта -
Під тотальним впливом рашистських сітей.

Всі воєнні злочини окупантів у мирній Україні -
Геноцид вільнолюбного, сусіднього народу.
Нанесені нам рани - болісні, тяжкі, незагоєні...
Українські діти втрачають життя та свободу.

Малі українці теж зазнають військової агресії.
Вони є серед жертв терору: вбиті, поранені...
Живуть в сірім мороці окупаційної депресії.
Тисячі - насильно викрадені та депортовані.

Рашисти зробили тих діточок заручниками.
Сховали їх в Криму та на своїй території.
Відібрані телефони... Вони стали невільниками.
росія блокує доступ до будь-якої інформації.

Дітей, що живуть на окупованих територіях,
Силоміць асимілюють в російську спільноту.
Вчителі з росії навчають їх по своїх підручниках
І вони змушені терпіти мерзенну москальноту.

Мілітаризацію діток росія веде ще змалечку
Через мережу дозвільних центрів та шкіл.
Насаджує мову, історію... Заходить здалечку.
Потім - їхні герої, спецуроки, зброя, вишкіл.

Крадуть дітей після вбивств батьків і звідусіль:
З інтернатів, лікарень, фільтраційних таборів,
З евакуації. Тяжко повернути когось звідтіль.
Їдуть "на відпочинок" й зі згоди батьків.

Гіркою є доля депортованих дітей на чужині.
Їх дають на перевиховання та всиновлення.
Там у них немає під ногами рідної твердині.
Псевдопропаганда. Вербовка на війну. Гноблення.

Все робиться досить грамотно, не випадково.
росія прагне знищити українську націю.
Позбавляє ідентичності та рідних продумано.
Сіє ворожнечу й ненависть. Веде русифікацію.

Повернення дітей з депортації йде повільно.
Дуже складно робити ці надважливі кроки.
Серце болить, що вони живуть там невільно.
Надіємось на допомогу. Світ же - широкий...

Те, що роблять російські агресори в Україні,
Є справжнім злочином проти людства.
росію покарають чи всі будуть "занепокоєні"?
москва не визнає міжнародного законодавства...

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Війна...

(Слов'янськ, біль..., сльози...😪😔🙏💔14.04.2023. Вічна пам'ять загиблим!😪😔🙏💔)

Жорстока і го́стра, як ле́зо ножа,
Холодна, воро́жа, зла і чужа,
Увірвалась, нена́висна, в наше життя,
Покрила всю землю чорна пітьма.

Душу розриває від страшни́х подій,
Розлетівся по́піл нездійсне́нних мрій,
Дитячі ду́ші летять в небуття́,
Мамине серце рветься на шмаття́.

Йдуть дощі - плачуть біднії люди,
Кров і вогонь обпікають їхні груди,
Від біди і горя, пора́нені, й люті очі,
Бачать кошма́ри, у снах, кожної ночі.

Руйнує і ду́шить люта війна,
Катує, вбиває, че́рства й кам'яна,
До зірок летять невинні життя,
Вона забирає найкращих в небуття.

Нестерпний біль, величезні втрати,
За нашу скорботу прийде відплата,
Згинуть іуди, що сіють лихо,
Теплом повіє вітер тихо-тихо...

18.04.2023. Simple Infinity
(С.М. Онисенко)

Зомбодя́тли забрьо́хані, завербо́вані,
Злодю́ги забу́хані, забісо́вані,
Зги́ньте, забирайтеся з землі,
Завоювати захотіли, звірюки злі?

Зада́вимо, зни́щемо зміюк,
За звитяг забудьте, заглу́шимо злюк.
Загамсели́м зада́рма загарбників,
Загризе́мо заго́ни зрадників.

Закатували за́живо, згвалтували,
Зграя збоченців зухвалих,
Замордували...
ЗСУ захистить, задуматись закликає,
Звільнить, заразу завзято здолає!

15.04.2023. Simple Infinity
(С.М. Онисенко)

Сьогодні свято та радості немає,
Печаль і смуток душу обіймає,
Матуся дитину з війни чекає,
Молиться, день і ніч виглядає.
Світанок, солов'ї відспівали,
Весна холодна, дощі накрапали.
Напекла пасочок, слізьми́ политі,
Червоні кра́шанки - рушничком вкриті.
Божий ранок - Христос Воскрес!
Церковний дзвін полинув до небес,
Воістину Воскрес! Свічку запалила,
"Благослови дитину!" - у Бога попросила.

16.04.2023. Simple Infinity
(С.М. Онисенко)

ХРИСТОС ВОСКРЕС – ВОСКРЕСНЕ Й УКРАЇНА

Христос воскрес – воскресне й Україна,
Зійде́ на нас Господня благодать,
Звучатиме все мова солов’їна,
Ми будем ПЕРЕМОГУ наближать.

З страшних руїн Вкраїнонька воскресне,
Очиститься від ворога вона,
І горе, мов навесні крига, скресне,
Закі́нчиться жорстока ця війна.

І знову забуяє, як раніше,
Розквітне наша ненька назавжди́,
Благаєм, щоб це сталось чимскоріше,
Щоб більш не куштувати нам біди́.

І щезне вся орда з землі́ святої,
Ми неньку відбудуємо усі,
Лани пшениці будуть золотої,
Буятиме в усій свої́й красі.

Тернистий шлях проходить наша ненька,
Хрести війни́ несе роки́ вона,
І кров’ю обливається серденько,
Бо спалює її страшна війна.

Христос воскрес – воскресне й Україна,
Її Госпо́дь поможе воскреси́ть,
Відновимо зруйнованії сті́ни,
І буде НЕЗАЛЕЖНА вічно жить!

17.04.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 980478

РУКИ, ЩО ВИБОРЮЮТЬ СВОБОДУ

Ру́ки, що виборюють свободу,
Зброю, що тримають день і ніч,
Біль і гордість нашого народу,
Смерть все зустрічають віч на віч.

Ру́ки, що виборюють свободу,
Ру́ки болю нашої землі́,
ПЕРЕМОГУ їм у нагороду,
А не піт кровавий на чолі.

Ру́ки, що виборюють свободу,
Їм би матір й рідних обіймать,
Це життя й коріння родоводу,
Що взяли́ся неньку захищать .

Ру́ки, що виборюють свободу,
Рана України вся на них,
Не дають до нас ординцям ходу,
В багатьох наза́вжди голос стих.

Ру́ки, що виборюють свободу,
Вік нам тії ру́ки на забуть,
Ру́ки, що позбутись хочуть зброду
Й нас, немов зіницю бережуть.

Ру́ки, що виборюють свободу,
Золото із ними не зрівнять,
Не зреклися нації і коду,
Їх, немов святиню, цілувать.

21.03.2023

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 979549

Прийшла із фронту звістка до родини -
Сумна, страшна, трагічна і тяжка:
Одна секунда - і немає сина ...
Немає сина, але є війна.

Чекала мама сина, ой чекала!
І тато сивочолий так чекав...
Молила всі молитви, які знала,
Просила Бога, щоб оберігав

Дитину всюди, бо навколо - кулі
Літали як птахи, які там не живуть.
Молилась мама з усієї сили,
Та серце відчувало ту біду.

Бо материнське серце не обманиш,
Занило так, мов обірвалася струна!
Бо тільки материнське серце знає,
Коли дитина дихає й коли її нема...

Вже й сльози висохли, вже й погляд ніби вмер,
Та і душі немовби вже не стало.
Хто би той біль із серця мами стер?
Життя, напевно, вже для того мало.

Та і життя, то більше не життя,
То оболонка - безлика і незрима.
Як тяжко чути - " А у нас війна"...
Як гірко мамі хоронити сина...

Тут, кажуть, наші воїни пройшли,
Тому і виросли ті жовто- сині квіти.
До дому рідного вели їх ті стежки...
Аби назавжди в тій землі спочити...