Весна, розпустила свої зелені коси,
Сонечко цілує сади і гаї,
На травичці вітер гойдає срібні роси,
Кожного ранку дзвінко співають солов'ї.

Але у серці так щемить,
На Україні йде війна,
По щоці сльоза біжить...
Наша Батьківщина стоїть сумна...

Від пострілів, гармат та кулеметів,
Наша рідна земля дрижить,
Цих кровавих і страшних сюжетів,
Ми нікому не бажаємо пережить...

Ніколи не пробачимо...
За сльози і біду.
Ніколи не забудемо...
Загарбницьку орду.

Зруйновані міста і села,
Вбиті донечки й сини,
Рідненька Україна тепер невесела...
Ми не забудемо цієї весни...

Тримайся рідна, не журись,
Не плач так тяжко моя ненько,
Іди до мене, пригорнись,
Ми ПЕРЕМОЖИМО, моє серденько!

18.05.2022 С.М. Онисенко

Сколихнула серця́ страшна звістка,
На фронті зів'яла ще одна квітка,
Мамина й татова люба донечка,
Тепер не усміхнеться їм рідне сонечко.

Наша чиста, невинна дівчинко,
Пташечка дорога, мила перлинко,
Відлітає від нас із татом так рано,
Тепер ніколи не загояться рани.

Ятрить душу невимовне страждання,
Закінчилися всі нездійсненні бажання,
Ти була лікар, пораненим допомагала,
Щоб солдат вижив, у Бога благала.

Руками закрила очі бідна мати,
Почала сильно кричати і гірко ридати,
"Я все віддам, тільки повернись доню!
Я не зможу жити..!" Впала додолу...

Всі проводжають дівчину-захисницю,
Молоду, невинну, Героїню білолицю,
В останню путь несуть їхню дитину,
Яка захищала свою неньку-Україну...

06.04.2023. С.М. Онисенко

Вірш присвячую всім Героїням-захисницям, які загинули🙏💙💛
Героям Слава! Вічна і світла пам'ять!
На світлині зображені Героїні, які захищали нас і загинули, але пам'ять про них жива і вічна! Їхні імена:
Романчук Анастасія; Аліна Лук'янова;
Владислава Черних; Таня Фесенко😪🙏😔

ЩЕ СКІЛЬКИ?

Ще скільки журавлів забе́ре ця війна?
Журавок скільки не верне́ додому?
Чорніє з горя мама не одна…
Відомо це лиш Господу святому.

Ще скільки пта́шок в вирій полетить,
Та са́ме в той, з якого не вертають?
Чому́ війну нічо́го не приспить?
Журавлики в могилоньки лягають.

Ще скільки нам купатися в сльозах?
Ще скільки нам від вибухів здригатись?
Лишень війна і горе на вустах.
Над нами скільки будуть ще знущатись?

Ще скільки цвіту згине у бою́?
Могил ще скільки виросте, мов квітів,
Коли орди не буде в нас в краю́
Й не будуть гинути невинні діти?

Ще скільки вдів наро́дить ця війна
Й сиріт ще скільки з’явиться усюди?
Ще скільки карбувать нам імена?
Коли в нас МИР і спокій знову буде?

Коли захочуть нам допомогти
Брудну війну наза́вжди закінчи́ти?
Як нам життя й Вкраїну зберегти
Й ціну страшну за це щоб не платити?

01.04.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 978895

ЧОТИРИСТА ДІБ ПЕКЛА

Чотириста, а наче сталось вчора,
Чотириста страшних запеклих днів,
Коли ввірвавсь вже сповна́ потвора,
Й тоді в нас розгорівсь страшенний гнів.

Ввірва́лися потвори в нашу хату,
До то́го – Кримом й Сходом був похід.
Ніко́ли не забудемо ту дату,
І від потвор страшний болючий слід.

Чотириста… число росте щоднини,
Чотириста – це пекла всюди в нас,
Та дев’ять років крівця наша плине,
Жалоби дзво́ни дзвонять раз у раз.

Та на число вкраїнці не зважають,
Бо ворог не дрімає і не спить,
Вкраїну-неньку мужньо захищають
Й благають Бога ворога спини́ть.

У сні страшному нам колись не снилось,
Що кров роками будем проливать,
Та наше людство в пеклі опинилось
Й взяло́сь себе й Вкраїну рятувать.

Чотириста ночей, і днів, і ранків,
Що терорист зміта з лиця землі…
Не лишиться у нас від них останків,
Наві́ки згинуть кляті моsk@лі.

30.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 978776

Похмуро на серці, сум ятрить,
Гірко так, по щоці сьоза біжить,
Людські страждання та горе,
Загиблих героїв повне море.

Біль пронизує все тіло,
Від поганих снів воно тремтіло,
Не знаєш як допомогти,
Від клятих ворогів застерегти...

Кожну мить лиш молюся,
До Бога, на небо дивлюся,
Герої все летять-летять,
Небесні зірочки мерехтять.

Куди ж ви? Не покидайте нас!
Поверніться! Вам же ще не час...
Мами, кохані дружини,
Плачуть в чорних хустинах...

Слова́ та й го́ді, одні рядки,
Лягають на папері мої думки,
Ду́ші солдатів йдуть в небуття,
Вже не повернути їхні життя...

31.03.2023. С.М. Онисенко
#поглядидуші

ЖУРАВЛИК

Журавликом синок злетів у небо,
Курличе тужно в небі з вишини,
Не ве́рнеться, матусенько, до тебе,
Хіба що лиш прилине в тво́ї сни.

Не ве́рнеться, матусенько, ніко́ли,
Його не зможеш більше обійнять,
Не вийде на світанку з батьком в поле,
В сирій землі́ зостанеться лежать.

Не вийде більше вранці на подвір’я,
Босо́ніж не пройде́ться по росі,
Лиш з піднебесся скине сво́є пір’я,
Й скупаєте його в свої́й сльозі.

Лиш з піднебесся пір’ячко він скине,
У ньому буде ту́га і печаль,
Але в домівку більше не полине,
Його відліт поселить біль і жаль.

В домівку більш ніко́ли не полине,
Не заспіває пісню він дзвінку…
Курликання прощальне журавлине,
Й могила, що заквітчана в вінку.

Курликання прощальне журавлине
Наза́вжди в піднебесся полетів.
В сирій землі журавлик наш спочине…
А жити він… А жити він хотів.

22.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023 р.
ID: 978034

Березень тупоче,
Цокотить каблучком,
З травичкою шепоче,
З маленьким павучком.
Зустрічають квіти,
Весня́ні первоцвіти,
Мати-й-мачуха зацвіла,
Десь жайворонок у лісі заспіва.
Прокинулася берізка,
Розпустила свої кіски,
Прикрашають її сережки,
Зазеленіли вузенькі стежки.

Пахне ніжний аромат весни,
Та якби ж не було війни!
Людські страждання
Холодом оповиті,
Ворожі злодіяння
Шматують сердито...
Земля кров'ю полита
Пораненого солдата,
Сльозами покрита
Темрява кошлата...
Ту́га і журба
Заполонили всі серця...

Спо́кою не знають
Заплакані материнські очі,
Неви́нну душу ламають,
Палає вогнем, їй бо́ляче...
Понівечене життя війною,
Не стерти із пам'яті ніколи,
Україна не залишиться само́ю,
Надія жива, нас не здолати нікому!
Верба зажурилася,
Гілля́ потонуло в річці,
Та наша земля не скорилася,
За правду і волю буде боротися ві́чно!

24.03.2023. С.М. Онисенко

ЯКЩО В СЕЛІ ТВОЄ́МУ НЕ СТРІЛЯЮТЬ

Якщо в селі твоє́му не стріляють,
Не означа, що в нас війни́ нема,
Не означа, що більше не вбивають…
В обі́йми взя́ла нас усіх пітьма́.

Якщо в селі твоє́му не стріляють,
Не означа, що в нас панує МИР,
Раschиsти нашу неньку спопеляють,
Воює дев’ять років в нас упир.

Якщо в селі твоє́му не стріляють,
Не означа – біду можна забуть,
Потво́ри, де лиш можуть, нас сягають,
Й смертельні нам салюти подають.

Якщо в селі твоє́му не стріляють,
Не означа – отямилась орда,
Герої наші го́лови складають…
В нас горе, біль, і сльо́зи, і біда.

Якщо в селі твоє́му не стріляють,
Не означа, що спокій вже настав,
Убивці від життя нас визволяють,
Смертельні кри́ла вбивця розпластав.

Якщо в селі твоє́му не стріляють,
Не значить, що закінчилась війна,
Не значить, що в могили не лягають,
Не значить, що вступився сатана.

22.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 977977

ПЛАЧ УКРАЇНИ

В нас плаче Ржищів, плаче Запоріжжя,
І Краматорськ, і Харків, І Херсон…
Не гори це, й не б’ють у їх підніжжя!
Й на жаль, це не страшний наснився сон.

Усюди плач, плач неньки-України…
І Суми, і Одеса, і Дніпро…
Стають щомиті згарища-руїни.
Чому́ в нас біль й не сіється добро?

У жодному кутку нема споко́ю,
Усюди кров, трагедія і біль,
Прийшов раschиsт із клятою війною,
Прийшла гнила смердюча раsch@цвіль.

Людей вбивають всюди щохвилини,
Удари завдають зі всіх усюд,
І згарища, й руїни, й крівця плине,
На кожнім кроці гине неньки люд.

За що ж потвора в нас людей вбиває?
За що він позбавляє їх життя?
Коли Госпо́дь за це їх покарає?
Коли зупи́нить кровопролиття?

Нема безпеки в жодному куточку,
Бо всюди доліта ракета й дрон,
Вдаряє й по дитячому садочку…
Коли ж прийде́ усім убивцям скон?

За що ж потвори чинять так із нами?
За що стирають нас з лиця землі́?
Цвинтарі повні доньками й синами…
Життя усіх лишають моsk@лі.

23.03.2023.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 977957