СОН-ТРАВА

Сон-траву я посіять хотіла,
Щоб приспала все горе й війну.
Вічним сном спать орда та воліла,
Аби нам не відчуть полину.

Сон-трава щоб не дала проснутись
Тій орді, що вбивати прийшла,
Щоб могли ми у МИР огорнутись,
Та й щоб радість в домівки ввійшла.

Сон-траву я волію полоти,
Аніж чути, що знов хтось поліг,
Розбрелося тієї мерзоти,
З оркостану до нас шлях проліг.

Сон-траву я зривала б руками,
Розтирала б її в порошок,
Щоб земля не вкривалась вінками,
Щоб в обі́йми не брав страшний шок.

Сон-траву я б сікла́ сікачами,
Якби знала, що ворог засне,
Щоб не мились слізьми́, а й дощами…
Бо ридання у нас голосне.

Сон-траву я б сушила, як м’яту,
Я би нею встеляла поля́,
Щоб дитина казать могла: «Тату»,
Щоб не бу́ло у нас моskаля.

Сон-траву у вінки я б вплітала,
Лиш би ворог вступився від нас,
Я би ки́лим із неї зіткала.
ПЕРЕМОЗІ іти уже час.

03.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 976089

Вони разом життя будували
І ростили чудових дітей
Ось квартиру відремонтували
Стільки мали ще добрих ідей

Тільки бути цьому не судилося
Бо лютневого ранку вірвалась біда
У жахливому сні наче все це наснилося
Їхнє місто руйнує проклята орда

Все навколо горить і палає
В Азовсталі заручники, люди налякані
А сусідів, що поряд жили вже немає
І на все оце дивляться очі заплакані

Враз життя у сирому підвалі
Окупанти, ракети і гради
Перші дні у війні, все немов би в тумані
Куди бігти шукати поради?

І в думках у людей лиш питання
Нас покинули? Ми не потрібні?
Вони згадують ті тогорічні страждання
І страшні відчуття серед тисяч загиблих

Потім бігли, від смерті тікали
Щоб подалі від тих, що прийшли «визволяти»
Як вчинити, щоб вижити люди не знали
Бо й в дорозі могли їх усіх розстріляти

Все було, мов написана книга
І до тексту страшна ілюстрація
А у пам‘яті в них вже навіки застигли
Ця принизлива втеча, блокпост і фільтрація

Вони зараз живуть за кордоном
І зібравши себе по шматочках чекають…
Сподіваються, що повернуться додому
Але скільки чекати, ніхто ще не знає

Вони дякують Господу Богу
Що в безпеці в Європі немовби під куполом
А ще мріють і молять про день Перемоги
Щоб відвідати свій Маріуполь!

©️Лілія Ходус

ВЕЛИКА СТАНЦІЯ «ВІЙНА»

Велика станція «Війна»,
Та ми її не замовляли.
Її замовив сатана,
Ми цьо́го зовсім не чекали.

Велика станція «Війна»,
Страшні задимлені платформи,
Потвори га́тять там сповна́,
Нема ні правил в них, ні норми.

Велика станція «Війна»,
І тоне колія у кро́ві,
А шпали – біль та імена,
І списки ті кілометрові.

Велика станція «Весна»,
На ній нестерпно дуже гучно,
Висока за квитки ціна,
Яка росте щоразу штучно.

Велика станція «Війна»,
Та скоро ми її проїдем,
Вся інформація сумна…
В країну МИРУ ми поїдем.

Велика станція «Війна»,
Де все горить, де все палає,
Ми бачим світло із вікна –
Це ПЕРЕМОГА нас чекає.

02.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 975610

НА НІЧ СПОКІЙНУ НАС БЛАГОСЛОВИ

На ніч спокійну нас благослови,
І відвертай ворожії ракети,
Подушка щоб торкнулась голови,
Замовкли щоб ворожі кулемети.

Нам ніч спокійну, Господи, даруй,
І бережи захисників на фронті,
Всевишній, я благаю, нас почуй,
Щоб МИР вже показавсь на горизонті.

Світанок нам побачить поможи,
І ранок нам дозволь усім зустріти,
Усіх нас, Боже милий, бережи,
І зрадникам дай милість,щоб прозріти.

Дозволь не чути вибухів ракет
І поможи ніколи їх не знати,
Забути кулеметний рекошет,
У сховища вночі щоб не втікати.

Хай місяць світить кожному в вікно,
А зорі ПЕРЕМОГУ пророкують,
Якої ми чекаємо давно,
Яку захисники усі гаптують.

На ніч спокійну нас благослови,
Та й вбережи життя й домівки наші,
Нас захисти від вбивчої моskви,
Щоб горем не наповнювались чаші.

11.09.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2022

МИ ЗУСТРІНЕМОСЬ ПІСЛЯ ВІЙНИ

Ми зустрінемось після війни,
Нам Госпо́дь допоможе здолати,
Всі діяння того́ сатани,
Що прийшов від життя нас звільняти.

Ми зустрінемось після війни
І ридати від радості бу́дем,
Заколо́сяться знову лани
І лунатиме пісня усюди.

Ми зустрінемось після війни,
Та жахіття війни не зітру́ться,
Вони йтимуть у кожного сни,
І герої в серцях збережуться.

Ми зустрінемось після війни,
Та оговтатись буде нам важко,
Бо лягли наші до́ньки й сини,
Не приго́рнуть батьки їх, як пташку.

Ми зустрінемось після війни,
Мабуть, слів підібрати не зможем,
Бо руїни, і кров, й бур'яни...
Й домовина героя є ложем.

Ми зустрінемось після війни,
І щасливі, що пекло позаду,
Не чекали такої ціни,
І такого за мир тілопаду.

10.06.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023