ВЖЕ ЗАВТРА БЕРЕЗЕНЬ

Вже завтра березень, та ще сьогодні лютий,
Вже завтра березень і буде вже весна,
Кайданами війни народ наш є закутий…
Це в лютому зробив ординець-сатана.

Вже завтра березень… Якби ж став переможним,
Якби ж він нам з собою ПЕРЕМОГУ ніс,
Бо лютий, що мина, страшний був і тривожний,
І було вилито озе́ра повні сліз.

Вже завтра березень… Якби ж він став щасливим,
Якби він повернув щасливу нам весну,
Аби не падали на нас ворожі зливи,
Якби закінчити зумів страшну війну.

Вже завтра березень. В свої права він всту́пить,
Поважно красень цей обійстя обійде,
І до роботи, звичної йому, приступить,
Можливо шлях до ПЕРЕМОГИ нам знайде.

Вже завтра березень… Не встигли й озирнутись,
Бо ці́лий рік у нас страшні буремні дні,
Та й встигли ж бо, на жаль, землею огорнутись,
Бо опинились ми у цій страшній війні.

Вже завтра березень і лютий попрощався,
Від тих страшних подій і сам він почорнів,
І з нами защораз у вибухах купався,
Та ворога від нас відве́сти не зумів.

28.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 975420

Весна не знала, що прийде війна.
Вона птахів додому повертала,
Заквітчана, духмяна, запашна,
По вирвах, кров'ю скроплених, ступала.

Вона не думала, що досі сипле сніг,
І ставить лютий душі на коліна.
І первоцвіти слала під поріг,
Пелюстками квітчаючи руїни.

Вона лелеками летіла в небесах,
Сіяла першим несміливим сонцем.
Встеляла травами,розбитий в друзки шлях,
Проміння тепле сипала в віконце.

Веснянками, мов стрічками, в вінок
Березам юним коси заплітала,
І зі струмками у швидкий танок
Під пісню солов'я у такт ставала.

Весна не знала, що прийде війна.
Вона, як ми, на неї не чекала,
І просто йшла... Заквітчана й сумна...
Пташиним криком серце розривала.

НЕБО І ХЛІБ

Вже світ кричить, що дуже хоче їсти,
Й без хлі́ба України не прожить,
Й не хоче на благання відповісти,
Щоб небо над Вкраїною закрить.

На них ракети й бомби не скидають,
Не знищує їх ворог звідусіль,
Із неба закриттям всі зволікають,
Та всі чекають хліб вкраїнський й сіль.

Ніхто не може вбивцю зупинити,
А є й ті, щоб часом зволікать,
Доводиться у пеклі всім нам жити
Бо ворог нас продовжує вбивать.

Біда для світу, що зерно блокують,
Але не бачать нашої біди́,
Про допомогу не усі нас чують,
Хоч мають зброї повнії склади.

Ми просимо усіх нас захистити,
Життя й домівки наші вберегти,
Ми слізно небо просимо закрити,
Щоб не росли могили і хрести.

Та думають вони лишень про їжу,
Про наші українськії харчі,
Тривожну не збирають там валізу,
Не падають снаряди, як дощі.

Залізний купол просимо створити,
Щоб ми вцілили, вижили в війні,
Ще скільки це благати і просити?
Та поки що ми чуємо лиш: "Ні!"

Ми їм про небо, а вони – про їжу,
Ми їм про купол - чуєм про зерно,
Чекаємо усі давно ленд-лізу,
Та, мабуть, нас почути не дано.

Їх не болить, вони не потерпають,
І бомби там не падають на них,
Ракетами у них там не влучають,
І жоден з них від вибухів не стих.

Закрити небо просимо з сльозами,
Не хочемо ми гинуть-помирать,
Небесний Царю, зглянься ти над нами,
Бо небо нам не хочуть закривать.

Про кризу продовольчу тільки й чуєм,
Їх не болить війна із моskалем,
В уяві купол-захист ми малюєм,
Тим часом нас вбивають день за днем.

Нам кажуть: "Ні!", але чекають хліба,
Що ро́дила свята наша земля,
А ми благаєм, щоб закрили небо
Від бомб й ракет убивці-моskаля.

23.07.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 975260

ХТО ЗБРОЮ ВЗЯВ...

Хто меч підняв, від нього і загине,
Хто зброю взяв, то вистрілить у них,
А пісня українська скрізь полине
Про те, скільки дісталось неньці лих.

Злітатиме вона у піднебесся,
Її підхоплять навіть і птахи́,
По світу вітром всюди рознесеться,
Для неї всі відкритії шляхи.

Хто зброю взяв, щоб вбити українців,
Того́ Госпо́дь накаже во стократ,
Бо горя вже нали́ли нам по вінці,
Зробили нам потвори тілопад.

Хто зброю взяв, бо так їм захотілось,
І за́бавку таку собі знайшов,
То скоєне ніку́ди не поділось,
Лиш день розплати їм ще не прийшов.

Хто йшов на нас зі зброєю у наступ,
Тому́ Госпо́дь покаже інший путь,
А знищити Вкраїну їм не вдасться,
Бо Янголи від цьо́го бережуть.

Хто зброю взяв, щоб все в нас спопелити,
Той сам згорить в пекельному вогні,
А ненька Україна буде жити,
Й прийде́ кінець проклятій цій війні!

20.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 975125

Вражу й людино ненависну росію тепер не врятує ніщо.
Вже час справедливої розплати для неї настав.
Ця весна, як ніколи, крокує переможно, сміливо й віщо.
Наш народ із світом проти московської тиранії повстав.

В демократичних країнах майорять українські прапори.
Мелодійна українська мова - в іноземців на вустах.
Такої одностайної єдності націй не було з давньої пори.
Збройні Сили України сміло і вперто йдуть ворогу по п'ятах.

Волелюбна Україна об'єднала навколо себе всіх.
Впливові міжнародні інституції, ніби, заново відродились.
окупант мріяв збороти українців за три дні. Не зміг...
За нашу незалежність і волю цивілізовані країни заступились.

Такої великої іноземної допомоги Україні росія ще не бачила -
Серйозна валюта, сучасна зброя, неймовірна моральна підтримка...
вона не знала, що Україна для цілого світу так багато значила,
Що в українського народу - залізна сила волі, гідність і витримка.

На тих болотах, де живуть ординці, недолюди - росіяни
Є зовсім інше, викривлене бачення цінностей життя на землі.
Вони явилися сучасному світу, немов озвірілі інопланетяни -
Тупі, без людяності, жадібні, ненависні, жорстокі й злі.

московія не сподівалась... Від несподіванки аж заголосила.
Чим тільки українцям й світу вона за цей час не грозила.
росіяни не вірили, що в правді та людяності - наша сила.
Україна цей період війни хоч і дуже тяжко, але все ж пережила.

Попереду на відважних українців чекають вирішальні битви.
На кону - Україна і весь цивілізований демократичний світ.
Не поможе росії ні армія, ні зрадники, ні церкви, ні молитви.
Українська нація переможе й розквітне, як весняний первоцвіт.

Вражу й людино ненависну росію тепер не врятує ніщо.
Вже час її розплати за звірства, смерті та руїни настав.
Ця весна, як ніколи, крокує сміливо, переможно й віщо.
Світ, заради незалежності України, московію під плінтус загнав.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Поруч з миролюбною Україною проживає народ,
В якого немає ні людяності, ні совісті, а ні гонору...
Він поводиться так, наче дикий і печерний "зброд".
Додає доброзичливим українцям та світу мінору.

росіяни не вміють дбати, працювати, мирно жити,
Не здатні радіти іншим й покращувати своє життя.
Хочуть свій мертвий радянський союз відновити,
Але без багатої сусідки - України не бачать пуття.

Ще вони не зрозуміли, що весь цивілізований світ
Сприймає їх, як окупантів та небезпечних вбивць.
Хижа росія знищує патріотичний український цвіт,
Йде війною, але й під нею вже захитався стілець.

Вся дипломатія і перемовини ні до чого не ведуть.
Нелюдські погрози й агресія нелюдів зашкалюють.
Близько українських кордонів сусіди-вбивці йдуть.
Присутністю ворожої техніки, військ всіх залякують.

Розвідкою розсекречено час наступу вражої росії.
Вона зухвало тренується й грає своїми мускулами.
До нас нахабно рвуться загарбники, а не гречкосії;
Щоби "дружити" з українцями під своїми дулами.

Багато років триває ця російсько-українська війна.
Світ по-різному ставився до тієї ворожості росіян.
Нині за агресію проти України їх чекає висока ціна.
Ще отримає по заслугах той "недонаполеон-буян".

Діалог – Україна, весь цивілізований світ та росія...
Всі зрозуміли, хто є нашим ворогом і загарбником.
Ми живемо в історичні часи. Неможлива анексія.
Дамо гідну відсіч окупанту, який став зловісником.

Хто приїде до нас на танках, повернеться в гробах.
Не дозволимо ж рідну, українську землю топтати!
Переможемо! Любов до України – в душах і серцях.
Для щирих та гідних українців Батьківщина – мати.

Ні людяності, ні совісті, а ні гонору нема в сусідів...
Хіба ж про людську мораль вони замислюються?
Війни, награбоване й дармове – шлях їх родоводів.
Впевнена, що до України їхні зуби й обламаються...

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

росіяни: "Дайте спокій достойній, гідній сусідці - Україні!
Ну, чого ж вам – російському народу завжди не йметься?!
Заберіть з української землі, з кордонів вражі, злобні тіні.
Без вас не проллється кров і полум'я війни не займеться.

Дайте українському народу можливість щасливо пожити,
Любити Батьківщину, сім'ї, родини, врожаї плекати.
Скільки ще з цивілізованим світом ми змушені ворожити:
"Чи зможете ви на нас – українців знову стиха напасти?!"

Дайте нам намилуватись рідною, прекрасною землею.
Ми на російські простори не претендуємо й не зазіхаємо.
Втішаємось Батьківщиною, блакиттю над рідною землею.
Вітчизняне повітря з великою шаною, любов’ю вдихаємо.

Дайте можливість наспіватись гарних, українських пісень,
Мирно розвивати культуру, слухати милий спів солов’я.
Чому через вас ми змушені жити в тривозі день в день?!
Для чого живете війною, спричиняєте Україні руйнів’я?!

Дайте своїм черствим душам спокою та людського тепла.
Навчіться мирно, мудро жити, любити, шанувати інших.
Чому в ваших серцях, замість шани до нас – море зла?!
Не соромно, що світ відносить вас до людей пропащих?!

Дайте своїм рукам щоденну, клопітку, звичайну роботу.
Зайнятим людям – не до зажерливих, ненависних мрій.
Любіть, ростіть хліба, будуйте... Не несіть горе, скорботу...
Україна й цивілізований світ кажуть росії: "Досить! Стій!"

Дайте собі час на думки про майбутнє росії й на роздуми.
Огляньтесь навколо! Весь світ живе, радіє, розвивається…
Нащо воювати, ненавидіти, замість хат будувати казарми?
Гинуть і ваші рідні. Життя йде. Всім людям відживається...

росіяни: "Дайте спокій достойній, гідній сусідці - Україні!
Ну, чого ж вам – російському народу завжди не йметься?!
Годі! Отямтеся! Бог є на небі! Віддасть вам, як ординцям...
Пора бути Людьми! Від злоби, люті ваш дім і займеться".

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко