Я вкотре звертаюсь до всього цивілізованого світу:
"Україна ще й досі – у вирі затяжної війни й у вогні.
Вже загинули її найкращі, відважні та достойні діти.
Пора зупинити росію однозначним словом: "Ні!"

Ворог поневолює український, волелюбний народ.
агресор окупував Крим та частину східних земель.
Знову біля кордонів вишикував озброєних воєвод.
Українців хоче знищити кремлівський "мудрагель".

Ми – дуже вдячні світовій спільноті за вашу поміч!
В грізні часи приємно відчути чиєсь дружнє плече.
Благаю вас: "У діалогах з росією не проявіть неміч,
Інакше й ваші народи це воєнне лихоліття обпече!

Політичним рішенням прийміть українців до НАТО
Й зробіть частинкою миролюбного, вільного світу!
Досить тих обіцянок! Поступіть красиво й крилато!
Ми – не в змозі самі дати відсіч сусіду-пройдисвіту.

Дійте завчасно! Спиніть війну! Говоріть вагомо!
Робіть так, щоб голос й поступ світу дієву силу мав!
Не зупините росію, то вона дійде і до вашого дому,
Як в Україну з "обіймами" вражий солдат завітав".

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Такого жаху світ іще не бачив...
Такого крику в Україні він не чув...
Я зненавиджу того, хто пробачив
нарід російський, що тут був.

На українську мальовничу землю
Прийшли дикі шакали, злобні пси.
Багато літ прожила та не втямлю:
"Звідки взялась ця гниль?" Боже: "Спаси!"

Де вчились москалі людей вбивати?!
Звідки ненависть й зажерливість така?!
Дітей й жінок хто вчив їх ґвалтувати?!
Звідки взялась москальська звірина?!

Такі жахіття українцям і не снились.
Кругом - руїни наших міст і сіл.
А скільки знівечених, вбитих?! З ліку збились...
рашист - негідник, вбивця і дебіл.

Ракети й бомби він нам посилає,
А сам аж корчиться від власної злоби.
Згинь, нечисть!!! Весь світ тебе вже проклинає.
Вслід українці шлють прокльони, вбивць гроби.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Нас не залякати!
Нас не побороти!
Батьківщина - мати,
Гідні вкраїнці - патріоти!

Ми не пробачимо!
Ми не здамося!
росіян переможемо,
Щоб достойно жилося!

Нас не зупинити!
Нас не подолати!
Щоби вціліти й вижити,
Треба ворога прогнати!

Ми переможемо!
Ми не відступимо!
Неможливе зможемо!
Зберегти Україну мусимо!

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

ЧОРНА ПТАХА

Чорна птаха над нами кружляє,
Ро́бить помах щоразу крильми́,
І цвіт нації ними вбиває,
Не рахується ворог з людьми.

Чорна птаха над нами нависла
Й простягнула багряне рядно,
Нас до болю крильми́ вона стисла…
Будь ти про́клята, вража війно!

Чорна птаха крильми́ обіймає,
Ті обі́йми болючі й бридкі,
У страху́ і напрузі тримає,
Сльо́зи ллються від цього гіркі.

Чорна птаха нам світло закрила,
Не дає пробиватись йому,
Ще й усюди біди́ наробила,
Замість світла наслала пітьму.

Чорна птаха – убивця-вражи́на,
Їй властиво чинити лиш зло.
Не одна у жалобі родина…
Й не одне не відпало крило.

Чорна птаха не хоче вступитись,
Має намір усе спопелить,
Ми продовжуєм Богу молитись,
Щоб поміг нам усе пережить.

24.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023

ID: 974878

Страшний рік, нестерпні дні,
Вибухи, повітряні тривоги,
Наша Україна в пекельному вогні,
Закровавлені людьми дороги...

Навколо одні руїни,
Чути плач і сто́гін дорослих і дітей,
Та ми у го́рі все міцнішали,
Єднались, не ховали своїх очей...

Рік тяжкий і незабутній,
Без світла і тепла,
Та наший дух завжди могутній,
Не радійте, в пеклі вам горіти до тла...

Запалимо свічечки, помо́лимося,
За кожного, хто загинув,
Ми вам низько покло́нимося,
Пам'ятаємо, хто до Бога полинув...

Ми помстимо́ся за спалені мости,
За Соледар, Бахму́т, де йдуть запекліші бої,
За зруйновані Харків, Київ і Чернігів...
Піджавши свої хвости, підете геть з нашої землі...

Наші Герої незламні, мужні,
Проженуть цю нечисть з України,
Наші молитви і віра сильні і потужні,
Допоможуть солдатам Перемогти звіра...

24.02.2023. С.М. Онисенко

МИНАЄ РІК СТРАЖДАНЬ, ЖАХІТЬ І БОЛЮ

Минає рік страшний, гіркий, болючий,
Який приніс нам сльози, горе й страх,
Коли раschист, убивця той смердючий,
Ракети запускати став не в снах.

Минає рік, коли ми на світанні
Прокинулись від обстрілів орди,
Від вибухів і ди́му огортанні,
Жахіття скуштувавши і біди́.

Минає рік, як орки увірвались,
І вторгнення вже повне відбуло́сь,
В безпеці більше ми не почувались,
Вбивати нас сміття те узяло́сь.

Минає рік. Ні дня без втрат і болю,
Ні дня, щоб наша крівця не текла,
Змінилась наша доля на недолю,
Орда проклята шлях до нас знайшла.

Минає рік. Ми всі, неначе в пеклі,
Де плач і крик, і вибухи, й вогонь,
Де з ворогом бої ідуть запеклі,
Де ми синів втрачаємо і донь.

Минає рік важкий для України,
Історію він кров’ю нам писав,
Який приніс нам згарища й руїни,
Бо ворог-терорист на нас напав.

Минає рік. В сльоза́х ми потопаєм,
Бо ворог забирає в нас життя,
Усі в молитві Господа благаєм,
Аби позбутись нам орди-сміття́.

Минає рік страждань, жахіть і болю,
Навали озвірілої орди,
Не вб’ють потвори нашу сильну волю,
Та залишають скрізь свої́ сліди.

Минає рік, який ми не забудем,
Історію, що кров’ю нам писав,
А ПЕРЕМОГУ ми в війні здобудем –
Госпо́дь нам шлях до неї показав.

23.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023

ID: 974790

Я благаю: "Вже - досить війни,
Незворотних руйнацій, смертей, зневіри..."
Виходьмо на світло зі зловіщої тьми.
Не втрачаймо надії й у себе віри.

Я прошу: "Вже - досить війни.
Кращі з кращих із нації гинуть".
Не забудьмо цієї страшної весни.
Душі невинних українців холонуть.

Я кажу: "Вже - досить війни,
Падолисту хатин та будинків".
Коли ж дочекаємось ми
Тихих ночей й мирних ранків?

Я благаю: "Вже - досить війни,
Гнаних в далекі чужини вкраїнців".
Щедро множиться лють до орди.
московити в цім світі - чужинці.

Я прошу: "Вже - досить війни.
Нема сил хоронити найкращих".
А навколо - хрести й жалібні хустини,
Поступ вражих солдат зловіщих.

Я кажу: "Вже - досить війни.
Не здаваймося! Перемагаймо!"
Похилились в журбі гіркі полини.
Пам'ятають Героїв... І ми пам'ятаймо...

Вже - досить війни затяжної, тяжкої...
Нас чекає жорстокий, вирішальний бій!
Навік позбудемось гнилі московської страшної!
Переможно підіймемо прапор свій!!!

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Колись в просторих вікнах цих
Людське життя бігло, крутилось.
Дзвінко лунав дитячий сміх,
Жилось, кохалось і любилось.

Привітні двері - немов свідки.
Вони стрічали й проводжали.
Балкони між собою, як сусідки,
Про щось все мило щебетали.

В кожній з квартир тут жили сім'ї.
Бувало, що й самотність панувала.
Будинок потопав у квітах, в різнотрав'ї.
Щедро зозуля щастя всім кувала.

Було... Були... Більше немає вже...
Війна все вщент в мить розтрощила.
Ніхто тепер у цім будинку не живе...
Вбивства, руїни - то російська "міць і сила".

орда, немов зірвалась з ланцюга.
Голодна й дика вбігла в Україну.
Не гребує нічим. На все добряче наляга.
Вбиває й нищить все тут без упину.

Стоять, немов скелети, спалені села і міста,
Куди нога ступила окупанта.
Жаль, найціннішого - людей нема.
По всій країні лине горе та скорбота.

Найниціше дикунство в світі -
Той геноцид, що творить наш сусід.
Перед всім людством він - в одвіті
За свій кривавий в Україні слід.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко