"Увага!!! Тривога!!! Негайно йдіть в укриття!!!"
Ці тривожні слова - сумнозвісні й знайомі до болю.
На отчій землі українці втрачають майно та життя.
Йдуть по ній, як по справжньому мінному полю.

Повномасштабна російсько-українська війна - в розпалі.
росія зазнає вже поразки на всіх фронтах.
Дрони, крилаті й балістичні ракети... - в її арсеналі.
Вони руйнують Україну. Викликають в усім світі жах.

Ворог атакує нас звідусіль, особливо, з неба.
"Братні", смертоносні посланці бороздять рідну блакить.
Вчасно збити їх, не допустити жертв і руйнацій - нагальна потреба.
Наша протиповітряна оборона... Влучання... Переможна мить...

Немає над Україною повністю захищеного небесного простору,
Хоч військові збивають майже все, що несе смерть.
Завдяки патріотизму, мужності, вправності й зору,
Ворожі ракетні загрози швидко йдуть шкереберть.

Не завше... Бувають руйнування, несподівано жахливі втрати життів.
Неможливо дивитись на страждання, людське горе.
Виють сирени... Хтось вже не ховається. Хтось біжить до укриттів.
Коли буде над нами небо - блакитне, мирне й неозоре?!

Уламки від збитих російських ракет, дронів
Щедро засівають родючу українську землю.
Терор... Московити - це стадо зловіщих, чорних воронів.
Україна, світ знищать їх! Сусіди вибрали вовчу долю.

"Увага!!! Відбій повітряної тривоги!!!"
Збройні Сили України вкотре виконали почесну, захисну роль.
Лише завдяки їм скоро буде в нас свято Перемоги.
Хай розстане в імлі та мізерна й дошкульна рашистська "моль"!

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

С онце над неозорою, мальовничою Україною встає.
Л агідно світить рікам, морям, горам і долам.
А бсурдна росія жити вільно, спокійно нам не дає.
В котре вражі солдати, танки, ракети... - за видноколом.
А рмія українська від сусідів рідний край захищає.

У час воєнної смути вона - разом з народом.
К рила, мов янгол, над Батьківщиною розправляє.
Р ізниці не робить між північчю, півднем, заходом й сходом.
А ртилеристи, десантники, льотчики, танкісти, прикордонники, зв'язківці, медики.
Ї х на лінії фронту забагато ніколи не буває.
Н аближають перемогу й зенітники, ракетники, штурмани, сапери, капелани, розвідники...
І менитими стають справжні Герої. Війна серця наші крає.

Г ероїчно воюють українці на фронті і в тилу.
Е кзамен на духовну зрілість в час війни пройде кожен.
Р ух опору рашистам набрав стрімку, незворотну силу.
О рки зрозуміли, на що український народ спроможен.
Я знаю, чим закічиться ця битва кривава.
М ир з перемогою мужні воїни скоро принесуть.

С лава Україні!!! Героям слава!!!
Л юбов до отчої землі - наша одвічна суть!
А інакше тепер вже й бути не може.
В оїни світла та добра переможуть зло й тінь.
А гресора Бог ще справедливо накаже.
Амінь!!!

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Жах - за жахом...
Терор - за терором...
Ворог - за ворогом...
Двадцять перше століття: "Це що?!"

Звірство - за звірством...
Вбивство - за вбивством...
Насильство - за насильством...
Цивілізований світе: "Це що!?"

Ракети - за ракетами...
Шахіди - за шахідами...
Тривоги - за тривогами...
Гаранти ненападу: "Це що!?"

Горе - за горем...
Плач - за плачем...
Вогнище - за вогнищем...
Благополучна Європо: "Це що!?"

Руїни - за руїнами...
Смерті - за смертями...
Біженці - за біженцями...
Незалежна Америко: "Це що!?"

Двохсоті - за двохсотими...
Похоронки - за похоронками...
Трьохсоті - за трьохсотими...
Світова спільното: "Це що!?"

Катівні - за катівнями...
Полонені - за полоненими...
Території - за територіями...
Міжнародні інституції: "Це що!?"

Цивільні - за цивільними...
Військові - за військовими...
Ангели - за ангелами...
Небесні сили: "Це що!?"

Герої - за Героями...
Цінності - за цінностями...
Подвиги - за подвигами...
Війна... Багатостраждальна Україна... За що?!

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

(Лірично-поетична композиція про війну, написана творчим дуетом у складі Королеви Гір Клавдії Дмитрів та Стефанії Терпеливець.)

ПЕКЛО ЗАМІСТЬ РАЮ НА ЗЕМЛІ

НЕ ЗНАЮ Я

Не знаю я, де буде справжній рай,
Не знаю я, як пекло виглядає,
Але душа болить за рідний край,
Бо ворог рідну землю спопеляє.

Не знаю, як не плакать, не тужи́ть,
Коли щодня герої полягають,
Коли наш цвіт в сирій землі лежить,
І край наш вороги не покидають.

Не знаю, як зарадити біді,
Як ворога наза́вжди зупинити,
Як стати на заваді всій орді,
Щоб кров нашу на землю більш не лити.

Не знаю я коли настане МИР,
Та знаю, що ординцям не пробачу,
Не знаю коли здохне той упир,
Який лишень убивчу має вдачу.

Не знаю я коли війні кінець,
Хоч свято вірю в нашу ПЕРЕМОГУ,
На серці утворився вже рубець…
І день, і ніч молю моли́тви Богу.

Не знаю я, за що нам це усе,
За що життя потвори забирають,
Та знаю, що біду орда несе,
Руйнують все, все нищать й нас вбивають.

16.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 974036
***
Не знаємо, як виглядає рай,
Уявлення лиш є, як може виглядати,
А пекло на землі створив уже москаль,
Його по-іншому не можна й описати.

Не знаємо, як сліз не проливать,
Коли щодня герої помирають,
Коли вони в сирій землі лежать,
І як без них родини жити мають.

Не знаєм, як зарадити біді,
Щоб людям стало легше жити
І що зробити в цій страшній війні,
Щоби вражину кляту зупинити.

Не знаємо коли кінець війні,
Та віримо у нашу Перемогу
І вірим, що настане мир й тоді
Подякуємо ЗСУ і Богу.

17.02.2023 р.

©Стефанія Терпеливець, 2023

ПІЗНАТИ РАЙ В ЖИТТІ НАМ НЕ ДАНО

Пізнати рай в житті нам не дано́,
Та й пекла в потойбіччі ми не знаєм,
Та простелилось чорне полотно,
По ньому з болем і слізьми́ ступаєм.

Куди ж воно нас далі заведе́?
Герої через нього йдуть в могилу,
Щоразу цвіт на ньому наш паде́,
І все через страшну ту вражу силу.

Не знаю я й ніхто із нас не зна
Ще скільки нам у цьо́му пеклі бути,
Й коли минеться ця брудна війна
І вибухів не будемо більш чути.

Нам пекло влаштували на землі́,
Ми в ньому опинились не по волі,
Вкраїна-ненька в димовій імлі,
А ПЕРЕМОГА десь на видноколі.

Пекельно у вогні горить земля,
Горять домівки, а в домівках – люди,
Це витівки убивці-моskаля,
Сліди якого видно вже усюди.

Була́ наша Вкраїна, наче рай,
Але його на пекло нам змінили,
В пекельних муках наш вкраїнський край,
Та духу вольового в нас не вбили.

18.02.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 974257

ID: 974308

ПІЗНАТИ РАЙ В ЖИТТІ НАМ НЕ ДАНО

( Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «НЕ ЗНАЮ Я» )

Пізнати рай в житті нам не дано́,
Та й пекла в потойбіччі ми не знаєм,
Та простелилось чорне полотно,
По ньому з болем і слізьми́ ступаєм.

Куди ж воно нас далі заведе́?
Герої через нього йдуть в могилу,
Щоразу цвіт на ньому наш паде́,
І все через страшну ту вражу силу.

Не знаю я й ніхто із нас не зна
Ще скільки нам у цьо́му пеклі бути,
Й коли минеться ця брудна війна
І вибухів не будемо більш чути.

Нам пекло влаштували на землі́,
Ми в ньому опинились не по волі,
Вкраїна-ненька в димовій імлі,
А ПЕРЕМОГА десь на видноколі.

Пекельно у вогні горить земля,
Горять домівки, а в домівках – люди,
Це витівки убивці-моskаля,
Сліди якого видно вже усюди.

Була́ наша Вкраїна, наче рай,
Але його на пекло нам змінили,
В пекельних муках наш вкраїнський край,
Та духу вольового в нас не вбили.

18.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 974257

хоч би нам зуміти в світі мінливих цінностей, подій, дум
відрізнити красиве, здорове зерно від порожньої полови
в тиші почути галас і крик, по нотах прочитати ворожбитський шум
від завуальованого й другорядного перейти до основи

хоч би нам встигнути простягнути надійну руку допомоги
тим, хто її, дійсно, потребує й лише тим, хто того - вартий
зробити особистий вагомий внесок до історичної перемоги
разом зі світовою спільнотою зшити світ цей роздертий

хоч би нам вволю напитись кришталевої, джерельної води
надихатись найкращим у світі вітчизняним повітрям
від України, мови, символіки, калини, чорнобривців набратись снаги
сплести віночок любові землі, народу, родині, сім'ї, дітям

хоч би нам змогти свій національний код возвеличити, розумом осягнути
побачити в ньому наш головний, одвічний сенс і народний скарб
чим далі від хижих внутрішніх та зовнішніх ворогів сягнути
набратись життєдайної сили й відвоювати власні кордони карт

хоч би нам віддати гідну шану патріотам - тим, хто покинув
тихе, спокійне і мирне життя заради світлого майбутнього й нас
тим, хто воює чи вже воював на фронті, хто на "нулі" чи в тилу загинув
у воєнний, неймовірно важливий, вирішальний для держави час

хоч би нам переступити через високі пороги і гострі внутрішні граблі
достойно й гідно об'єднатись навколо національних цінностей
відбудувати повоєнну Україну, цивілізовано піднятись на верхні щаблі
свідомо привести народ до демократичних закономірностей

хоч би нам перемогти холодну, безпросвітну, рашистську пітьму
священною водою окропити святу, неозору, багатостраждальну землю
благодатним Господнім вогнем нещадно випалити московську тьму
знищити ненависть до людей, притаманну комунізму, росії, кремлю

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Дасть Бог, закінчиться війна...
З фронтів повернуться солдати.
Калина біля рідного вікна
Їм радо буде руки простягати.

Дасть Бог, закінчиться війна...
Хто воював, прийдуть додому.
Впишуться золотом загиблих імена.
Душі злетіли в далеч невідому.

Дасть Бог, закінчиться війна...
У владних кріслах будуть патріоти.
Народ позбудеться московського лайна,
російське в собі зможе побороти.

Дасть Бог, закінчиться війна...
В церквах задзвонять гучно дзвони.
Покотиться сльоза сумна
Вмить біля кожної ікони.

Дасть Бог, закінчиться війна...
Враз попрощаємося з чужиною.
Тяжка є доля біженців, сумна.
Люд від війни втікав лиш з торбиною.

Дасть Бог, закінчиться війна...
Вояків будуть українці шанувати.
Дитина, мати, вдова біля могили не одна
Слізьми гіркими буде серце омивати.

Дасть Бог, закінчиться війна...
З руїн повстане Україна.
Життям за волю платиться ціна.
росію переможе мова солов'їна!

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Гей, соколи! Гей, рідненькі!
Слава лине аж за край.
Віють вітри буйнесенькі.
Затужив весь небокрай.

Повій, вітричку, попутний.
Освіти їм, сонце, путь.
Прийде час ще благодатний.
Менше б горя зачерпнуть.

Гей, соколи! Гей, рідненькі!
В битвах волю куєте.
Світять зірки яскравенькі.
Добрі звістки несете.

Напророчте зірочки їм
Гідний, переможний шлях.
Вороженьків побий, грім.
Нехай згинуть у полях.

Гей, соколи! Гей, рідненькі!
Ви - найкращі у боях.
Тумани - густі, сизенькі.
Окупантам сіють страх.

Бийте вражин! Не шкодуйте!
З коренем рубайте зло!
московію вщент зруйнуйте,
Щоби в світі не було!

Гей, соколи! Гей, рідненькі!
Слава лине аж за край.
Звеселяйте, дорогенькі,
Голубий наш небокрай.

Ні, не треба нам чужого
Та й свого не віддамо.
Збудемось всього вражого
Й мирно тут заживемо.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

ФРОНТОВІ ЯНГОЛИ

( Присвячується всім медикам на фронті )

В халати білі медики вдягались,
Та в комуфляж вдягнулись в бліндажах,
Зробили це й ні миті не вагались,
І бачать пекло у житті, не в снах.

Життя рятують вже вони на фронті
Навко́лішки під обстріли орди,
Не бачать сонця там на горизонті,
Й радіють кожній крапельці води́.

Не довгі коридори і палати,
Але окопи й сховища страшні.
Доводиться їм там оперувати,
Стерильність всюди вже лишень вві сні.

Але життя готові рятувати
Під постріли й жахливий градопад,
Це дорого їм може коштува́ти…
Постійні залпи з вражих канонад.

Це – Янголи на фронті для військових,
Надія і рятунок для усіх,
Що не живуть у мріях кольорових,
І постріли скрізь чують, а не сміх.

Нехай Госпо́дь їх там оберігає,
Бере Пречиста всіх їх під Покров,
Живими у домівки повертає,
Щоб не лила́сь на фронті наша кров.

17.06.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2022

ID: 974124