НАРОДЖЕНА ВІЛЬНОЮ БУТИ

Україно моя́, мо́я рідная не́не-колиско,
Ти вмиваєшся кров’ю, але впасти, красуне, не смій!
НЕЗАЛЕЖНІСТЬ вже є, й ПЕРЕМОГА твоя́ дуже близько,
Ще зали́шилось трішки. Я благаю, не падай, постій!

Україно моя́, тебе клятії орки шматують,
Ти палаєш, рідненька, у ворожім пекельнім вогні,
А ті плани брудні вже роками убивці будують,
Чорну душу свою́ безкоштовно дали́ сатані.

Україно моя́, серцю рідний і любий мій краю,
Ти – священна земля, в тебе гідні і доньки, й сини,
Щоб ти вічно жила́, я все Бога в молитві благаю,
Щоби знов колосились твої́ золотії лани́.

Україно моя́, ти – найкраща у світі країна,
І ніяка орда не здолає ніко́ли тебе,
Зазвучить ще гучніш всюди мова твоя́ солов’їна,
Та благаю-молю́, бережи, люба нене, себе.

Україно моя́, ти народжена вільною бути,
НЕЗАЛЕЖНІСТЬ твою́ ми ціною життя бережем,
Нам поможе Госпо́дь ПЕРЕМОГУ в війні цій здобути,
І всю кляту орду ми з святої землі́ прожене́м.

Україно моя́, в НЕЗАЛЕЖНІСТЬ тебе одягнули,
А у ко́си твої́ впле́ли сині і жовті стрічки́,
Дух незламності й волі у тебе, рідненька, вдихнули,
Й не зага́сить орда всі запа́лені тво́ї свічки́.

24.08.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 957457

ПОЛОТНИЩЕ СВОБОДИ

Вкраїнський стяг – полотнище свободи,
Його шматують, топчуть вороги,
Ці кольори не змиють жодні води,
Бо в ньому сила до життя жаги.

Він майорить і буде майоріти,
Тріпоче всюди й за́вжди на вітру,
Він гріє, грів і буде далі гріти
Надію на свободу золоту́.

Наш стяг дратує вбивців-окупантів,
Він зброєю вже став для ворогів,
Немилий він для всіх колаборантів,
То й мріють, щоби стяг наш спопелів.

Він у боях з героями усюди,
Для кожного він – зброя й оберіг,
Вкраїнський прапор був і за́вжди буде,
І шлях до ПЕРЕМОГИ з ним проліг.

На ньому плями крові виступають,
Його, як нас, душа за все болить,
Його раschиsти всюди спопеляють,
Та він й Вкраїна будуть вічно жить.

Простягнеться, як доленька народу,
Тепло́м зігріє вся його блакить,
Нам ПЕРЕМОГУ Бог дасть в нагороду
Й колоссям поле знов позолоти́ть.

Вкраїна, герб, і стяг, і гімн – єдині,
І нація вкраїнська, і земля,
Вкраїнська пісня, наче птаха лине,
І наша мова чується здаля.

Полотнище свободи, наче доля,
Його не знищить клята ця війна,
Бо з гербу виринає слово ВОЛЯ,
Навіки щезне ворог-сатана.

23.08.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 957338

ДЯКУЮ, БОЖЕ

Я дякую, Боже, за ніч і світанок,
За те, що зустріла сьогоднішній ранок,
За те, що зберіг мені, Боже, життя
Й не бігла ховатись вночі в укриття.

Я дякую, Боже, за те, що проснулась,
За те, що від вибухів не стрепенулась,
За те, що я маю святий, Боже, хліб,
За те, що не чую від пострілів дріб.

Я дякую, Боже, за квіти барвисті,
За те, що краплини водиці п’ю чисті,
За те, що не чула я ле́ту ракет
І поряд ніде́ не стріляв міномет.

Я дякую, Боже, що бачу я сонце,
За те, що вціліли і ши́бки й віконце,
За те, що я маю і сті́ни і дах,
І ве́рвичку можу тримати в руках.

Я дякую, Боже, за тво́ю опіку,
За всі тво́ї ласки, яких є без ліку,
За те, що ти руку мені подаєш,
За хліб і до хліба усе, що даєш.

Я дякую, Боже, за все, що збагнула,
За те, що повітря без диму вдихнула,
За те, що до храму я можу піти,
За те, що зі мною усюди є ти.

30.07.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 954987

ДАЙ НАМ, БОЖЕ, ПЕРЕМОГУ

Дай нам, Боже, ПЕРЕМОГУ,
Забери усю тривогу,
Хочем в МИРІ дальше жити,
УКРАЇНУ відродити.

Прожене́м орду прокляту,
Що ввірва́лась в нашу хату,
Яка нищить, убиває,
Все навколо спопеляє.

Сили дай це перебути,
Та не зможем це забути…
Стільки горя нам завда́ли:
Ґвалтували, убивали.

Ці «вояки» – мародери,
Що у пошуках Бандери,
Що не вкрали – все це нищать,
Бо гниле в потворів днище.

Для них люди, як розвага –
В цьо́му їхня перевага.
Поможи нам їх прогнати
Ще й сліди позамітати.

Поможи нам, Боже милий,
Щоб ми в МИРІ знову жи́ли,
Щоб це пекло закінчи́лось
Й наша кров вже більш не ли́лась.

04.05.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 954278

СХИЛІМО ГОЛОВИ

Схилімо го́лови в молитві
За всіх убитих в час війни́
У нелюдські́й жорстокій битві,
У тих дія́ннях сатани.

Схилімо го́лови, вкраїнці,
За всіх убитих земляків,
Яких убили ті ординці…
За всіх дітей і їх батьків.

Схилімо го́лови, схилімо
За всіх людей, що полягли,
Молитву ми за них змолімо…
Ракети їх усіх сягли́.

Схилімо го́лови в жало́бі,
Яку прине́сла нам орда,
Це – де́мони в людські́й подобі,
Убивча їх до нас хода.

Схилімо го́лови у сумі,
У горі, бо́лю і сльоза́х,
Схилімо всі за них в заду́мі…
Прийшло страхіття, пекло, жах.

Схилімо го́лови в молитві,
Кого раschиsт лиши́в життя.
За цим прийшов в страшній гонитві,
Приніс нам кровопролиття.

15.07.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 953383

ЖАХЛИВІ СНИ

Вві сни ракети бачу, що летять,
А інші – їдуть я́кось по дорозі.
Куди ж вони намірені влуча́ть?
То скільки нам ще жити у тривозі?

Одні летять – вогонь з хвоста пала,
А інші – дуже низько пролітають,
Влучають в ціль, летять, немов стріла,
І ви́рви після себе скрізь лишають.

І знов ракети, знов вони летять.
Яка ж потвора всіх їх запускає?
Й не знаємо де влу́чать й що чекать,
Хоч ППО частину їх збиває.

І знову ніч, і знову сон страшний,
І знов ракети й золоте колосся,
Ще й аромат від жита запашний…
Й вві сні жахіття бачить довело́ся.

Й зелене жито, наче та стіна,
Та й жоднеє стебло ніде не впало.
Чому́ нас не минула ця війна?
Незлі́чено людей уже упало.

І соняхи жовтіють на полях,
Й там їздять танки, наче по дорозі…
Такі жахіття бачу навіть в снах,
Вкраїна-ненька і вві сні в облозі.

Реальність я побачила й вві сні,
І що не сон – то скрізь ракети й танки,
Часи ми проживаємо страшні…
Важкі і дні, і ночі, і світанки.

23.04.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 952942

ЗЕЛЕНІ ЧОЛОВІЧКИ

Ще колись зелені чоловічки
Починали бігати в Криму,
Зав’язали колорадські стрічки
Розбрели́сь, немов по килиму́.

Ще тоді казали: «Те не наши,
Мы не знаем кто они, зачем».
Ця мерзота йшла тоді із раschі
Й завдавала болю не мечем.

Їм вдало́сь зробити всі маневри,
Та потвора в нас забра́ла Крим,
Думали, що створять там шедеври
Й накладу́ть потвори всюди грим.

Та й Донбасу так вони діста́лись,
І розлізлась тая саранча,
Вісім років то́му так ввірва́лись
Й нам спекли такого калача.

Привезли́ з собою різну зброю,
Захопили не́люди Донбас,
Йшли на нас убивчою ходою.
Не забули вбивці й про фугас.

Й ті бридкі зелені чоловічки
Розпоча́ли кляту цю війну,
Зав’язали колорадські стрі́чки
Й куштувати да́ли полину́.

10.05.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 952468

Лірично-поетична композиція про болюче, написана творчим дуетом у складі Королеви Гір Клавдії Дмитрів та Стефанії Терпеливець.

РАНА, ОРДА І БІЛЬ

НЕНАМІРЕНІ ПРОЩАТИ

І знову жертви, знов невинні люди,
Які орді загрозу не несли́,
Смердючий дух раschиsта вже усюди,
Потво́ри смерть і горе принесли́.

Щодня палають скрізь людські́ домівки,
Раschиsт влуча ракетами у них,
Та ще й садки, багатоповерхівки…
Смерте́й без ліку, руйнувань і лих.

В ТЦ влучають, в школу, в санаторій,
І гинуть люди в селах і містах,
Влаштовують з будинків крематорій…
І сльози, й біль, і смерть, і кров, і страх.

Нано́сить ворог нищівні удари,
І каже, що по людях він не б’є.
Вони страшніші, аніж яничари –
Від них руїна з неньки постає.

Одеса, Київ, Харків, Миколаїв,
І Сєвєродонецьк, і Кременчук,
І Маріуполь в нашім славнім краї…
Мов до курчат страшний ввірвався крук.

Нестерпний біль за кожного вкраїнця,
За кожне місто й кожнеє село…
За що лихий відправив нам ординця?
Щоб нас сміття з лиця землі змело́?

Ще скільки бу́де ворог воювати?
Ще скільки бу́де болю завдавать?
Йому ми ненамірені прощати,
Це будем за́вжди всі ми пам’ятать.

01.07.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 951996

***

Наносить ворог нищівні удари,
Яким кінця і краю вже нема,
І від ракет і бомб одні заграви,
В розвалинах вже села і міста.

Ще скільки буде ворог воювати?
Ще скільки буде болю завдавать?
Ніхто не може нам цього́ сказати,
То ж мусимо усі на смерть стоять.

Ми мусимо стояти і триматись,
Щоб знищити вражину цю з лиця,
Щоб жили діти і могли сміятись,
Щоб в матерів не рвалися серця́.

За руйнування, що лежать повсюди,
За всі хрести, могили і вінки,
За те, що згинули невинні люди,
Пощади їм не буде на віки.

01.07.2022 р.

©Стефанія Терпеливець, 2022

СУЦІЛЬНА РАНА

Удари нищівні уже усюди,
Для ворога це – радість над усе,
Від них на кожнім кроці гинуть люди,
Біду з собою ворог наш несе.

Коли їм край – ніко́му невідомо,
Ракети й бомби звідусіль летять,
Вже тисячі́ не вернуться додому,
Багато з них в сирій землі лежать.

Ми стоїмо́ і мусимо триматись,
І вибивати ворога з землі́,
Важливо – ПЕРЕМОГИ дочекатись
У всіх містах й кожнісінькім селі.

Щоб мирне сонце нам усім сходило́,
На землю щоб не ли́лась наша кров,
Щоб те сміття вороже відступило,
Аби війні уже кінець прийшов.

Але коли це бу́де – ми не знаєм,
Нас ворог нищить всюди й звідусіль,
Невинну кров на землю проливаєм…
Біда і втрати, горе, прикрість, біль.

Куди не глянь – скрізь згарища й руїни,
Зруйновані і се́ла і міста́,
Суцільна рана неньки-України.
За що несемо ми цього́ хреста́?

01.07.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 952311

СУЦІЛЬНА РАНА

(Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «НЕНАМІРЕНІ ПРОЩАТИ»)

Удари нищівні уже усюди,
Для ворога це – радість над усе,
Від них на кожнім кроці гинуть люди,
Біду з собою ворог наш несе.

Коли їм край – ніко́му невідомо,
Ракети й бомби звідусіль летять,
Вже тисячі́ не вернуться додому,
Багато з них в сирій землі лежать.

Ми стоїмо́ і мусимо триматись,
І вибивати ворога з землі́,
Важливо – ПЕРЕМОГИ дочекатись
У всіх містах й кожнісінькім селі.

Щоб мирне сонце нам усім сходило́,
На землю щоб не ли́лась наша кров,
Щоб те сміття вороже відступило,
Аби війні уже кінець прийшов.

Але коли це бу́де – ми не знаєм,
Нас ворог нищить всюди й звідусіль,
Невинну кров на землю проливаєм…
Біда і втрати, горе, прикрість, біль.

Куди не глянь – скрізь згарища й руїни,
Зруйновані і се́ла і міста́,
Суцільна рана неньки-України.
За що несемо ми цього́ хреста́?

01.07.2022 р.

ID: 952018