ДОЛЯ КОНОТОПУ

У славний Конотоп орда зайшла
І в повну окупацію узя́ла,
Підступно на світанку підійшла
Й позиції усі там позаймала.

Та ви́стояв цей красень у борні́,
Із ворогом бої́ щодня точились,
Запеклими були́ і ночі, й дні,
Ординці всі від люті аж ятри́лись.

Та збройні сили відсіч їм дали́,
Орді на цій землі не панувати,
І світові усьо́му довели́,
Що нас орді хіба лиш снилось взяти.

Потвор-ординців гнали звідусіль,
І дні, що в окупації, минули,
Пішла в провалля моskовитів ціль,
Це пекло конотопці перебу́ли.

Ворожі танки в місті скрізь були́,
Орда ходила, наче в себе вдома,
Та місто конотопці не дали́,
І доля Конотопу всім відома.

На захист вийшли мешканці усі,
І гнали по́гань з міста якомога,
То ж місту й далі жити у красі,
Й за це молитви зно́сити до Бога!

10.04.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 948574

РІДНЕНЬКА УКРАЇНА У ВОГНІ

Рідненька Україна у вогні́,
Палає у вогні моя́ колиска,
Заба́глося раschиsту-сатані
Влучати у ріднесеньку так збли́зька.

Рідненька Україна у вогні́,
Такі болючі і смертельні ра́ни.
Ми мо́лимо, щоб був кінець війні,
Упир перед судо́м Господнім стане.

Рідненька Україна у вогні́,
Та не родинне це, на жаль багаття.
Не йшла вона в обі́́йми сатані,
Що згарища лишає з неньки й шмаття.

Рідненька Україна у вогні́,
Скрізь лижуть язика́ми юроди́ві,
Стирають неньку, як зерно в жорні́,
А мріями ми бу́ли всі щасливі.

Рідненька Україна у вогні́,
І дим стовпо́м здіймається у небо,
Такого ми не бачили й вві сні…
Вступіться! Визволяти нас не треба!

Рідненька Україна у вогні́,
Ординці лю́ті неньку спопеляють,
Але Госпо́дь на нашій стороні,
Й герої ПЕРЕМОГУ наближають.

23.05.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

https://youtu.be/hsXonkGZkaU

ID: 948567

ВСЕВИШНІЙ, УКРАЇНУ ВБЕРЕЖИ
Всевишній, Україну бережи
І відведи від нас усіх ординців,
І шлях до перемоги нам вкажи,
Врятуй, Всевишній, мо́лю, українців.

Нам поможи піднятися з руїн,
Не дай орді нас нищити, вбивати.
Не зі́гнем перед покидьком колін.
Продовжуєм тебе про це благати.

Щоб ірод вже усюди схаменувсь,
Щоб кров наших людей не проливалась,
Щоб кат бездухий врешті-решт здригнувсь,
Щоб кров’ю Україна не вмивалась.

Всевишній, дай нам сили все знести́,
Це пекло, ці жахіття перебути,
Нас грішних, я молю́ тебе, прости,
Дай ПЕРЕМОГУ, Господи, здобути!

Щитом свої́м від ворога закрий,
Направ мечі на військо все вороже,
Нас мирною росою, Боже, вмий,
Тоді орда здолати нас не зможе.

Нам віра в тебе сили додає,
Та й знаємо, що нам ти допоможеш,
Ми боремося тільки за своє,
І нашу неньку вберегти поможеш.

10.04.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 948488

ОБРАНИЦЯ ВІЙНИ, НЕЛЮБ І ВІВТАР

(Лірично-поетична композиція, написана творчим дуетом у складі Королеви Гір Клавдії Дмитрів та Стефанії Терпелиць )

ОБРАНИЦЯ ВІЙНИ

Війна чомусь обрала Україну.
А може ворог то її обрав?
Береться знищить й мову солов’їну,
Для цього план роками він складав.

Вона красива, наче наречена,
Немов дівча в білесенькій фаті,
Хлібами ця земля є золочена,
А мова, герб, і гімн, і стяг – святі.

Але війна її в обійми взяла,
Вже вісім літ, як сталося таке,
І кулями роки всі цілувала,
Та неньці це – болюче і бридке.

Війна фату на неньку одягнула,
І сукню закривавлену вдягла,
На Україну клята посягнула,
У неньки кров стікає із чола.

Весільний марш вона заграла з градів,
Ще й старостів з собою привела,
Тілами сипле замість зорепадів,
І силоміць веде до вівтаря.

Та славна наречена не дається,
За неї заступається весь світ.
ДО ВІВТАРЯ ІЗ МИРОМ ЛИШ ПРОЙДЕТЬСЯ
Й складе на нім присягу-заповіт!

21.02.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

***

Війна чомусь обрала Україну.
На неї ворог з сходу зазіхнув.
Береться знищить мову солов'їну,
Заліза на кордони натягнув.

В обійми міцно взяв свої жахливі
І вісім років їх не розмика.
Надіється стиснути міцно ними,
Щоб Украна задихнулась, не жила.

В кроваві шати неньку одягнули,
Щей хустку чорну із собою притягли.
На волю і свободу зазіхнули
І гавкають,немов скажені пси.

Як горда наречена і невинна,
Не скориться,не змириться вона.
Бо йти вона ніколи не повинна
Із лютим ворогом своїм до вівтаря.

І скільки Бог дасть сил,буде стояти.
Їй не сташні ні смерть,а ні руїна
І вороги усі- повинні знати,
Що перед ними незалежна УКРАЇНА.

21.02.2022р.

© Стефанія Терпеливець, 2022

УКРАЇНА І НЕЛЮБ

Війна давно обрала Україну,
Чому ж її сягнула дорогу?
Сягнула й зруйнувала східні стіни.
За що ж вона дісталася врагу?

В обійми взяла й з них не випускає,
Вони болючі й горя завдають,
І дальше на невинну наступає
Й нічого враг не хоче зовсім чуть.

Вкраїна мила, наче наречена,
Для неї мирта всі роки росла,
На шлюб такий не є благословенна,
Невинною на сповідь ненька йшла.

Фату і сукню силоміць вдягнули,
Вінець – із терня, дроту й бур’яну,
До болю у обіймах тих стиснули,
І дали пити з чаші полину.

Гіркий полин і тілопад рясніє,
Із серця кров стікає, як вода,
Щоразу більше сукня червоніє,
Голосить ненька, стогне і рида.

Фата чорніла, а тепер палає,
Невинність наречена береже,
Та ворог ні на мить не випускає,
На неї кулі сипле та й ірже.

Фата горить й обличчя накриває,
На сукню кров із тіла виступа,
А враг думки недобрії плекає,
І ні на крок назад не відступа.

В свої обійми взяв враг наречену…
Чи розпинать? Чи може під вінець?
Вогнем її зі Сходу обпалену…
Весіллю цьому щоб прийшов кінець!

Весільний марш вже грає вісім років,
Спекли зі зброї неньці коровай,
В собі вбачають з сивини пророків,
Що Україна – їхній древній край.

Весільні гості рвуться знов до танцю
Під музику снарядів, куль і мін,
Та згоди ненька не дає обранцю,
Пред вівтарем не зігне з ним колін!

21.02.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 948487

ВАЖКІ ХРЕСТИ

Врятуй, помилуй і прости,
Не залишай нас наоди́нці,
Несе́мо з болем ці хрести́,
Яких завда́ли нам ординці.

Вони важкі, та ми несе́м,
Ще й до землі́ нас пригинають,
А кожна звістка – біль і щем.
Раschиsти всіх підряд вбивають.

Нас гнуть хрести́ ці до землі́,
Щоб ми піднятись не зуміли,
А неньку нищать моsкалі,
Й тере́ни всі зачервоніли.

Ми їх несе́м… несе́м хрести́,
І молим Бога про рятунок,
Щоб допоміг їх пронести́,
Хрести́, що да́ли нам в «дарунок».

До нас ввірвалася орда,
Й тоді хрести лягли на пле́чі,
Нас обійняла всіх біда,
Всіх: від стареньких до мале́чі.

Нести́ хрести́ нам поможи
І забери війну, Всевишній,
На вихід ворогу вкажи,
Щоб замість кро́ві - сік із вишні.

04.05.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 948305

Найкращі слова в світі:" Мамо, я живий...",
"Привіт, кохана, скоро буду вдома",
"Вже перемога! Я прийду з війни
І ми всі разом поїдемо на море!".

То є найбільше щастя на землі,
Коли твій син живий і завжди поруч.
Коли дружина разом із дітьми
Чекає чоловіка із роботи.

А потім разом всі сідають до вечері,
Думками діляться й радістю в очах.
Немає горя, смутку та печалі...
І головне - закінчилась війна.

І знову наша рідна небосинь -
Безхмарна, чиста, мирна, найрідніша!
І знову вкрилась квітами земля...
Вона із попелу та болю відродилась.

Як всі ми хочемо вернути час назад!
Ми б цінували кожний день і ранок.
Ми би забули всі слова образ
І пам'ятали б всіх, хто вже не з нами.

Та час іде вперед, а не назад.
Можливо, то наш шанс усім себе змінити!?
Змінити вчинки, звички і слова...
Згадати вдячність, щирість і молитви ...

Поки ми думаємо - хлопці нас рятують
І день, і ніч зі зброєю в руках...
Лиш серце мами мріє, що почує:
"Мамо, я вдома, закінчилась війна!".

ВАЖКІ ХРЕСТИ

Врятуй, помилуй і прости,
Не залишай нас наоди́нці,
Несе́мо з болем ці хрести́,
Яких завда́ли нам ординці.

Вони важкі, та ми несе́м,
Ще й до землі́ нас пригинають,
А кожна звістка – біль і щем.
Раschиsти всіх підряд вбивають.

Нас гнуть хрести́ ці до землі́,
Щоб ми піднятись не зуміли,
А неньку нищать моsкалі,
Й тере́ни всі зачервоніли.

Ми їх несе́м… несе́м хрести́,
І молим Бога про рятунок,
Щоб допоміг їх пронести́,
Хрести́, що да́ли нам в «дарунок».

До нас ввірвалася орда,
Й тоді хрести лягли на пле́чі,
Нас обійняла всіх біда,
Всіх: від стареньких до мале́чі.

Нести́ хрести́ нам поможи
І забери війну, Всевишній,
На вихід ворогу вкажи,
Щоб замість кро́ві - сік із вишні.

04.05.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
ID: 948305

ЧОРНА НИТКА Й ЧОРНЕ ПОЛОТНО

Чорна нитка й чорне полотно…

Мама вишиває вишиванку.

Ди́виться старенька у вікно

Й плаче все вона безперестанку.

Чорна нитка й чорне полотно,

Хрестик так за хрестиком лягає.

Син загинув на війні давно,

Мама гірко сльози проливає.

Чорна нитка й чорне полотно,

А червону ненька вже не ві́зьме,

Бо життя – тернистеє рядно…

Миється тепер вона лиш слі́зьми.

Чорна нитка й чорне полотно,

Краплі кро́ві бачаться в узорі.

Будь же ти проклятая, війно!

Кров'ю налили́ся небо й зо́рі.

Чорна нитка й чорне полотно…

Син давно лежить уже в могилі.

Горе… Чом ввірвалося воно?

Втрату пережити цю не в силі.
́

Чорна нитка й чорне полотно…

Мріяла червоним вишивати.

Млин змолов лиш чорнеє зерно…

В чорному вік мусить доживати.

19.05.2021 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 948193

ЧОРНА НИТКА Й ЧОРНЕ ПОЛОТНО

Чорна нитка й чорне полотно…

Мама вишиває вишиванку.

Ди́виться старенька у вікно

Й плаче все вона безперестанку.

Чорна нитка й чорне полотно,

Хрестик так за хрестиком лягає.

Син загинув на війні давно,

Мама гірко сльози проливає.

Чорна нитка й чорне полотно,

А червону ненька вже не ві́зьме,

Бо життя – тернистеє рядно…

Миється тепер вона лиш слі́зьми.

Чорна нитка й чорне полотно,

Краплі кро́ві бачаться в узорі.

Будь же ти проклятая, війно!

Кров'ю налили́ся небо й зо́рі.

Чорна нитка й чорне полотно…

Син давно лежить уже в могилі.

Горе… Чом ввірвалося воно?

Втрату пережити цю не в силі.
́

Чорна нитка й чорне полотно…

Мріяла червоним вишивати.

Млин змолов лиш чорнеє зерно…

В чорному вік мусить доживати.

19.05.2021 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 948193