Задумав ворог йти до нас в мандрівку, Пройтись парадом по святій землі́, Узяв у ру́ки зброю й вибухівку, Здійняв у небо іншу на крилі.
Російськомовні МАРІУПОЛЬ й ХАРКІВ Взяли́сь стирати із лиця землі́, Ще й МИКОЛАЇВ їм припав до ва́рґів*, Його цілують кляті моskалі.
І до вподоби тій орді́ ОДЕСА, В якої сво́ї зви́чаї й життя, Їм захотілось са́ме то́го пле́са – Ординець там побачив майбуття́.
Перлину сте́пу взяв він у облогу, Бо там побачив сухопутний шлях, Це за ХЕРСОН посіяло тривогу. Та й там орду стираєм в пух і прах.
Раschиsт ступає ще й до ЗАПОРІЖЖЯ, І топче не́люд золоті́ поля́. Везе́ орда укра́дене там збіжжя, Яке вроди́ла ця свята́ земля.
Не полишає ця потво́ра й СУ́МИ, Цілує не́люд з зброї СУ́МСЬКИЙ край, І звістку відправляє до дурду́ми, Бо ті наказ відда́ли: «Спопеляй!».
Входи́ла погань з півночі в ЧЕРНІГІВ, Все нищила на сво́єму шляху́, Туди багато бу́ло їх набі́гів. І далі грузне та орда́ в гріху́.
Не міг лиши́ти ворог і ЧЕРКАСИ, Бо в нього план – всіх зни́щити-уби́ть. Летіли скрізь ворожії фуга́си**. Ординська мрія – все живе згуби́ть.
І за ДНІПРО мерзота ця взяла́ся, Ракети-подарунки шлють туди, Вже думали, що мрія їх збула́ся, І малювали далі всі ходи́.
Не оминули не́люди й ПОЛТАВУ, Напевно хочуть лікувальних вод. Й звітують, що зробили сво́ю справу, І що вдало́сь зроби́ть без перешкод.
КІРОВОГРАДСЬКУ область не минули – Стратегія у ворога така. Жорстокістю все людство сколихнули, Ще й бомбардують навіть з літака.
І ВІННИЦЯ біди тако́ж зазнала, Відчула поцілунки і вона. Від них і ця красуня застогна́ла, Та час прийде́ і ворог наш скона́.
Ну, а ЖИТОМИР він гати́в щоразу, Там цілував ракетами усе, Не змінював упи́р свого́ наказу. Він думав, що усе тут рознесе́.
Їм полюбилось славне місто РІВНЕ, Побачили АЕС неподалік. Це місто за́вжди людне і чарі́вне. Летіли подарунки і в цей бік.
Гатили і по ЛУЦЬКУ ті ординці, Там бачили вони для се́бе ціль, Такі вони раschиsтські ті злочинці, Які несу́ть страждання, горе й біль.
Та ще й ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ став більмом на оці, Дали́ ординці їм вітання знак, Аеродром стояв у тім потоці, У здобич так поцілився корша́к***.
Не міг минути ворог і ТЕРНОПІЛЬ, Тому́ й туди ракети запускав, Він думав, що із нього зро́бить по́піл, То й так прицільно курс туди він брав.
Від бульбаші́в цілують місто ЛЕВА, Воно ж для них – бандерівське більмо́, Нацистське ще й коріння всьо́го древа. Таке чудовисько потворне це шельмо́.****
Вітання слали ще й до СТАНІСЛАВА, І в Чорний ліс в ДЕЛЯТИН загляда. Про них росте недо́бра всюди слава. Спільноті світовій все обрида́.
Лякати брався мо́рдор й БУКОВИНУ, І ЗАКАРПАТТЯ трішечки лякав, Й не визнає свою́ раschиsт провину – Бандеру і нацистів він шукав.
Та ціллю залишається столиця, До неї ворог рвався звідусіль. Для нього – непідступна ця фортеця, Тому́ скида́ ракети, як в коші́ль.*****
30.04.2022 р.
ВА́РҐИ* – ГУ́БИ. Діалектна галицько-подільська назва. ФУГАСИ** – розривний снаряд. КОРШАК*** – один з видів соколоподібніх птахів. ШЕ́ЛЬМА**** – хитра й підступна в своїх учинках людина. КОШІ́ЛЬ***** – те саме, що й КОШИК.
