Почуття за сплетінням венозних артерій
У душі власний Форт Буаяр
Знайдеться сотні нікчемних критерій
Щоб звільнити розум від загадкових примар
Ти назвеш мене поетом сучасності
Вірші публікують на сторінкАх журналів
У рядках приховані нотки вульгарності
Що стануть правдою між потойбічних порталів
Усі емоції передані в кожному слові
Кожним відтінком яскравих кольорів
Позитивним резусом блакитної крові
Ставши донором відвертих почуттів
Все минуле немов віртуальна реальність
Що стала результатом тисячі помилОк
Остання спроба віднайти потрібну радість
Інакше залишається тИснути курок

Розчарування у спогадах минулої давності
Вся біль перетвориться на її особистий автограф
Почуття із присмаком знайомої банальності
Котру не розпізнає професійний фотограф
На кухні десяток невимитих склЯнок
На підлозі уламки побитих тарілОк
Разом з похміллям зустрінутий ранок
Не варто прислухАтись до чужих думок
Його віршІ із синдромом картавості
І почуття надзвичайно холодні
Вона прочитає рядки, лиш заради цікавості
Залишивши у пам‘яті наступним «сьогодні»
Він більше не захоче назад повернутись
Стати для неї демоном смерті
Котрий не зможе щиро посміхнутись
І ніколи з нею не буде відвертим

Набери чайною ложкою йодовану сіль
Підсип у мої, ще незагоєні рани
Підсвідомість готова знову відчути біль
Пекучим дотиком крізь чуттєві мембрани
Злість вийшла за буденні рамки
Так і не відчувши тепла Твого тіла
Лікувалась недовірою від лихоманки
Хоча самотністю зАвжди хворіла
І всі слова залишаться болючим рецидивом
Всі надії лікуватимуть кисневою маскою
Я не буду існувати під ТвОїм впливом
Таке життя ніколи не стане казкою
Я залишу Тебе між рядками фрагментом
Моїх колишніх мрій та сподівань
Називатиму своїм щасливим моментом
Залишеним у списку нездІйснених бажань

Ця відстань у двадцять з лишнім хвилин
І п‘ять секунд, щоб до Тебе доторкнутись
Я сьогодні хочу побути один
Думками в минуле ще раз повернутись
Спогади поселились в окрему кімнату
Криком назовні виривається біль
Ти своє серце довіряла психопату
В незагоєні рани досипаючи сіль
Твій голос і тепер чути крізь протяг
Залишений у пам‘яті, як минулий архів
У шафі давно непрасований одяг
Просякнутий ароматом ТвОїх духів
І Твій погляд, ніби козир з колоди
Де брехнею мічена кожна із карт
Почуттям завждИ бракувало свободи
У марних спробах відчути азарт

Так хотілось втекти від проблем
Придбати квиток на плацкарт до Одеси
Твої очі навчились з‘їдати живцем
Про минуле дізнавшись з ранкової преси
Почуття на папері, не жаліючи літер
Ховаючи їх між банальних рим
Спогади розвіяв шалений вітер
Стираючи з обличчя фальшивий грим
Моя душа ремонту не підлягає
І серце в активному пошуку назАвжди
Твоя посмішка останнім чАсом лякає
У ній більше не побачити правди
Я відкладу слова всі на завтра
Відбитком минулого на розбитому склі
Ти набагато більшого варта
Чим просто жити на цій землі

Крик душі на розі вулиць пустого міста
Посеред бульварів та шумних авеню
Мрії про кохання зліплені із тіста
В які знову підсипають брехню
Його признали психом всі лікарі
Діагноз підтвердив навіть доктор Хаус
А він з небесами укладає парі
Ніби, насправді, існує Санта Клаус
І вкотре з самотністю наодинці
Почуття психопата падуть на листок
Немов із в’язниці тікають злочинці
Котрі до її серця відкрили замок
І вона впізнає до болі знайомий почерк
Особисту колекцію римованих думок
Між рядків у минуле, щоб поставити прочерк
Саме там де почався шлях помилОк