У кожної людини має бути таке місце
Куди можливо завжди повернутися
Нехай навіть далеко, «десь на місяці»
Але обов‘язково таке місце має бути

Це місце де тебе безмежно люблять
Чекають рідні в будь-яку годину
Де нагодують, вислухають, приголублять
Де відчуваєш знов себе дитиною

Це таке місце, де душі частинка
Живе постійно і так буде навікИ
І ти волієш кожною клітинкою
Лиш, щоб здоровими були батькИ

Батьківський дім, то є така фортеця
Що має якусь магію любові
Там, як ніде себе ти відчуваєш у безпеці
Там зрозуміють тебе навіть з напівслова

У кожної людини має бути таке місце
Де на порозі вже вигукуєш: Я вдома!
Де зберігається із рідними душевна близкість
І приклад збудувати цю фортецю і самому!

Автор: Лілія Ходус

Коли мені приблизно буде сімдесят
А за плечима буде вже великий досвід
Почну навчати розуму своє внуча
Та й взагалі усіх повчати стану вдосталь

Коли поважною я стану пані
Я буду по країнах мандрувати
Навчуся грати на баяні
До того часу зможу безліч хобі перебрати

Прийде той час коли будуть розмови
Про те у кого і який там зранку тиск
Надокучати буду всім в державних установах
Заради втіхи, а не щоб здобути зиск

Ні, я не буду злою бабцею!
На той період просто зміняться розваги
О шостій ранку, щоб купити, щось по акції
Надам поїздці на трамваї перевагу

Коли пора настане вгамуватися
І стану я пристойною бабусею
О двадцять першій почну спати укладатися
В своє життя пенсійне так я увірвуся

Колись так буде! Ну а поки рік ще не один
Багато справ життя велить зробити
Сьогодні мені лиш сорок один
Чудова мотивація на повну й далі жити!

Автор: Лілія Ходус

17.03.2023

А пам‘ятаєш? З роками ми питаємо частіше…
Так час летить, його не наздогнати
І з кожним роком це питання все сумніше
Хоч є й веселого багато, що згадати

Можливо хтось і сам собі пригадує
Можливо й зовсім вже не пам‘ятає
А хтось там взагалі вигадує
Таке чого у світі не буває

Країна спогадів така багатогранна
І в цій країні ти немов літаєш
А друзі ті, що поряд - бездоганні!
Вони й питають: А ти пам‘ятаеш?

І ті з якими все можливо пригадати
Не просто друзі, це уже родина
З такими посміятися і поридати
Можливо в будь-яку годину

Всі спогади це буревій емоцій
І так важливо мати тих кого спитати
Про всі події, що були на кожнім кожнім кроці
А пам‘ятаєш? І разОм все пригадати!

Автор: Лілія Ходус

Уміння співчувати йде від доброти
Кохати вміння - дар від Бога
Здатність пробачити від мудрості і простоти
І головне це зрозуміти мати змогу

Я маю до людей симпатію
Тих, хто уміє співчувати
Не кожен схильний до емпатії
Та добрі люди вміють інших відчувати

Любити може тільки та людина
Кого батьки з народження плекають
І тільки з любої дитини
Щаслива особистість виростає

І пробачати, вчиться пробачати!
Вантаж образ це не про гордість й не про розум
Хвороб собі так можна назбирати
В загальному не радісні прогнози

Навчайтесь, робіть кроки, намагайтесь!
Корисні якості сумлінно здобувайте
Працюйте над собою, виправляйтесь
Любіть, прощайте і частіше співчувайте!

Автор: Лілія Ходус

Розплети, розплети мені коси
Зацілуй, як раніше вуста
Поверни, поверни мені осінь
Ту порУ де щаслива була

Обійми, обійми мене міцно
Приголуб наче ми не розлучені
Розкажи, що ми разом навічно
Бо обоє розлукою змучені

Не іди, не іди ти від мене
Я не хочу тебе відпускати
Не розбий моє серденько зранене
Я боюся без тебе звикати…

Він пішов і вже далі не чув
Як вона його палко кохає
Все, що бУло колись, він забув
А вона, як їй жити не знає…

Промайнули роки і душа відболіла
Тільки зранене серце для нього закрите
На порозі стоїть той кого так любила
З ким хотіла життя все прожити…

Не чіпай, не чіпай мої коси
І обійми твої мені вже не цікаві
Я не хочу похмуру ту осінь
Взагалі то без тебе було все яскраво

Так життя по місцях все і всіх розставляє
Колись знехтував він найціннішим
І тепер бумеранг все назад повертає
А для неї усе це тепер просто смішно

Він лишився один, не потрібний нікому
Своїм давнішнім рішенням змучений
В неї все навпаки і життя по новому
По різному так відгукнулось розлучення.

Автор: Лілія Ходус