Якщо колись надумаєш про мене згадати,
не напружуйся надто, я не люблю насилля,
просто зачини двері до своєї кімнати
й закинь до каміну побільше вугілля.
Якщо надумаєш мій голос вкотре почути,
увімкни старі записи, вони зігрівають,
мене ти з роками зможеш забути,
а пісня – то вічність, вона багато про що нагадає.
Якщо надумаєш відчути на дотик,
торкнися до кактусу, він як і я колючий,
наше життя – то постійний поклик,
я покличу тебе, і це неминуче.
Якщо надумаєш мій подих відчути,
дочекайся осені, вона дихає мною,
мене ти не зможеш назавжди забути,
так, як і я не зможу розпрощатися з тобою.

Доброго ранку,
завітало сонечко у моє віконечко.
– Що, ти одягнеш сьогодні? –
Спитало воно.
– ,, Життя !” відповіла я
– І каву зробила? І пісню улюблену
включила? спитало сонечко мене
– ,, Так !!! Адже я вихідна і нехай весь світ почекає”
Кава , пісня, сонечко, життя
і в ньому Я.

Моя 43 сторінка життя розпочата.
Чого досягла? , спитаєте Ви.
Та просто я жила, просто кохала,
просто любила, просто,
помилки свої я робила.
Раділа життю і кожному дню.
Зустріла схід сонця із кавою в руці,
проводжала закат із тугою в сердці.
Раділа я миті, що разом зі мною Ви,
мої рідні батьки, мої діти щасливі,
мій рідний брат і мила сім’ я його.
Мої друзі , що крокують,
зі мною по життю.
Радію , що я тут і розпочата
моя 43 сторінка життя…..

Ти варта не квітів

Ти варта не квітів і не коштовних дарунків,
Заїжджених тостів, віршів неримованих,
Ти варта щосекунди палких поцілунків,
Ти не можеш повірити, що вже давно ніким не цілована.

Твої руки забули що таке мурашине відчуття,
Твій подих давно врівноважений і серце спокійне,
Ти готова чекати хоч і все своє млосне життя
На принца казкового, який вже давно з іншою розгулює спокійно.

Ти живеш лише мріями, що колись щось зміниться,
І чекаєш…чекаєш…чекаєш…
Ти занадто впевнена у тому, що ніколи ніде не подінеться
Та прекрасна леді, яку точно хтось таки покохає.

Ти знаєш, життя нам дане не безкінечне,
Воно тікає щодня кудись неминуче,
Може, досить сидіти і, здається, було б доречним
Вдихнути глибше і на собі відчути бажання рішуче.

Вдихнути на повні груди зовсім інше повітря
Звідусюди ти відчуваєш те щастя,
яке не вимірюється ні в кілометрах і, навіть, літрах…
так прикро, що час не стоїть на місці,

а можливо, це добре, що він крізь пальці тікає…
ти варта не квітів, а почуттів пречистих,
і ти навіть не здогадуєшся про те,
що на тебе вже давно він чекає.