А спогади у нас у кожного свої.
Одні подарували посмішку,
другі нам розірвали сердце на шматки.
Є спогади, які ти міцно бережеш,
а є такі , що радий би забути.
Та цього вже не минути,
приходиться жити з ними завжди.
Спогади то як твоя історія,
які збираєш на протязі життя.
Будда введи проекцию к нам в Сваргу,
Проекция иди к нам Будда тебя приведёт,
Мы тебя ждём Мы тебя научим.
Не лети так бистро життя,
дай ще шанс маленькою по бути.
Але час таки йде.
Не лети так бистро життя,
дай шанс смак молодості відчути.
Але час таки йде.
Не лети так бистро життя,
дай шанс по довше коханою по бути.
Але час йде.
Не лети так бистро життя,
дай шанс щасливою дружиною по бути.
Але час йде.
Не лети життя,
дай шанс смак мамою малечі по бути.
Але час таки йде.
Не лети життя ,
дай шанс маленькою дитиною насолодитись.
Але час йде.
Не лети життя так бистро,
дай просто довше тут по жити….
Колись ми усі були маленькими,
З кришталевих струмочків снили мрії.
У вирі дитинства, де світ чарівний,
Ласка і ніжність, веселощі й тиша.
Народжені у світ, ніжні й безборонні,
Ми крокували стежкою див, мовчазно.
Очі блакитні, як небесний простір,
Діти, уповільніться, цей час – золотий.
Мов квітка, що розцвітає весною,
Так розквітали усі наші думки.
І дорослі світ збудували камінням,
Але дитинство – то найцінніший скарб.
Бо там, де лине сміх, де дзвенять крила,
І серце вільно летить, мов пташка.
Там часу нема, там немає зла,
Лише мрія велика – радість свята.
О, дитинство, ти крайній берег мрій,
Де сонце завжди високо на небі.
Ласка та ніжність у серці твоїм вічні,
Ти сховане скарби, які світ забув.
Нехай лине пісня про те, як були ми маленькими,
Про те, як літали мріями в небо.
Дитинство – це казка, яка триває в серці,
І вічний дотик ласки та ніжності.
Зростаємо ми, минає час безжально,
Але серце нам завжди збереже дитинство.
Той світ, де казка плелися зірки,
Тепер живе у нас, як пам’ять незабутня.
Ми вибудовуємо свій світ дорослих,
З планами, мріями, турботами й зусиллям.
Та й коли вітер стихає, і сутінки настають,
Згадаємо те щасливе дитинство беззаботне.
І нехай годинники тикають натужно,
Ми завжди збережемо у серці дитинство.
Ласка й ніжність, що плелися звідкись,
Постануть свічкою в найтемніших днях.
О, колись ми усі були маленькими,
Але душа залишиться назавжди юною.
Ласка й ніжність, той безцінний скарб,
Продовжують жити в кожному з нас у серці.
І хай знову крила мрій розплющаться,
І серце лине у вільний польот.
Бо колись ми були маленькими,
Але дитинство – вічне, як зірка на небі.
Хтось , сидить у сільській хаті дивовижній,
Що , за рідна людина , як перлина, вдягнена у вишиванці.
Немов, вона мудра і красива,
І навіки вона для нас , як людина дорога.
Не хмара небесна, а людина, рідним серцем зігріта,
Бабуся, що світить нам своїм теплом і добром.
Крізь віки вона плете нам нитки родинного сплетіння,
Бабуся — скарб, що зберігає в серці кожна людина.
Її слова — неначе мудре вчення,
Що світить дорогоцінними нитками життя.
Вона знає таємниці старовинного часу,
І дарує нам їх, наче келихом з джерельною водою.
Виглядає вона, мов зірка в безмежному космосі,
Сповідниця мудрості і тепла, безмежної любові.
Бабуся — незрівнянна в своїй прекрасності,
Насолода для душі, щедра красуня в нашому житті.
Нехай триває вічно її світанкова зоря,
Нехай її усмішка розсіє туман життєвих тривог.
Бабуся, ти — наша опора і наша надія,
Ти — вічне джерело любові, що ніколи не висохне.
Запрошую вас до мого дому,
Де добро й милосердя цвітуть,
Ріки водою щедрою ллють,
Щасливість в серця вітер водять.
В цій поемі добрі справи світять,
Як зорі, ясно ніч освітять,
Людським серцям радість дарують,
З теплом ласкавості обіймають.
Серцям світять, як свічки ночі,
Добрі справи, наче весняні квіти,
Щоб добро рікою плило,
В глибини душі, тепло струвало.
Тайна добрих справ у взаємності,
Давати й брати, це їх суть,
Радість у дії відчувати,
Світлом щасливим серця освічати.
Життя – це кожна мить, кожен вдих,
Добрі справи – це кожен крок,
Зерно добра вкладене в груди,
Росте вічно, як квітка в саду.
Нехай ця поема буде літерою,
До добра, мудрості, світла,
І з надією в серцях глибоких,
Ми долю доброю ткали й ткали.
У цій країні , де синє небо горить,
І жовте поле хвилями колихається.
Тут народ вольний, мудрий і сміливий,
Славить синьо-жовтий прапор у різних кутках світу.
Синій колір, як море глибоке і чисте,
Відображає велич і вірність серця.
Жовтий – як золото, щедрість і родючість землі,
Ознака мудрості та роботи плідної.
Тут народ, мов ріка, текучий й міцний,
Сплетений душою і мовою рідною.
У серці кожного б’ється вічна воля,
Для свободи й гідності стоїть завжди на сторожі.
На жовтому полі колоситься пшениця,
Як символ праці й родючості нашої землі.
Тут люди, як витоки, об’єднуються,
У труді та вірі досягають висот небесних.
О, Україно! Ти край синього неба і жовтого поля,
Ти завжди будеш славетна й вільна!
Твій прапор – світлий символ нашої долі,
Що відбиває в серцях наших вічні мрії й цілі.
Мелодія життя, бувоє тихою ,
немов ти у раю.
А інколи бурхливою, як річка по весні.
Мелодія життя, як той соловей у зеленому гаю
від щастя щебече.
А інколи, як той вовк, що виє на луну.
Така мелодія життя.
Сьогодні сяє сонце,
а завтра лляє дощ.
Під мелодію життя ти сам аккорди підбери
і гарну пісню напиши.
– Закрий очі і уяви,
що ти на самоті.
Бачу темряву і стукіт сердця чую свого
і в думках лиш слово : ,,чому? ”
Але відповіді немає….
І знову слово : чому?
Тільки час відповідь дасть нам,
а поки ти просто живи.
Відкрий очі, що ти бачиш?
– Білий світ і життя в нім.
Так, живи, поки темрява
не закрила очі твої…..
На полях, де гомонять могутні степи,
І в серці майбутнє віри і краси,
Там росте відвага, там горить надія,
Щоб відійшла війна, немилість і кривда.
Україно моя, ти знову воскресни,
Мов квітка на полі, яка віддасть плід,
Ти згуртуй народ, нехай душі злетяться,
На хвилях миру й щастя вперед!
Нехай соловей знову співає в лісі,
Нехай вітер віє з долонь мирних весіль,
Усі діти світу хай в руках тримаються,
І квітучий мир нехай бережуть довіку.
Світлий час настане, коли день за днем
Ми будемо йти вперед, не згине злий,
І серцям нашим знову засяє тепло,
Від злих думок, зради, від лихого лиця.
Тож віримо, друзі, у краще майбутнє,
Все буде добре, у серцях віра живе,
І в Україні сонце знову засяє,
На щастя й перемогу вперед ми підем!
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.
