Я РУКУ ТОБІ ПОДАЮ

Я руку тобі подаю,
Бо хочу тебе врятувати,
Над прірвою ти… на краю́,
Не треба в безодню ступати.

У чо́вен до мене зайди,
Ти будеш зі мною в безпеці,
І спокій в душі́ віднайди.
Дам крила тобі, як лелеці.

Не бійся зробити свій крок,
Сміливо ступай, я з тобою,
В житті не один був урок,
Що вмитий гіркою сльозою.

Не бійся зробити цей крок,
Не бійся, тримай мою руку,
Сплети молитовний вінок
Й згадай зараз Божу науку.

У чо́вен ступай без вагань,
До нього пройдися водою,
І браму закрий нарікань,
Не бійся, ступай, я з тобою.

Я руку тобі подаю,
Врятую тебе від безодні,
Ще й віри тобі додаю.
Врятую тебе я сьогодні.

02.05.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023 ID: 982334

одного дня ти скажеш - зрозумів
твої секрети більш не таємниця
ти надто божевільна , не свята
хоч не проста , але і не цариця

не йдеш - летиш
живеш одним сьогодні
ненавидиш і любиш водночас

змирюсь
вклонюсь
і тільки посміхнусь
а відвернусь - тоді заплачуть очі...

а коли вимикали світло
перетворювалось місто на небо
бо ліхтарики - рукотворні зорі
а масиви будинків - печери
відкіля в мандри плинули хмари
хто з дощем , хто з лихим суховієм
між районами - закохані пари
а в масивах будинків - старенькі

місто спить і не спить , лиш дрімає
зігріває себе чаєм з медом
колискові малечі співає
і їх слухають янголи з неба
буде добре - лунає дзвіночками
і колядками
і щедрівками
переможемо
і розквітнемо
синьо-жовтими зорями-квітами...

2022 рік

а вона ж не назавжди
лиш на мить , не на вік
придивись - її очі то болі і смутку безмежжя...

але попри цей біль її сміх ще дзвінкий
і усупереч болю вона ще від тебе залежна...

2021 рік.

зеленоокий
світ зеленоокий
а в мене
очі зовсім не такі
брунатні
трішки з подихом каштанів
осіннім попелищем
ледь гірким
а небо
в нього очі - то блакиті
безмежні простори
безмежжя краєвид
а в тебе
очі й крапельку не сині
а темряви
пекельний смолоскип
два кольори
брунатний і темніший
як застарілі скалки бурштину
єднаються
єднаються цим світом
зеленооким світом у одну
одну - єдину цілісність навіки
єдину темноокість кольорів
брунатний
темний
кольори бурштину
під синім
і зеленим
навіки

2013 рік.

Моїм рідним

Дякую рідні, що ви в мене є!
Про що ж залишається мріяти ще.

Дякую любі, що я не одна!
Сім'я щаслива, щаслива і я!

Завжди будьте разом, любов бережіть,
Образи і сварки подалі женіть!

Моя сім'я - це найцінніший скарб!
Вона складається з різнокольорових фарб.

Щиро посміхаються наші діточки,
Розцвіли на клумбі гарні квіточки.

Я так пишаюся вами, мої рідні!
Нехай збуваються всі ваші мрії!

02.05.2023 С.М. Онисенко

Щось занадто я нині втомилась...
Спиню свій шалений біг. Спочину,
Щоб сила духу в мені відродилась,
Віра в себе не згасла ні на мачину.

Вечоріє... Запас енергії вичерпав себе.
Внутрішній голос із нот теж зірвався.
В думках звертаюсь до магічних небес,
Щоб вітер змін у життя ввірвався.

Набігалась... Наспілкувалась... Вільна.
Раниму душу свою не потривожу.
Стану тиха, спокійна, нейтральна.
В сни кольорові омріяне приворожу.

Завтра... А завтра я знов буду сильна.
Втілити все задумане зумію, зможу.
Стану життєрадісна, активна, реальна.
Добрих людей біля себе примножу.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

поезія - бездонна, як безмежне, бурхливе море
недосяжна голубінь небес і хвилююча їх блакить
подруга - в мирнім житті й тоді, як війна несе горе
без неї не можна багатогранно, повноцінно прожить

поезія - несподіваний пасажирський потяг
скільки б не було вагонів, всі стануть на обидві рельси
промчиться по знаних та незнаних маршрутах
благородно розкриє мрії, реалії, людські шанси

поезія - цікава й загадкова, як планета Земля
обнадійливий зорепад у щасливу, весільну ніч
у ній - суша, небо, водойми, природа, всі ми, я
наше людське життя в її римах - найважливіша річ

поезія - мелодійний, неперевершений спів солов'я
рідному краю, сім'ї й коханню дає кращі нотки
викликає протест, сльози, співчуття, сум, зневір'я
виявляє та розмотує в часі доленосні нитки

поезія - шум океану в його загадковому безмежжі
благословенна тиша в забутому, прадавньому лісі
краса скелястих гір, стежин у мальовничому підніжжі
чесна реальність всіх часів у найкрутішому замісі

поезія - добра, живильна, гірська, джерельна вода
чиста - немов сльоза, прозора, холодна, правдива
краплинка водички, що з хмарки ненароком спада
польова квіточка малесенька, духмяна, красива

поезія - муза з добрим серцем і відвертою душею
ніжно обіймає, голубить, витирає людські сльози
мені ніколи не захочеться розлучатися з нею
поетичні рядочки - лагідніші від найкращої прози

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко