Я живу з вірою в серці, Мої вірші завжди відверті, В них відзеркалюється моя душа, Рядок за рядочком так і поспіша. Я живу і малюю мрію, Радість і щастя для всих посію, Щоб зростали молоді пагінці́, Доброти, любові і спокій в душі... На а́ркуші паперу передаю думки, Вони біжать, мов прозорі струмки, В синім небі летять як пта́шки, Квітнуть, як білі рома́шки. Але не за́вжди я малюю радість, Йде війна, і це все реальність, Гинуть люди, йдуть в небуття, Мої рядочки висвітлюють співчуття. Весна... А вітер ще холодний, Пронизує всередині, несе до безо́дні, Біль обпікає невинні ду́ші, Та ми сильні, завзяті і ду́жі. Віра, надія, у моїх словах жива, У кожного українця мрія одна, Жити у мирі і злагоді повсякчас, Щоб промінчик у серці ніколи не погас! Вірю і знаю - добро переможе зло! Дружба, любов і вірність, Мужність і наша стійкість - Могутнє невичерпне джерело!
02.03.2023. С.М. Онисенко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Усі люди гарні, своєю душою... Не знають втоми, а може й любові... Усі люди цінні, не знаючи болі... Не бійтеся жити, дружіть із журбою... Поважайте закони всієї природи, Усміхнеться доля, отримаєте нагороди, Смійтеся, щастя любить радість, А біда приносить - слабкість і горе...
20.03.2023. С.М. Онисенко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Повертайтесь, лелеченьки, до рідного дому. Українську згорьовану землю не довіряйте нікому. На крилечках несіть мир, затишок, щастя й весну. Принесіть нам перемогу остаточну й доленосну.
Ви ж любите наш красивий край, родючу ріллю. Радієте ставкам, озерам, річкам, духмяному зіллю. Дочекалась... Вже летять з вирію цілі зграї здалека. Видніється бусол, бузьок, чорногуз, білий лелека...
Лелечі гнізда - символ щастя, спокою та краси. Змилуйся, Господи, над нами! Збережи та спаси! Хай з перелітними птахами добро нам прибуде. Вже настраждались і нагорювались мирні люди.
Лелеки летіли додому... Довго кружляли в небі... Над містами й селами плакали, ридали в жалобі. Шукали свої гнізда, хатинки, узвишшя, стовпи... Бачили чорні згарища і як все змішалось до купи...
Багато кому не судилося знайти те сімейне гніздо. Тут гуляла смерть... Руїни... Виглядало безглуздо. В місцях бойових дій гинуть й прекрасні лелеки. Деякі відмовляться від гніздівлі, бо нема безпеки.
Здавна в Україні любили цих миролюбних птахів. Вони привітно віталися з людьми з гнізд, із дахів... Вірю, що холоди і воєнні тривоги підуть в минуле. Лелеченьки на крилоньках принесли життя світле.
"Ким у нинішніх реаліях є сильна українська жінка?" - Головною героїнею власної, неординарної долі. Їй - притаманні: рішучість, розсудливість, самооцінка, Витримка, твердий характер й велика сила волі...
Люди часто говорять про впевнених у собі жінок. Шукають причини незламності їх сильного духу. Оцінюють кожен незалежний і самовідданий крок, Здатність гідно пережити будь-яку життєву завірюху.
Така жінка вміє отримувати задоволення повсякчас, Успішна, впевнена в собі та здатна бути щасливою. Самодостатньою, емоційно врівноваженою є серед нас. Працює над собою, стає досвідченою й активною.
Звідки береться в жінці той самоствердний характер? Хто зробив її сміливою та рішучості в діях навчив? Хто намалював їй захисну усмішку, гіркі сльози витер Й такий непростий шлях у жіночому житті означив?
Сильна жінка - бізнесвумен. Вона займає високі посади. Інша б не втрималась в політично-діловому світі. "Слабка половина" їде на заробітки аж в "закордони", Щоб був дах над головою, діти - навчені, вдягнені, ситі.
За кожним успішним чоловіком стоїть його жінка. Лиш вона жіночою мудрістю може зробити його таким. Обдумано та прагматично змінюється її поведінка, Коли захищає дітей та має справу з чимось лихим.
Сильних жінок породили: життя, час, події, оточення. Жінки - волонтери, бійці, несуть втрати в тилу і на фронті. Проявляти сильні сторони характеру набуло значення, Щоб український прапор завше майорів на горизонті.
Сильна жінка - берегиня сім'ї. Свої рішення зважує. Іноді одна дає раду собі й дітям, самотня - на роки. Наполеглива. Нарівні з чоловіками багато працює. Коли помиляється - здатна визнати свої помилки.
Її самостійні дії не потребують схвалення іншими. Любов до рідних, України й народу - головні почуття. Наближає перемогу, щоб ходити дорогами мирними. Заслуговує в суспільстві захоплення, а не співчуття.
Та якою б сильною і мудрою українська жінка не була, На сильнішого і мудрішого від себе чоловіка чекає. Красиво, як загадкова незабудка, духовно розцвіла. Що таке щастя і справжні почуття, достеменно знає.
напевно, що немає в цьому світі людини котра б хоч раз по гострому лезу не йшла є в природі прірви, гори, яри та долини ну, як би вона мимо них пройшла
думаю, що немає серед нас також й тих хто б ніколи та ні в чому щасливим не був щастя - сукупність моментів великих і малих хтось остаточно цього ще не збагнув
кожне життя колись гірчило, кожне й цвіло ніхто - не виняток... Було в нас і те, і інше то квітла в душі весна, то снігами її замело бувало, жилось весело, бувало, й сумніше
людина має особистий спектр почуттів звучать ті ж самі сім нот, але в кожного - свої по-різному насичена гама душевних кольорів у когось переважають яскраві, в інших - бліді
там, де зринають гострі й порожні слова ніщо не говорить про ласку, повагу, любов а в декого від гармонії аж крутиться голова сумісні плани та зустрічі знову й знов
є індивідуальний, граничний поріг болю власна глибина розчарувань та втрат мрії, поняття про сім'ю й надії на долю особистістно-людський вирішальний старт
пишеться реальне життя, а не його чорновик радість і журба дають свої відчуття в серце хтось вірно обрав шлях, а хтось зайшов у тупик кожен тримає в руках доленосне весельце
дехто зовсім випадково сів не у свій вагон не судилося... Дороги розійшлися нарізно непривітним, холодним виглядав той перон на якому востаннє прощалися слізно
та як би там не було, нам світить ясне сонечко велика буря має, як початок, так і кінець час уміло просіває всіх через ситечко не з кожною людиною варто йти під вінець
