• Твір:

  Не рахуймо сторінки у книжці,
  Що під назвою "Наше життя".
  Краще місце для неї знайдіть на поличці,
  Й дуже часто на її сторінках

  Повертаймось до тих, де цікаво і тепло,
  Де події щасливі, кумедні історії.
  Де так весело було нам, часом й дотепно,
  Де дитинство і юність, де моменти чудові.

  Віднайдімо у книжці сюжети про щастя,
  Про любов і натхнення, про батьків та дітей.
  Нехай в нашої книги буде добрий початок.
  Та все ж головне в ній - happyend.

  Пам'ятаймо щоранку, що ми автори
  Сюжетів та розділів, навіть підпунктів.
  Хай книга ця пишеться під гаслом "Живи".
  А все, що від нас не залежить, і так неминуче...

• Твір:

  І ніч пройшла, як добре, що ніч тиха...
  І ранок, поки мирний, завітав ...
  І навіть дощ осінній якийсь дивний...
  Неначе вперше землю поливав.

  Бо кожен ранок - ніби вперше все,
  Туман і дощик, і калюжі в листях.
  Мабуть, прийшов той час, коли ми всі
  Навчились цінувати все в дрібницях.

  Та й і дрібниці - не такі й дрібниці,
  Хіба ж дрібниця - бачити життя!?
  Життя - то трави, квіти, дощ і птиці.
  Життя - то мирний ранок і сім'я.

  І просто зранку пити каву або чай,
  І просто усміхатись, коли сонні діти...
  Так просто дякувати Богові за день,
  За те, що можемо сміятись і радіти.

  Ну а для радості причин багато маємо.
  Ми ж бо живі! І навіть мрії є.
  Мрій не багато. Почути, що перемагаємо
  І повертаємо усе, що наше, що своє.

  Тому за кожний ранок дякуємо Богу,
  І кожному, хто на передовій.
  Тримає небо, щоби наші діти
  Були щасливі на своїй землі.

• Твір:

  #віршімоєїдуші💛
  Життя, мов дощ.
  Пускається, біжить, шумить.
  І раптом в одну мить стихає
  І тільки слід нам на землі лишає.

Ну ось, вже гроза,
І хмари так страшно гуркочуть,
Так швидко по небу летять,
Немовби сказати щось хочуть,
Можливо, десь там, в небесах,
Там, звідки вони прилетіли
Збирались собі десь в лісах,
І дощиком стати хотіли,
І вже вітерець їх пригнав,
З-за гір, з-за лісів і долини,
І просто для них він сказав,
Що землю вони поливати повинні,
І ось вже тепер із небес,
Так дощиком падають хмари,
І, мовби з казкових чудес,
Природні лунають фанфари.

29.07.2021.
Віра Дукач.

Буду в пеклі крізь сльози сміятись,
У раю писать буду вірші,
Вірити і на краще завжди сподіватись,
Бо девіз це моєї душі.

А життя, наче сонечко ясне,
Й скільки б зла в нім не було,
Буду вірить в хороше й прекрасне,
І робитиму завжди добро.

Хоч років вже прожито багато,
І на скронях сріблить сивина,
Буду краще життя цінувати,
Бо дорожче за нього нічого нема.

Так,життя лише раз нам дається,
Я не завжди всім вірю словам,
Та допоки моє серце б’ється,
Свої вірші писатиму Вам.

03.08.2021.
Віра Дукач.