Як часто ми шукаємо те, що насправді біля нас
Як часто блукаємо в чотирьох стінах
Витрачаємо на пошуки, дорогоцінний час
Шукаємо якийсь скритий сенс в нудних піснях

Як часто ми ходимо кругами, тисячу разів
Як часто вимовляємо, не потрібні нам слова
І за день чуєм багато голосів
Але сенсу в них нема

Як часто ми пишемо вірші коханим людям
Як часто зізнаємось у власних почуттях
Задумайтесь над цим, будь ласка, я все віддам
Щоб Ви не заплутались у своїх же ланцюгах

Досі пахне печами
І холод після слабкого
Дощу проходить дим,
Що прикриває все
П’янким запахом печі.
В епоху гаджетів
Люди ще не забули тепло
Від печі.
Ліс віками ніс тепло і їжу.
В найтемніші роки добра піч
Зберігала життя людини.
Живий вогник приваблює
Дітей і мрійливих дорослих.

Досі пахне печами
І холод після слабкого
Дощу проходить дим,
Що прикриває все
П’янким запахом печі.
В епоху гаджетів
Люди ще не забули тепло
Від печі.
Ліс віками ніс тепло і їжу.
В найтемніші роки добра піч
Зберігала життя людини.
Живий вогник приваблює
Дітей і мрійливих дорослих.

Коли я дивлюся на небо блакитне
Де хмари шукають свій напрям та шлях,
Коли помічаю красу гір величних
Та їх пишні шати у всіх кольорах

Коли я милуюсь веселкою, полем,
Та снігом, дощем, навіть співом пташок,
То знов наче вперше я стримую подих,
В думках за рядком вже з’явився рядок.

Та сотні дрібниць, навіть посмішки рідних
Дзвінкий сміх малечі, як чує душа
То знов розумію, що всі ці моменти
Складаються разом в поняття “життя”.

З піску формується кришталь
Чавун гартується у сталь
Кожен життя свого коваль

Сестра розлуки є печаль
У слові відстань видно даль
Ніщо не вічне тут а жаль

Ніби коштовна пектораль
Книга Життя або скрижаль
В правді прихована мораль

Фортуна вдягнена в вуаль
Не нам всміхається на жаль
В змісті буття ми лиш деталь