вже любе сонечко почало ранесенько вставати
через нього й темна нічка стала набагато коротша
земля, тварини й рослини втомилися відпочивати
для них настала пора набагато дієвіша, багатша

вчасно в гості прийшла тепла й сонячна весна
вмить задзюрчали й побігли навздогін струмочки
в лісах та лугах з'явилася пташина рухлива, голосна
весело виспівує, як по нотках, запрошує на таночки

дерева й кущі в рясненькі брунечки дружно вдяглись
всміхаються, радіють їм, як малесеньким дітям
перші різноколірні барви килимочками розляглись
під розхвильованим сонечком і весняним віттям

всіялись трави, квіткова гама - як райдуга після дощу
скоро в полях і садах закипить робота, полине сміх
люблю ранню весноньку й радо її в серденько впущу
буду мандрувати, не шкодуючи свого часу й ніг

першими мене порадують проліски та підсніжники
милі шафрани, сон-трава, іриси й весняний білоцвіт
гіацинти, рябець, духмяні нарциси, ранні тюльпани
амариліси, мускарі, анемони, рябчики, густий ряст

пернаті на своїх чарівних, витривалих, дужих крилах
щороку з того вирію красуню-весну в Україну несуть
Батьківщина й доброму пташиному сердечку - мила
птахи додому крізь негоду прокладають свій путь

першими повертаються з тих далеких і чужих країв
бешкетники жайворонки, граки, працьовиті шпаки
білі лелеки, гуси та зозулі в квітні прилетять до гаїв
а в травні - мелодійні, співучі солов'ї, стрижі, іволги

весна - швидкоплинна, але мальовнича пора року
в цей час пробуджується зі сну наша матінка-земля
вона - творча, багата, яскрава й красива нівроку
ну, як не полюбити всім серцем могла б її я

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Планета Земля ніколи не стояла на одному місці.
Вона весь час крутиться навколо своєї осі й Сонця.
"Найбільша в Сонячній системі" - кажуть науковці.
Лише тут черпає людство своє щастя по вінця.

В безмежних просторах пропливають небеса.
Дарують нам відчуття радості земного життя.
Сонце, хмари, місяць, зорі... - вишукана краса.
Ми захоплюємося їхніми чарами від сповиття.

Живемо тимчасово - від народження й до тризни.
Швидко збігає людський вік, як одна мить.
Кожен, як вміє, так і розорює власні борозни.
Щось сіє в них, веде діалог зі світом, творить.

Найголовніше для нас - залишатися Людиною.
Треба використати час, як шанс робити світу добро.
Варто йти рівною, благословенною стежиною,
Засівати ниву миром, злагодою і любов'ю щедро.

Ми з Вами народилися, щоб стати щасливими.
То хто ж тоді, як не ми - свого щастя ковалі?
Не варто жити лиш для того, щоб бути багатими.
За горизонт не візьмемо багатства ні великі, ні малі.

Життєдайна планета Земля пробігала по орбіті,
Коли нас в цьому житті ще й в помині не було.
Вона є, коли ми з'явилися, і зараз живемо на світі.
Буде й тоді, як скажуть, що життя наше відцвіло.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

любов до небес відчуваю з дитинства
так хмари любили наші мама і тато
в їх вирі знаходжу я море блаженства
як пливуть поодинці чи разом вайлувато

я в кожній хмаринці відчуваю загадку
бачу форму, красу, насиченість, злет
шукаю пояснення чи знаходжу розгадку
складаю про них свій черговий куплет

бувало, маленькою сиджу на горбочку
під ним - наша хата, а в долині - село
здавалось, що хмари пливуть на візочку
от тоді я й потрапила до них у полон

й кожного разу, як поглядаю на небо,
там - хмарки кольорові великі й малі
і так мені - мило, і так мені - любо
неначе, від них є десь рай на землі

пливуть сині хмари й доганяють їх білі
тут враз всі змішались, десь взялись голубі
насторожують темні, а приваблюють сизі
що швидко з'явились в небесній млі

зачаровано дивлюся в небесну голубінь
пропливають хмариночки, а з ними й мої думки
якби ж мені знати, де - світло, а де - тінь
небеса таємниці приховали за лаштунки

з роками ще більше - закохана в природу
небо й земля - це основа з основ
щиро дякую Богу, що маю нагоду
під чарівним небозводом крокувати тут знов

любов до небес відчуваю з дитинства
так хмари любили наші мама і тато
тепер і я долучилась до їх чаклунства
своїм дітям зуміла ці почуття передати

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

зима вітерцем безпорадно свище
вже весна - на порозі, її стрічай
хмаринки здіймаються все вище і вище
зітхає з полегшенням в полі ручай

сонце проміннячком звеселяє землю
дарує нам радість, віру, надію
про щось неймовірне я серцем римлю
й не відпускаю від себе мрію

прокинулась зі сну рідна ненька наша
пустила паростки в нове життя
хай буде щастя всім повна чаша
хоч природа творить все до пуття

встеляється килимом зелененьким
зразу - на сонці, а потім - в тіні
милуюся краєм своїм дорогеньким
й жити так хочеться в ньому мені

бруньки з дерев шлють весняний привіт
гілки радіють новеньким обновам
тануть сніги, в барвах бринить первоцвіт
як прощальний танок зимовим оковам

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

котилася над землею гроза-громовиця
з купчастих димових хмар завивав грім
деколи здавалось вже й небо іскриться
яскравий спалах блискавиці зорів у нім

ураганна буря стогнала й бігла по ріллі
перелякано припали до землі рослини
луги ліси та узлісся в дощовім проваллі
в саду в полі й на городі тяжкі хвилини

сильний вітер та опади нищили посіви
часом зривали дахи руйнували дерева
у вогненній блискавиці є різні кольори
синя ллє град а червона зливу з черева

одночасно бувають такі погодні умови
десь сніги з морозами а місцями тепло
тут йде посуха а поруч води паводкові
страждають посіви люди їх хати й село

ми були свідками аномальних повеней
руйнівні потічки змивали все на шляху
а прісна вода безгосподарності апогей
в питній воді відчуємо значну потребу

наші ліси тривожно просять допомоги
вирубки пожежі намивання бурштину
в водних вітрових ерозій є свої судоми
а пилові бурі злякали людину не одну

кліматична катастрофа в світі в Україні
аномалії потепління руйнує льодовики
величезна посуха за нею опади сильні
буває так що немає і справжньої зими

потепління це теж тривожний прогноз.
парникові викиди бруднять атмосферу
Карпатам не минути повеневих загроз
степова зона перетвориться в пустелю

котилася над землею гроза-громовиця
з купчастих димових хмар завивав грім
потрібно зберегти природу як годиться
екологічна катастрофа йде в кожен дім

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

росіяни: "Дайте спокій достойній, гідній сусідці - Україні!
Ну, чого ж вам – російському народу завжди не йметься?!
Заберіть з української землі, з кордонів вражі, злобні тіні.
Без вас не проллється кров і полум'я війни не займеться.

Дайте українському народу можливість щасливо пожити,
Любити Батьківщину, сім'ї, родини, врожаї плекати.
Скільки ще з цивілізованим світом ми змушені ворожити:
"Чи зможете ви на нас – українців знову стиха напасти?!"

Дайте нам намилуватись рідною, прекрасною землею.
Ми на російські простори не претендуємо й не зазіхаємо.
Втішаємось Батьківщиною, блакиттю над рідною землею.
Вітчизняне повітря з великою шаною, любов’ю вдихаємо.

Дайте можливість наспіватись гарних, українських пісень,
Мирно розвивати культуру, слухати милий спів солов’я.
Чому через вас ми змушені жити в тривозі день в день?!
Для чого живете війною, спричиняєте Україні руйнів’я?!

Дайте своїм черствим душам спокою та людського тепла.
Навчіться мирно, мудро жити, любити, шанувати інших.
Чому в ваших серцях, замість шани до нас – море зла?!
Не соромно, що світ відносить вас до людей пропащих?!

Дайте своїм рукам щоденну, клопітку, звичайну роботу.
Зайнятим людям – не до зажерливих, ненависних мрій.
Любіть, ростіть хліба, будуйте... Не несіть горе, скорботу...
Україна й цивілізований світ кажуть росії: "Досить! Стій!"

Дайте собі час на думки про майбутнє росії й на роздуми.
Огляньтесь навколо! Весь світ живе, радіє, розвивається…
Нащо воювати, ненавидіти, замість хат будувати казарми?
Гинуть і ваші рідні. Життя йде. Всім людям відживається...

росіяни: "Дайте спокій достойній, гідній сусідці - Україні!
Ну, чого ж вам – російському народу завжди не йметься?!
Годі! Отямтеся! Бог є на небі! Віддасть вам, як ординцям...
Пора бути Людьми! Від злоби, люті ваш дім і займеться".

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Горять, горять вкраїнськії жита...
Вогнем палають наші пшениці...
Злобно всміхається хижа орда
Та за щось мстить землі - скарбниці.

Сама не з'їсть та й нам не дасть.
До тла горить пашня під нею.
москаль - справжня, дика напасть.
Біжать дим й попіл над землею.

Та чим же хліб Вкраїни завинив?
Краде московія всі зернові запаси.
Лунає стогін із вкраїнських нив.
Голодний світ корчить гримаси...

Страждають справжні хлібороби.
Поля їх всіяні ракетами, свинцем.
Прийшли негідники, вбивці й нероби
Під триколірним хижим прапорцем.

Тяжкі жнива... Страшні жнива...
Холоне кров у жилах вже від горя.
Будь проклята московська "гопота"
Від гір до гір й від моря аж до моря!!!

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Їжте свою злість і ненависть... Пийте по вінця війни вогонь...
Гуртом в котлах в ньому згорайте.
За сльози, що котились через вас до скронь,
Від українців відповідь сповна приймайте!

Спалюйте свої "двохсоті"... Добивайте й "трьохсоті"...
Гуртом в землі вкраїнській всі згнивайте.
За сльози й за біль, що ми - в тузі, в скорботі
Від гідних українців на відповідь чекайте!

Лишайтеся мерзенною біднотою... Станьте ізгоями в світі...
На смерть недодержави й недонації чекайте.
За невиданий тероризм і звірства будете в одвіті.
Від українців відповідь сповна приймайте!

Деморалізуйте себе... Знищуйте до тла...
Як відбірні виродки, нашої помсти чекайте.
За кожного, з нас - з міста чи зі села
Від справжніх українців на відповідь чекайте!

Крадіть зерно й унітази... Везіть їх додому...
Наїжтесь чужим до скону. З небес кари чекайте.
ви живете й виєте, як нелюди, по-вовчому.
Від українців відповідь сповна приймайте!

Звірійте до нестями... Самознищуйтесь...
Топіться у власнім багні. На життя часу не гайте.
В пекло біжіть. Там зручно влаштовуйтесь.
Від відважних українців на відповідь чекайте!

Знищення цивільних і військових... Терор, насильства...
ви - по лікті в людській крові. В прірву стрибайте!
Ще буде розплата за руїни та вбивства.
Від українців відповідь сповна приймайте!

окупанте: "Як же тобі спиться, вражий сину!?
Як ноги носять по вкраїнській землі!?
Пора тобі, проклятий в глибоку домовину!
Настав вже й час московії розтанути в імлі!"

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко