У нічному саду, де зорі горять,
В серці кохання вогонь розгоря.
Обіймаю ніжно, мов квітку,
Любов’ю вогонь запалюю в серці.

Та віддаймо час та увагу,
Бо кохання – то велика мудрість.
Нехай любов освітить наші душі,
І світить яскравіше, ніж зорі на небі.

Обіймаю, як вітер гіркий,
Любов’ю солодкою наповнюю душу.
Нехай в серці палає вічний вогонь,
Та не гасне ніколи, аж до кінця днів.

І нехай світиться любов світла,
Щоб завжди бути поруч з тобою.
Бо кохання – це скарб найбільший,
Що вічно зберігається в серці нашому.

Любов немов, як казка, зірка у небі блакитнім,
Де серця сплітаються, як квіти в обіймах весняних.
У світі казковому, де сонце ласкаво сяє,
Ми зустрічаємо чудеса, як дива, нам творяться.

На полях вишневих, де трави пахнуть медово,
Любов розцвітає, мов зоряна роса вранішня.
У казковому лісі, де казка літає вільно,
Дива творяться, де мрії збуваються чарівно.

Вітрила корабельні, пливуть у світ казковий,
Де кохання вишукане, мов перлини на морському дні.
Там діва чарівна, як принцеса на весіллі,
Співає пісні кохання, віддана своєму принцу навік.

Любов немов, як казка, вічною мудрістю сповнена,
Де кохання над усе, мов крила, наші душі зняли.
У світі казковому, де серця зближені навіки,
Ми живемо у гармонії, коханням вічно осяяні.

• Твір:

  На руках носив би я
  Якщо справді любить
  Подолав би гори я
  Якщо треба буде

  Поцілував би де завгодно
  Нехай лише попросить
  Обніму я до останку
  Якщо заморозить

  Я розігрію її серце
  В ту холодну зиму
  Хочу усмішку я бачить
  А не малу скотину!

  Взагалом.. хотілося кохання!
  Про яке в книжках ішло..
  А не те страджання!
  Про яке в віршах несло!

• Твір:

  Якщо хочеш плакати - поплач!
  Якщо буде боляче - звернись ти в калач!
  Якщо буде важко - дзвони ти до мене!
  І ми в ту хвилину - рішим всі проблеми!

  Якщо треба грошей - звернись. я позичу!
  Якщо тре підтримки - проси, я лиш тобі зичу!
  Потрібно прийти - коли стане знов страшно..?
  Кричи, прибіжу, я справді дам здачу!

  Якщо нападуть - я поб'юся!
  Якщо накричуть - помолюся!
  Якщо буде важко!
  Не бійся - я обов'язково тобі прочитаю ту казку!

  Там де лицар - спасає свою королеву!
  Там де дядько - знайшов свою рідну манеру!
  Там де бабця з дідусем - були кмітливі!
  Я зроблю це тут, і ми будем щасливі!

• Твір:

  Люби, люби мене тоді
  Коли вмиратиму на самоті!
  Зігрій, зігрій мене
  А я на море, літом відвезу тебе!

  Терпи, терпи мене
  Коли на дворі, дощ іде
  Цінуй, цінуй мене
  Коли любитиму лише тебе..

  Тримай, тримай мене
  Та не відпускай!
  Можу утікти, та не прибіги
  Але боляче буде.. проблему запобігти..!

  Втікай, Втікай
  Коли побачиш, холод у мені
  Бо я звірюга, хитрий звір
  Зроблю боляче... повір

• Твір:

  Навіть у темні, темні ночі..
  З'являлись її карі очі
  Я бачив їх, у темноті
  Коли ножем ввела мені..

  Коли ножем давала біль
  Але не плакав, я терпів
  Інколи сльозу пускав
  Коли кохану, в серце допускав..

  Я покохав би до кінця
  Ми проїздили б усі моря..
  Але тремтів від страху, я!
  Що утопить у воді, моя коханая..

  Я потону в моїх сльозах
  Я потону у порізах та шрамах
  Але кохані лиш би дав
  Ну те добро, котре я всім давав..!

• Твір:

  (Велика біль)

  Я залишався завжди гордим
  Та й плакати.. я не хотів
  Але вона зробили боляче
  Тоді і справді, я зумлів.

  Просив у неї лиш кохання
  Получив знову страждання
  Але обіцяла, та й клятву начебто давала
  Що подолаєм гори всі.

  Но в котрий раз розбили серце
  Просто взяли та й пройшлись
  І через дні, через всілякі ті моменти
  Більш боляче ставало, лиш мені.

  І начебто й забув
  Та вроді все гаразд
  Но прийшовши в школу
  Побачив її в котрий раз.

• Твір:

  Тихо капає
  дощ за вiкном.
  Листя падають, вiтром крутя.
  Свiтла мить й коротшає день.
  В темноту погрузив все
  навкруг.
  Я брожу без мети та дорiг.
  Листя жовте ногою штурляю.
  Пам'ятаю прогулки у двох,
  Що у дома в скверике поряд.
  Що казати, за тим я сумую,
  Я тепло твоīх рук вiдчуваю…
  Як ти каву до лiжка, з ранку носив…
  Iнодi виплескавши на пiдлогу.
  Якби гнiв замiнити на смiх.
  Згадуючи на нашу пригоду.
  Кожна мить, кожен день та нiч,
  Ми б робили святом, Щоб Любов, що була мiж нас.
  Вiдчувала себе не зайвой.
  Ми з тобою вже довго мовчим.
  Хоч й знаєм, що любим…
  Бо серця, закрили на ключ.
  Викунивши ключ у море.
  Як би зараз замки цi зiрвати.
  Випустив чувства на волю.
  Та перестати, страждати вiд нестерпного болю..
  Но мiж нами вiдстань велика,
  не ведуть нас дороги до одного
  Видно задум у всесвіті
  ще не на час,
  зустріч наша не скоро…

• Твір:

  Я лежу на ліжку, та знову думу закидаю
  Чого ще досі я, зáвжди про всіх дбаю..
  А коли я сам, сижу, плачучи в собі
  Помагає лише музика, та виконавці ті...

  Шкода, що я вже, ніц не відчуваю
  Немає мрії, ніякої мети
  Шкода.. я справді..
  Про це все, вже забуваю..

  Я забуваю її погляд, в той щасливий день
  Ми веселились.. обговорюючи майбутніх наших, тих дітей..
  А сьогодні я вже плачу..
  І думаю, як пережити новий день!

  А пережити буде важко..
  Хотів построїти життя, а прочитав лиш казку!
  О котрий раз, я помилку цю допускаю!
  Кохану в серце більше - не пускаю!