Ти обіцяла, що не зробиш боляче
Ти обіцяла знов мені..
Що покохаєш мене зараз
У ці зимові дні!

І знóву я повірився
І знов довірився тобі - але ти робиш боляче мені!
За що ти так зі мною..
У ці зимові дні..?

А я спрáвді.. зáвжди лиш тебе кохав!
А я спрáвді.. вчора у ночі страждав!
Але я мовчáв, та й в подушку, лиш одне я промовляв.
Останній раз, кого я так по-справжньому кохáв!

І ось пройшли ці дні..
І начебто й пішла
А в серці шрами з пóрізами
А на дворі зима..

Чому влаштований так світ
Що тих кого ми любим
Ми завжди втрачаєм
Та завжди страждаєм..

Чому влаштований так світ
Кого ми так кохаєм
Нас завжди кидає
Та потім й ображає

Чому влаштований так світ
Кого добитися реально - Завжди робить нереальне
А хто нас й справді любить - Вони завжди, нам не люди
Вони для нас лише актори - що беруть вдягують маску, та показують всі ролі

Чому влаштований так світ
Що ми ціним тих - кого втрачєм
Що ми справді любим тих - хто нас завжди посилає
Та й на кінець, добра не побажає..

(Добийся)

І знову помилку я допустив..
І знову боляче мені
О котрий раз прошу.. Люби!
А в відповідь каже - хочи!

Ну давай добийся це
Зроби щось нереальне
А Возя зірку з неба взяв б
Якби відкрила тайни..

От і добрався я до неба
Ось і зірку цю дістав
Біжучи до неї, лише одне я промовляв
"Я хочу те кохання, про яке з дитинства у віршах писав!"

І ось ми знову поруч з нею
Дивлюсь в очі котрий раз
Виговорюючи фразу - "Кохай мене! Я зроблю все для нас!"
А в відповідь я чую - "ще не час!"

І навіть при холодну осінь
Намагався я з тобой зустрітись..
Але я знав, що ти кохаєш..
Лише мене за квіти...

А я до Марса хтів добратись
Щоб ту зірку знов зібрати
Но ти хотіла лиш його
Щоби знову покохати..

І знову бачу я тебе
І бачу знов твій погляд
Як ненавидиш доволі..
Як доводиш знов до болі..

Але за що ти так зі мною..?
За що ти знову так..?
А серце з мозком знову плаче
Й каже - ой дурак!

вона не пила нічого , окрім його крові
їй не до смаку було вегетаріанство та веганство
лиш карміново - гостре
гаряче
й спокусливе
ароматно - кохане
шаленство...

Я не люблю, а лиш кохаю!
Та ночі наші.. забуваю!
Я хотів лиш бачити тебе ось там
Але це в снах лишѝлося.., моя мадам..

Я так хотів зустрітися з тобою
Милуватися такою..
Але ти взяла гострий ніж
Та забула наший рік

Наший рік цієї дружби..
Наший рік цього добра
Але обрала дурака..
Ну.. оцього ж мудака

Який вбивав тебе щоразу
А ти до нього - : "не в образу"
Який кохати не хотів
А ти захлинаючи ревів..

Психосоматика дала збій..
Возя, ну не смій!
Не смій, ти знову плакати!
Не смій, торкатись до романтики!

Воно ще буде, тільки не спіши!
Возя.. ЧУЄШ..? НЕ СПІШИ!
Вона ще буде, лише дай всьому час..
А не ганяйся за кожною весь час!

Я знаюю.. Ти хотів кохання а получив страждання...
Боляче це факт, але не будь як той мудак!
Відмовила забий! - тс... НЕ БИЙ!
А лиш пойми..! Не буде ця - буде друга! Не буде Соня - Буде Віка!
Але знай, що буде втіха!

Начебто й послухав ці слова.. Вроді ясно трохи стало!
А в душі так всьо крутило.. Але болем, знов не взяло!)
Ладно.. я дочекаюся музу ту свою..
Поки поридаю.. Але закину потім шлюз!

І знов приснилася мені..
І знов бажання пропадає жити
Візьми, візьми та й все забудь!
А як.. ці ночі знову пережити?

Вона у снах з'являється мені
Наче хоче щось сказати
Але вже кілька днів ми поспіль.. - Мовчимо!
Та й не знаємо, що знову розказати..

Я би хтів провести ніч, а може й навіть дві!
Але вона відмовила мені!
А я стримуючи сміх, плачу знов собі
Коли у ввечері, захожу знову в свій playlist.

Я толком і кохання не відчув
Що в 20, що навіть цю..
Кохати Возю не хотіли...
Покладіть мені.. троянди білі!

Я не п'ю, а випиваю - в котрий раз, коли знов скучаю..
Я знав, що зміна у житті, зробить боляче мені.
Але я не вибирав, чи кохати, чи знов страждати.
Вона вибрала за мене, коли цю казку розпочати.

Я лиш хотів обіймів, я лиш хотів добра..
Чому.. Чому знов робиш боляче... Потвора - ти моя..!?
Ну за що..? За що ти знов калічиш..?
Робиш боляче - зроби.. Але за що..? ти хоть скажи!

І знов мовчиш, і слів не підібрати..
Що? - Немає шо сказати..
- Та ну.. Відстань ти вже від мене!
- Знаю.. ти любиш, ці наші проблеми...

Ти любиш лиш скандала, та й наших цих сварок..
Коли останній попіл цигарок, начебто.. останній вже курок.
Візьми, стреляй.. убий мене!
Ну що.. - Так важко це тобі..?
- І вот... вже серце у крові...
- Та пуля ця.. уже в мені!

Ця куля полетіла прямо в ціль!
Але не боляче мені!
Бо я привик.. це вже не в перший раз..
Але зрозумів, що знову це - "відказ!"