Моя люба пані,
Я виконаю все, що ви накажете,
Я виконаю все,навіть помру.
Лиш перед цим дозвольте те зізнання,
Яке переверне стосунки всі мов гру..
- Дозволите?
- Що за питання? Дозволю звісно,кажи швидше лиш.

Тоді слухайте уважно і не перебивайте.

За вашу усмішку чарівну,таку привабливу й м'яку я перебила б пів країни,щоб бачити лиш вас одну.
За пір'ястий,крижаний дотик..хоч і холодний та розтопить те серце що б'ється в грудях,
Приглушений й ритмічний звук він замінив той серця стук.

- Але ж..

-Просила ж вас,не перебивайте
Я бачу що терпіння вже немає,
Тому скажу все коротко я вам.
Люблю я вас завзято й так зухвало,та лиш надію ви дасте навряд..

Її слова перебив сонорний дзвінок,
Як в сні та відповідь звучала,та не почув її ніхто..

Вона була богинею,а ти був атеїстом
Вона була пташиною,а ти був просто глистом
Вона любила каву,а ти пив тільки чай
Вона любила маму,а ти тільки кричав

Це дивно правда? Які різні..
Але кохали кожну мить.
Моменти де разом бували,
Навіть різниці ті кохали.
Він вставав рано і робив їй каву,
А по обіді вона чай давала..

Та що в них спільного? То це кохання,
Кохання наче перше і останнє.
Взаємодії і зв'язок потужний,
І вже ніхто кохання це не зрушить..

Вона була прекрасна як осінній вечір,
Вона була як птах що відлетів.
Очі її мов той каштанчик з печі,
Який закинули туди без простих слів.

Вона була чарівна як метелик,
Укутаний у кокон із краси.
Її усмішка як тепленький вітер,
Майнула і залишила свій слід..

Вона була прекрасна як прикàзка
Написана між всіх тих сторінок
Любила її голос той сріблястий
І так любила той її смішок..

Хочеться романтизувати життя,
Взяти квиток до кінцевої станції.
Купити каву на окраїні ,
Й гуляти десь під Києвом.
Надіслати листа,що закохана,
Чи милуватись закоханими..
Співати пісні в караоке,
Й танцювати в барі до ночі.
Усвідомити,що ти головний герой життя свого,
І прожити всі ці емоції.
Познайомитись з перехожим ,
Який подарує квітів букет.
Й зрозуміти що зараз ти там де повинна.
В тому місті,і в той час.
Зрозуміти що лиш це все потрібно..

Не вкладайте сенсу у вірші,
Не робіть із них комедію чи драму.
Напишіть про щирість у душі,
Про стан свій,або небо напишіть.

Не читайте віршів про кохання..
Написаних в емоціях своїх,
Заплачете гіркими ви сльозами ,
Через щасливі миті,й кращі дні..

Вірші про день,вечір і ніч складайте
Не про хлопчину й дівчину малу.
Коли не стане їх, спогад болючим стане,
Й залишитесь самі з тими віршами..

на папері вона тонка
а в житті вся у сколах і тріщинах
я малюю її при свічках
а кохаю о темній опівночі

невагомо торкаюсь щоки
невагомість - то шлях до довіри
а під ранок шепочу вірші
хай ще спить , моє стомлене диво

відганяю від неї туман
їй в тумані ввижаються привиди
мов хлопчисько радію дощу
золотому дощу її хтиви

я чекаю її розмов
бо ж для неї розмова не просто
знаю певно - не слів потребує любов
а цілунків в шовкове волосся

пам'ятаю , що кава у неї міцна
що без цукру , але із цукеркою
і що спить вона мов дитя
і не дивиться у люстерко

на малюнках моїх вона
вся тонка, порцеляново - ніжна
а в житті так далеко близька
що я вивчив напам'ять всі тріщини...

2022 рік

... і обираючи між двох
ти помилився , моя доле
тобі самотності політ
дорожче тихої розмови...

2022 рік

"Кохання не буває!" -
Кричить хлопчина в мікрофон.
Шепіт брехні в душі лунає,
В кишені заздвонить айфон.

Він візьме слухавку ураз,
Не думаючи закричить.
Почувши лезо слів напоказ,
Впаде сльоза, вона мовчить.

Він ще раз грубо запитає,
Неначе в пеклі чорт бридкий.
"Я захворіла... -тихо пролунає -
І висновок дали страшний!

Я знаю зараз ти у справах,
Але послухай, що скажу!
Згадаймо наше літо в травах,
І ця розмова дежавю...

Тоді уперше душу відчинила,
А ти мене поцілував...
Я завжди почуття у серці хоронила,
А ти цих слів очікував.

Період наш, він був прекрасний,
Ти все кричав: "Не відступлю!"
Закінчився роман у нас короткочасний,
Усе одно тебе люблю!!!

Маневри відкладати у шухляду,
І не соромся друзів-гультіпак!
Мала, казав, я для медичного розгляду,
Але у мене знайшли рак!"

Не встиг сказати він нічого,
Зв'язок миттєво обірвала.
Всередині занило в нього,
І ще дзвінок, вона не взяла...

Хотів знайти її і бути поруч,
Хлопчина теж не розлюбив!
Але усе, що мав при собі білий обруч,
Який коханій так надіти і не встиг...

©_Alex.aaa_virshi_

одного дня ти скажеш - зрозумів
твої секрети більш не таємниця
ти надто божевільна , не свята
хоч не проста , але і не цариця

не йдеш - летиш
живеш одним сьогодні
ненавидиш і любиш водночас

змирюсь
вклонюсь
і тільки посміхнусь
а відвернусь - тоді заплачуть очі...