Я ніколи тебе не забуду,
Просто знай, що тебе я люблю,
І завжди пам’ятати я буду,
Милу посмішку гарну твою.
Так, завжди пам’ятати я буду,
Дзвінкий спів соловейка в гаю,
Мені байдуже, що скажуть люди,
Просто знай, що тебе я люблю!
Я ніколи не зраджу кохання,
Збережу навіки почуття,
Ти – моє нездійсненне бажання,
Бо ти є мрія мого життя.
І ніколи не будеш ти знати,
Про той спів соловейка в гаю,
Бо не зможу тобі я сказати,
Що так сильно тебе я люблю.
Знай, що я лиш про тебе так мрію,
Як про небо поранений птах,
Я ще в серці плекаю надію,
Ти мене зрозумієш, можливо у снах.
Буду завжди тебе пам’ятати,
Нехай навіть сто літ промайне,
І не хочу нічого я знати,
Будь лиш поруч, кохай лиш мене.
Я не знаю, що зможу сказати,
Як зустріну тебе я колись,
Не потрібно тепер шкодувати,
Про ті мрії, які не збулись.

19.05.2021.
Віра Дукач.

Обійміть один одного, люди!
Щирим серцем в обійми візьміть!
Хай між вами незгоди не буде,
Бо життя це лише тільки мить.
Обіймайте коханих і рідних,
Сяйте світлом для їхніх очей.
Хай тенета пліток жалюгідних
Не отруюють днів і ночей.
Обійміть в молитвАх Україну!
Наших воїнів грійте в серцях!
Бо боронять вони до загину
Сяйво волі у наших очах!

Юлія Посполіта Левченко

Лети моя пташко,
У світ невпізнаний,
Лети моя люба,
Словами в віршах,
Розправ вільні крила,
В просторих вітрилах,
Люби Україну,
Наяву а не в снах.

І де б не була ти,
Будеш пам’ятати,
В безмежних просторах,
В майбутніх віках,
Рідна Україна,
Це є наша мати,
І нашу незламність,
Незалежну волю і свободу,
Ніколи й нікому,
Не вдасться здолати.

Лети моя пташко і запам’ятай,
Вільна Україна – наш рідний край,
Нескоренна нація і сильний народ,
Гідний найвищих нагород,
За хліб, що сонцем сяє на столі,
За спокійний сон української родини,
Уклін низький до самої землі,
Я дякую Вам, Збройні Сили України!

Росія віками нас нищить,
Катує й нещадно вбиває,
Та вільний Бандерівський дух наш,
Ніколи ніхто і ніщо не зламає,
Бо наша рідна Україна,
Єдина родина і вільна держава,
СЛАВА УКРАЇНІ!
ВСІМ ГЕРОЯМ СЛАВА!

23.07.2022.
Віра Дукач.
Віра Дукач