Думаю... Неповторно жити в Україні.
Тут прижилися всі чотири пори року.
Сонячне проміннячко кидає свої тіні
Та додає впевненості кожному кроку.

Дивлюсь... На небокраї немає зірок
Й місяць пропливає в нічній темноті.
Зачинив зірок - красунечок на замок
І володарювання обходить на самоті.

Спостерігаю... Змінюється погода.
Наступає осінь. Листопад – на порозі.
Тепер у нас буде романтична нагода
Побачити опале листячко в паморозі.

Бачу... Вже небо пропливає осіннє
Над красунею – українською землею.
Яке ж воно – синьо-голубе й безкрає.
Небеса манять кожною своєю зорею.

Йду... Стугонять поруч мене вітри.
Несуть, як билиночку, в чистому полі.
Здаля чути їх співи – вітрові оркестри.
Пригинають додолу дерева, що кволі.

Стою... Біжать наді мною хмаринки.
Низько опускаються додолу з дощем.
На травичці давно не було й росинки.
Зраділа йому. Не ховаюсь під плащем.

Біжу... Назустріч виглянуло сонце
І проміннячком веселим зігріло мене.
Українська природо, ніжна чарівнице:
"Щиро вдячна тобі, рідненька, за все!"

Радію... Милуюсь погодою й негодою,
І всім, що тільки є на українській землі.
Горджусь рідним народом, свободою,
Тим, що тут життя було дароване мені.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Небо сизими хмаринками землю обіймає.
Бентежно голубить її безкрайні простори.
Грозовою блискавицею й громом вдаряє.
Яскравим сонечком пестить доли та гори.

Небесна гладь завше виглядає по-іншому.
Може несподівано снігом, градом сипати;
Після дощику, як у настрої життєдайному,
Різнобарвною райдугою радісно глянути.

Від блакитної голубіні погляд не відвести.
Вона набуває відтінків сумних та веселих.
Здатна в заобрійні горизонти свої ввести.
Дивлюся на неї та ледве вгамовую подих.

Кольорова гама хмаринок – незбагненна.
Небо височіє неперевершено і величаво.
Днина під настрій – похмура, або погожа.
Небеса пливуть у Всесвіті владно й гордо.

Люди на землі вдячно підкоряються небу.
Тварини й рослини – сповнені його тепла.
Вранішній серпанок навіює лагідну звабу.
Долину обіймає туман і в росичці – трава.

Небесна гладь поливає дощем луги, поля.
Їх прикрашають королеви – польові квіти.
Щедро вмиті хвойні та листяні ліси, земля.
На городах, в садах ваблять овочі, фрукти.

В жнивних полях жовтіють пшениці, жита.
Людство вдячне небу за своє життя, ласку.
Під небозводом – Україна: всі села й міста.
Небеса колишуть землю – дорогу колиску.

Над всіма лісами, полями, горами, долами
Пропливає прекрасна й блакитна височінь.
Блаженствує над морями, озерами, ріками
І простягається до безмежності в далечінь.

Небо сизими хмаринками землю обіймає.
Надає шанс під небесним покровом жити.
Місячна нічка таємниче зірочки розсипає.
Шану до неба, отчої землі варто множити.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Природа подарувала цілюще різнотрав’я.
Від його запашної краси очей не відвести.
Неймовірне польове і лугове різнобарв'я
Викликає захват й бажання по ньому йти.

Всі українські поля, луги встелені травами.
Ті розкішні килимочки помережили квіти,
Які зачаровують різноколірними барвами.
Як нашій фантастичній природі не радіти?

Яскраво встелені казкові кольори райдуги.
Вони дивовижно переплелися між собою.
Червоні, рожеві, сині й жовті – як подруги.
Білі, сірі та голубі... ведуть діалог зі мною.

Справжнє царство нагадують поля та луги.
В природному середовищі є флора, фауна.
Свіжим і чистим повітрям віддає навкруги.
Ніжно, зворушливо співає душевна струна.

В ніжнім, барвистім й духмянім різнотрав'ї
Маки, ромашки, волошки – в лугах і полях.
Бджоли з метеликами літають в конюшині.
Зацвітають звіробій, кульбаба, чортополох,

Лопухи, фіалки, маргаритки й мати-мачуха,
Іван-чай, калюжниця, дзвіночки, сон-трава,
Різнобарвні крокуси, чародійна материнка
Та пахне чебрець, полин, конвалія місцева.

Кожна мала і велика травиночка й квіточка
Додає людям сил, наснаги, зцілює від недуг.
Природу і людей з'єднує невидима ниточка.
Все – взаємопов'язано. Це і є замкнений круг.

Вдихаю на повні груди цей цілющий аромат.
Ніяк не можу натішитися рідною природою.
В Україні – прекрасні ґрунти, чудовий клімат.
Я насолоджуюсь різнотрав'ям із насолодою.

Краса цілющого різнобарв'я полів та лугів –
Неймовірне багатство українського народу.
Рослини, дерева, тварини, птахів переспів...
Бережімо, те що маємо, від роду й до роду!

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

... Голос вітрів шелестом листу
Заманює в осінь мене золоту.
Стелить доріжку з клена врочисту.
Вгадує роздуми ще за верству.

Збігають роки, мов по циферблату.
... Шістдесят п'ятий - в дорозі вже.
Скрипка грає мою неймовірну сонату.
Небо часто "жартує", але береже.

Вкраду я в ніченьки найкращу зірочку.
Загадаю бажання приємне й миле.
Знайду в діброві найкращу квіточку.
Майну через ліс по стежинці в поле.

Вибіжу на гору, де сонце всміхається.
Помилуюсь хмарами, що живуть у висі.
Напевно, що доля моїм життям грається.
Радію природі, людині, тварині, птасі.

Романтичні мрії ще сповнюють душу
Вірою в добро, що - без меж.
Мої зими, весни, літа, осені... Сказати мушу,
Що люблю цей світ, всіх Вас теж.

Горить в серці вогонь - той, що не згасає.
Я - така, як колись, та вже - трішечки інша.
Йду в ногу з життям. Біжить небо безкрає,
А під ним - круговерті, галас і тиша.

... Голос вітрів шелестом листу
Навіює спогади з мого життя.
Стелить доріжку з клена врочисту
Й веде мене впевнено у майбуття.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

За краєчок сірого карнизу ледь трималася надія.
Пильно заглядала їй в вічі, додавала сили.
Озираючись довкола, тихцем промайнула мрія.
Тепер гострі, холодні вітри вже менше штормили.

Крізь тоненьку віконну шибку обережно зайшла віра.
Просила не звертати з дороги, впевнено йти до мети.
Зі сизими туманами кудись зникла духовна зневіра.
Знову захотілося комусь вірити, дорожити, жити.

За вікном - люди, кохання, ... Сил додає до дітей любов.
Де стріти жіноче щастя, щоб відчути стукіт у серці?
Замріялась... Ех, бути б щасливою знов...
Бажання тихо притаїлось в душі на самому денці.

Щось вже збулося... Щось ніколи й не збудеться...
Швидко біжить час. Жене свої хвилі течія.
Доки живе людина, про щось мріє, на щось надіється.
Для когось вона - далека, чужа, а для когось - рідна й своя.

Три душевних стихії: віра, надія, любов...
Вони вчать нас вірити, надіятись, любити.
Хтось пливе за течією... В когось від штормів закипає кров...
Мріємо з надійною, доброю людиною свій вік прожити.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

вмивалась дивовижною, вранішньою росою
пробігала по росяній травичці босими ногами
рівняла джерельну воду з чистою сльозою
всміхаючись, долала відстань тернистими шляхами

обвівалась зустрічними, буйними вітрами
протягувала до чарівних небес відкриті долоні
здіймалась високими горами, спускалась дивними ярами
в нескінченних чудо-мріях перебувала в полоні

зачаровувалась, як дитина, сизо-голубими хмарами
мріяла споглядати їх небесну красу вічно
оживала, напоєна духмяними квітковими чарами
з природою вживалась, на диво, органічно

плакала від щастя та горя рясними дощами
милувалась серпанком, що полонив трави й квіти
вимовляла другорядне довірливими вустами
найважливіше в очах треба було зрозуміти

говорила з ясен-місяцем та з нічними зорями
відроджувалась з попелища під яскравим сонцем
тішилася дітьми, мов калина суцвіттями
вони ж стали відкритим у мій світ віконцем

пливла стрімкою рікою поміж крутими берегами
прагнула знайти в ній власну, особливу течію
встояла під блискавками та голосними громами
і таки знайшла внутрішні сили приборкати стихію

облюбувала в полях та лугах найкращі, запашні квіти
відшукала папороть в далекому, дрімучому лісі
навчилася тому, що маю, всім серцем радіти
власне відлуння відчула в людському галасі

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко