"Хто я - для Тебе, рідна Україно?" -
Дитина, малесенька кровиночка Твоя.
Люблю розмовляти мелодійно, солов'їно
І з гідністю носити українське ім'я.

"Хто я - для Тебе, мій отчий краю?" -
Галичанка, вірна й надійна донька.
Я милішого в світі не знаю.
Болить за Тебе моя голівонька.

"Хто я - для Тебе, мила Батьківщино?" -
Справжня, непідкупна українська душа.
Плачу й радію з Тобою невпинно.
Без Тебе - не варта я ні гроша.

"Хто я - для Тебе, сивий Дніпре?" -
Кияночка, що голубить Тебе.
Це почуття - відверте, щедре.
Без Твоєї краси не існує мене.

"Хто я - для Тебе, пшеничне поле?" -
Людина, що цінує Твоє зерно.
Шкодую колоссячко кволе.
Молюсь, щоб врожаїлось Ти на добро.

"Хто я - для Вас, чарівні гори?" -
Мандрівниця, захоплена Вами.
Люблю я гірські простори.
Пишаюсь і схилами, і хребтами.

"Хто я - для Вас, барвисті луги?" -
Жінка, закохана в трави і квіти.
Дивитись на Вас мені - до снаги.
Так можуть зачаровувати лише діти.

"Хто я - для Вас, прекрасні ліси?" -
Та, яка бродить лісовими стежками.
Ніде в світі немає такої краси.
Її не передати ніякими словами.

"Хто я - для Тебе, рідна Україно?" -
Україночка, що возвеличує Тебе.
Люблю всім серцем своїм дитинно.
Без Тебе, рідна, немає й мене.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Сьогодні Україна святкує свято,
День єднання! Єдність нашого народу,
Ми сильні і вправні, працюєм завзято,
Ми подолаємо ворога за нашу свободу!

Де Єдність - там наша Перемога!
Вшануймо пам'ять загиблих Героїв,
Помолимося! Попросимо у Бога,
Щоб закінчилася війна і не було страшних боїв, отих побоїв...

Тримаймося люди разом!
Як всі за одного, і один за всіх,
Ми поборемо оте стадо...
"Руських огидних бліх"...

Єдність - це дар, що подарував нам Бог,
Він скріпить стіни нашої любові,
Не буде ніяких більше тривог,
Ми всі дружні і такі пречудові!..

16.02.2023. С.М. Онисенко

Моя застуджена країна...
В багні зав’язла по коліна.
Руки не тягнеш і не просиш,
Дітей зрадливих, голих й босих...

Ти їх на світ цей породила,
В складні часи дала їм силу.
А як самій підмога треба,
То є надія лиш на небо...

Тебе знедолену і хвору
Спихає кожен з свого двору!
Брат дорікає свого брата,
Щоб матір взяв, бо він багатий.

Та вже як сльози неньки хлинуть,
Чи усвідомить він провину?
Чи може виїде з країни,
Щоб засудити плач й руїни?

Його ж не кидала старенька,
Коли хворів, як був маленьким!
Чия ж тоді у нього кров,
Що зрадив батьківський покров?

Моя застуджена країна...
Все так же журиться за сина.
У Бога просить йому долі...
Тож дай їй, Боже, хоч би волі...

Барчук Р
11.02.21