Моя загадковість чарує тебе,
Ти заглянув в мою безодність.
Твоя найкраща сторона захищає мене,
Ти заглянула в мій фундамент.
Ми пам’ятаємо мить і вічність,
які пробігли між нами і зав’язали однією ниткою.
Цю нитку ніхто не може зруйнувати.
NaTa Ly
Обійміть один одного, люди!
Щирим серцем в обійми візьміть!
Хай між вами незгоди не буде,
Бо життя це лише тільки мить.
Обіймайте коханих і рідних,
Сяйте світлом для їхніх очей.
Хай тенета пліток жалюгідних
Не отруюють днів і ночей.
Обійміть в молитвАх Україну!
Наших воїнів грійте в серцях!
Бо боронять вони до загину
Сяйво волі у наших очах!
Юлія Посполіта Левченко
Лети моя пташко,
У світ невпізнаний,
Лети моя люба,
Словами в віршах,
Розправ вільні крила,
В просторих вітрилах,
Люби Україну,
Наяву а не в снах.
І де б не була ти,
Будеш пам’ятати,
В безмежних просторах,
В майбутніх віках,
Рідна Україна,
Це є наша мати,
І нашу незламність,
Незалежну волю і свободу,
Ніколи й нікому,
Не вдасться здолати.
Лети моя пташко і запам’ятай,
Вільна Україна – наш рідний край,
Нескоренна нація і сильний народ,
Гідний найвищих нагород,
За хліб, що сонцем сяє на столі,
За спокійний сон української родини,
Уклін низький до самої землі,
Я дякую Вам, Збройні Сили України!
Росія віками нас нищить,
Катує й нещадно вбиває,
Та вільний Бандерівський дух наш,
Ніколи ніхто і ніщо не зламає,
Бо наша рідна Україна,
Єдина родина і вільна держава,
СЛАВА УКРАЇНІ!
ВСІМ ГЕРОЯМ СЛАВА!
23.07.2022.
Віра Дукач.
Віра Дукач
***
Ми задивилися на промінь ліхтаря:
Він намагався дотягнутись до зорі.
Враз зрозуміли, що любов – то є зоря,
А ми, замріяні блаженні ліхтарі.
Щасливі тим, чого у нас, на жаль, нема…
Воно десь є, але високо угорі.
А навкруги лише зима, сліпа зима
Та ліхтарі, її холодні ліхтарі.
Але тобі я вдячний, моя мила,
Що ти мені так віддано світила.
Дмитро Атасов (Урус)
Я не готова,
Без тебе жити,
Без тебе не можу,
Нічого робити,
Я не готова,
Жити без тебе,
Без тебе не зможу,
Летіти у небо,
Ти, як повітря,
Мені необхідний,
Любий, коханий,
Ніжний, привітний,
Ти до життя,
Мене надихаєш,
Бо так багато,
Ти всього знаєш,
Я не готова,
Без тебе жити,
Вірити, знати,
Кохати, творити,
Мріяти також,
Не можу без тебе,
Маю в тобі я,
Нагальну потребу,
Виконуєш всі ти,
Найкращі бажання,
І це називається,
Просто КОХАННЯ,
І світ нехай весь зачекає,
Тому що тебе я кохаю.
18.07.2021.
Віра Дукач.
Віра Дукач
Розквітли троянди,
У моїм саду,
А я на побачення,
Вчасно не прийду.
Пахне матіола,
Чорнобривці, м’ята,
Без тебе, коханий,
Буду сумувати.
Вийду я на вулицю,
Розплету косу,
Я своє кохання,
Тобі принесу.
Яблука доспіли,
Жовті і червоні,
Віднайшла я щастя,
У твоїх долонях.
Пригорнуся ніжно,
До тебе, мій милий,
З тобою я грішна,
З тобою – щаслива.
06.08.2021
Віра Дукач.
Вогонь палкого почуття,
У твоїм серці запалало,
Я увійшла в твоє життя,
І дозволу не запитала.
В твоїй душі кохання розквітає,
І пристрасті вогонь палає,
Лише цариця Нефертіті,
Лише вона це відчуває.
Кохання бачу у твоїх очах,
Чому ж сумні у тебе очі?
Чому не спиш ти по ночах?
Завжди з тобою бути хочу.
Ти знай, що постать я твою,
Серед юрби завжди впізнаю,
Я просто так тебе люблю,
Завжди на тебе я чекаю.
У літні темні холодні ночі,
Тебе кохаю, з тобою мрію,
Люблю твої прекрасні очі,
Лише з тобою шаленію.
І навіть у солодких снах,
Мої думки лише з тобою,
В твоє кохання, як в небо птах,
Я поринаю з головою.
Знаємо лише ти і я,
Як добре нам удвох з тобою,
І на вустах твоє ім’я,
Навік залишиться зі мною.
І байдуже, що чекає в майбутті,
Ти дорога людина у моїм житті!
Кохаю я тебе всупереч усьому,
І не віддам ніколи і нікому!
19.08.2021
Віра Дукач.
***
Розпатлане нещастя тополине
Вітрами божевільної зими…
Сьогодні я на захід, з України.
Сьогодні помирає слово “ми”.
Холодній порцеляні філіжанок
Востаннє подаруємо тепло.
Востаннє разом кава, разом ранок
І все, чого між нами не було…
Хоча, можливо , трапиться світанок –
Віднайде нас, що досі не знайшло.
Лиш збережи для наших філіжанок
Духмяність кави і своє тепло.
Дмитро Атасов (Урус)
Найкращий серед всіх,я знаю,
На собі погляди твої я відчуваю,
Приємну посмішку серед усіх впізнаю,
Лише тебе люблю,лише тебе кохаю.
Великі білі хризантеми,
Приніс мені в чарівний листопад,
Удвох по місту вечірньому йдемо,
А в небі тихий зорепад.
Лечу до тебе,як на волю з клітки птах,
Швидко тону в твоїх смарагдових очах,
В твоїм коханні я дотла згоряю,
Що буде з нами завтра,я не знаю.
А завтра доля роз’єднає по різних містах,
Швидко назавжди з’єднає поцілунком на вустах,
Ти так давно запав у мою душу,
Своїм коханням твій спокій порушу.
Тепер назавжди залишусь з тобою,
Бо лиш в тобі моя потреба,
Ми романтично будем зорі рахувати,
Завжди разом у вечірньому небі.
Ти той,кого завжди буду кохати,
І досить приємно це визнавати,
Мій рідний, мій єдиний, мій бажаний,
Ти можеш все – ти мій коханий.
10.10.2021
Віра Дукач.
Запроси дружину на побачення,
І нехай раніше сказані слова,
Мають статус тих, які не мають значення,
І йде обертом від щастя голова.
І хоч посріблили роки скроні,
Візьми її руки у свої долоні,
Пригадай,як ти ці руки цілував,
Кожен її пальчик своїм подихом гарячим зігрівав.
Запроси дружину на побачення,
І коханням душу їй зігрій,
Пригадай слова,що лиш тобі призначені,
Ти той “принц” з дівочих її мрій.
Пригадай найперше те побачення,
Її постать веселила погляд твій,
Вірив,що ви долею один для одного призначені,
І вона є ідеалом твоїх мрій.
Ні одна жінка в світі,
Не замінить дружину,
Пригадай,як разом,
Ви створили родину.
Пригадай,як під марш Мендельсона,
Ти ловив її чарівний погляд на собі,
На голові коханої побачив ти корону,
І сказав: ” Як же личить вона тобі!”
Ти одружувався з нею,
Ти в коханні їй клявся,
Так, через роки вона постаріла,
І чого ж ти злякався?
І ти також вже не юнак,
Ти поглянь лиш на скроні,
Скаче всім біс в ребро,
Та , не всі його гонять.
Вір , дружина кохана,
Вірний друг у житті,
Не завжди розумієш і знаєш,
Лише тоді шкодуєш,як її ти втрачаєш.
Запроси дружину на побачення,
Глянь,курличуть в небі журавлі,
Не слова,а дії у коханні мають значення,
Стань для неї вірним лебідем в сім’ї!
24.10.2021
Віра Дукач.
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.
