-
Вражу й людино ненависну росію тепер не врятує ніщо.
Вже час справедливої розплати для неї настав.
Ця весна, як ніколи, крокує переможно, сміливо й віщо.
Наш народ із світом проти московської тиранії повстав.В демократичних країнах майорять українські прапори.
Мелодійна українська мова - в іноземців на вустах.
Такої одностайної єдності націй не було з давньої пори.
Збройні Сили України сміло і вперто йдуть ворогу по п'ятах.Волелюбна Україна об'єднала навколо себе всіх.
Впливові міжнародні інституції, ніби, заново відродились.
окупант мріяв збороти українців за три дні. Не зміг...
За нашу незалежність і волю цивілізовані країни заступились.Такої великої іноземної допомоги Україні росія ще не бачила -
Серйозна валюта, сучасна зброя, неймовірна моральна підтримка...
вона не знала, що Україна для цілого світу так багато значила,
Що в українського народу - залізна сила волі, гідність і витримка.На тих болотах, де живуть ординці, недолюди - росіяни
Є зовсім інше, викривлене бачення цінностей життя на землі.
Вони явилися сучасному світу, немов озвірілі інопланетяни -
Тупі, без людяності, жадібні, ненависні, жорстокі й злі.московія не сподівалась... Від несподіванки аж заголосила.
Чим тільки українцям й світу вона за цей час не грозила.
росіяни не вірили, що в правді та людяності - наша сила.
Україна цей період війни хоч і дуже тяжко, але все ж пережила.Попереду на відважних українців чекають вирішальні битви.
На кону - Україна і весь цивілізований демократичний світ.
Не поможе росії ні армія, ні зрадники, ні церкви, ні молитви.
Українська нація переможе й розквітне, як весняний первоцвіт.Вражу й людино ненависну росію тепер не врятує ніщо.
Вже час її розплати за звірства, смерті та руїни настав.
Ця весна, як ніколи, крокує сміливо, переможно й віщо.
Світ, заради незалежності України, московію під плінтус загнав.Марія Маринченко (Марічка Ясен)
#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко
Позначка: Марічка Ясен
Найтемніші ночі – перед світанками
-
З часу героїчного Майдану Гідності пройшли вже роки.
Саме з нього й почалася російсько-українська війна.
московія здійснила повномасштабні, загарбницькі кроки.
В усіх смертях, стертих з лиця землі селах й містах - її вина.Досі палають будинки, ллються ріки безневинної української крові.
росія "мародерить", руйнує, палить, нищить все на своїм шляху.
В "гості" до українців завітав "брат" по "великій любові".
Під кінець зими добровільно, "озброєний до зубів", зайшов на плаху.орда квітучу й красиву землю перетворила на сумні кладовища.
Гостинних, вільних, роботящих людей зробила безхатченками.
Викрадання українців, вбивства, ґвалтування, судилища...
Прорвемось! Найтемніші ночі бувають перед світанками.Ми - країна патріотів, гідних, відважних, мотивованих Героїв.
Нами цілком заслужено захоплюється цивілізований світ.
росія - земля окупантів, мерзотників, брехунів, дармоїдів, ізгоїв.
Українська нація, навіть в цьому горі - чарівна, мов яблуневий цвіт.ординська зграя в нескореній Україні давно зазнає фіаско.
В загарбників з початку тотального наступу щось пішло не так.
Зразу було страшно й моторошно, усвідомлювати війну тяжко
Та ми з гідністю тримаємось. Куємо перемогу, однак...Вільнолюбна, благословенна Україна в нерівній битві вистоїть!
Достойні українці прекрасну, родючу землю нащадкам збережуть.
Плинний час у майбутньому глибокі людські рани загоїть.
Перемогти в цій війні сучасні Збройні сили України зможуть!Дуже вірю і надіюсь, що остаточна перемога буде за нами.
Після таких людських втрат, руїн інакше бути просто не може.
З мудрими, патріотичними, як в Україні, доньками та синами
Жорна війни в порошок зітруть кодло нахабне, вороже.Попереду в українців - перспективна дорога в європейську родину.
Нас уже давно зачекався Північноатлантичний альянс.
Завдяки сміливим воїнам переживемо цю похмуру, смутну годину.
Здобути блискучу перемогу, з допомогою інших країн, маємо шанс.Марія Маринченко (Марічка Ясен)
#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко
Котилася над землею гроза-громовиця
-
котилася над землею гроза-громовиця
з купчастих димових хмар завивав грім
деколи здавалось вже й небо іскриться
яскравий спалах блискавиці зорів у німураганна буря стогнала й бігла по ріллі
перелякано припали до землі рослини
луги ліси та узлісся в дощовім проваллі
в саду в полі й на городі тяжкі хвилинисильний вітер та опади нищили посіви
часом зривали дахи руйнували дерева
у вогненній блискавиці є різні кольори
синя ллє град а червона зливу з череваодночасно бувають такі погодні умови
десь сніги з морозами а місцями тепло
тут йде посуха а поруч води паводкові
страждають посіви люди їх хати й селоми були свідками аномальних повеней
руйнівні потічки змивали все на шляху
а прісна вода безгосподарності апогей
в питній воді відчуємо значну потребунаші ліси тривожно просять допомоги
вирубки пожежі намивання бурштину
в водних вітрових ерозій є свої судоми
а пилові бурі злякали людину не однукліматична катастрофа в світі в Україні
аномалії потепління руйнує льодовики
величезна посуха за нею опади сильні
буває так що немає і справжньої зимипотепління це теж тривожний прогноз.
парникові викиди бруднять атмосферу
Карпатам не минути повеневих загроз
степова зона перетвориться в пустелюкотилася над землею гроза-громовиця
з купчастих димових хмар завивав грім
потрібно зберегти природу як годиться
екологічна катастрофа йде в кожен дімМарія Маринченко (Марічка Ясен)
#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко
Йордань та “скрепи”
-
Дев'ятнадцяте січня... Йде ритуал освячення води.
У світі та в Україні – день Водохреща Господнього.
Правиться в церквах, святиться водиця з водойми.
Існує свій Водохресний сюжет гуляння народного.Останнім часом біля водойм проходять "вертепи"
Й купання у святій воді. Віра людська – суперечна.
Справжнє збочення нас веде в російські "скрепи".
Така ситуація на освячених водоймах – недоречна.Все це виглядає низько, не культурно, не релігійно.
Віряни напів оголеними пірнають в освячену воду.
Цей натовп виглядає якось дикувато й безнадійно.
Чомусь – зовсім не соромно українському народу.Краще б усі віряни більше уваги приділяли Літургії,
Частіше ходили до церкви та щиро молилися Богу.
Дехто з тих, хто пірнає, не має тієї набожної енергії,
Оскверняє святиню. Люди роблять з цього розвагу.За всіма православними та українськими звичаями
Саме в ці три дні – заборонено пірнати у святу воду.
Її освятив сам Бог... Не можна ж допускати скверни.
Ми з вами – з України, зі славного релігійного роду.Випивати та гуляти на, тільки що освяченому, місці,
Стрибати в обрядову ополонку з оголеними тілами
Нам – не варто... Ми ж виросли в набожній колисці.
Шановні: "Та що ж таке зараз відбувається з нами?!"В українців є прислів'я: "Риба завжди гниє з голови".
Шкода, що нашою елітою чин купання підтримано.
Україна в церковній площині вже зіп'ялася на ноги.
Давайте, все те проросійське, "скрепне" відкинемо.Марія Маринченко (Марічка Ясен)
#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко
Світ – єдино можливий для людства, але…
-
Нинішній світ – єдино можливий для цього людства.
Ми – різні. В кожної людини – своє світосприйняття:
В когось душа – повна честі, любові й благородства,
А хтось ще не задумався ні разу про це від сповиття.Кожному, з нас, хочеться бути вільним, незалежним,
Але ми й далі нав’язуємо одне одному свої погляди.
Небеса бачать наші гріхи. Вибачають нам – грішним.
Жива природа не сприймає негативні людські рими.Чомусь, впевнені, що ніхто нікому і нічого не винен.
Вперто кажемо, що змінюватись під інших – не варт.
Може, саме тому наш світ ненависті й воєн – повен?
Люди давно забули про спокій і душевний комфорт.Віртуозно обрамлені слова розходяться з вчинками...
В багатьох вже нема жодної віри ні в кого та ні в що.
Політикум освоїв зловживання гаслами-родзинками.
Народ йому не вірить. За що ж нам таке горе, за що?Чорні й білі клавіші нотами озвучують мелодії життя.
Навіть, без однієї, з них, вони зазвучать недосконало.
На цій планеті потрібно подбати про людей до пуття,
Щоб всі народи були щасливими та всіх соло лунало.Одяг з людяності, мудрості й добра не вийде з моди
Та, чомусь, в теперішні часи на нього меншає попит.
Одні набивають золотом, діамантами власні комоди,
Інші на звичайне життя і виживання складають іспит.Добро знецінюється. Вийшло з моди його пам’ятати.
Недобрі душі розпалюють істерію війни й ненависті.
Зло – здатне надовго руйнівні шрами в душі лишати,
Знищує все добре і гідне. Вирують злобні пристрасті.Люди в достойних вчинках пливли б, як риба в воді.
Натомість грузнуть в неправильних діях, наче в меді.
Хто ж є ангелом та дияволом у світовому хороводі?!
Як серед масок пізнати: "Де є білі, а де чорні лебеді?"Нинішній світ – єдино можливий для цього людства.
Ми – різні. В кожної людини – своє світосприйняття:
В одного народу душа – повна честі й благородства,
В іншого – заздрості, ненависті та якогось прокляття.Марія Маринченко (Марічка Ясен)
#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко
Не здатен на добро, то хоч не гріши
-
Один внутрішній голос, немов наказує:
"Порухайся… Підбіжи… Все встигни…"
Інший йому перечить, неначе зупиняє:
"Збав темп… Спинись… Життя збагни…"Бігти проти вітру – сміліше, ніж за ним.
Мовчати – легше, ніж говорити правду.
Посміхатись – не значить бути щирим.
Ставити кому – це ж не ставити крапку.Розхитана людська мораль – не розкіш.
Непередбачуваність – завжди неспокій.
Справжня правда – не з красивих афіш.
Буває, що – на горі та в прірві глибокій.В німім мовчанні – більше почуттів.
Є прочерки в тому, що вголос сказане.
Ситість у житті – брак душевних злетів.
Головне з того, що кажемо – вирізане.Не всі, хто вистоює на колінах – "святі",
Як не всі, хто молиться вдома – атеїсти.
Втаємничені добрі справи – благодатні,
А "показушне" – зроблене не по совісти.В натовпі – не значить, що не самотній.
Як у самодостатності зі собою – добро.
Сам – краще, ніж у компанії мерзотній.
Прожити вік самотньо тепер – не тавро.В серці – відлуння протилежних думок.
Чесне, правдиве життя – замало друзів.
Брехня зі служінням – кар’єра та замок.
В останню мить життя – всім по заслузі.Один внутрішній голос, немов наказує:
"Будь мудрим... Зроби добро…Спіши …"
Інший йому перечить, неначе зупиняє:
"Як не здатен на це, то хоч не гріши!"Марія Маринченко (Марічка Ясен)
#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко
Життя пробіжить й не помітиш…
-
Життя – як весна... Пробіжить й не помітиш.
Порадує сонечком, первоцвітами, травами.
Ласкаво душу почуттями ніжності збагатиш.
Замилуєшся весняними гаями, краєвидами.Життя – як райдуга... Любуйся цією красою.
Подаруй собі веселі, різноколірні барви всі.
Вмийся дощами й намочи свої ноги росою.
Кохай. Вклонись веселці та птасі стоголосій.Життя – як те літо... Пробіжить й не помітиш.
Подарує з поля квіти та спориші при дорозі.
Час на відпочинок і його спокуси потратиш.
Від щедрих дарів не відмовишся, не в змозі.Життя – як дощ... Ти сильно змокни під ним.
Не вийде з доріг та перехресть вийти сухим.
Створюй сім’ю. Ти не живи життям марним.
Після дощику насолодись і садом квітучим.Життя – як осінь... Пробіжить й не помітиш...
Закрутить ніжний вальс із багряним листом.
Осінніми дарами щедро комори заповниш.
Навіє роздуми. Добре володіє таким хистом.Життя – як ріка... Швиденько біжи за течією.
Не зогледишся, як літа побіжать з гори вниз.
Будь з Батьківщиною, з родиною та сім’єю.
Невідомо: "А що попереду? Який сюрприз?"Життя – як зима... Пробіжить й не помітиш...
Зачарує білим снігом і тріскучим морозом.
Теплий зимовий одяг зносити себе змусиш.
Напровесні втішишся весняним прогнозом.Життя – як туман... Він – цар, доки не осяде.
Даремно не живи. Щось добре і мудре зроби.
Як на спілкування з тобою старість присяде,
Про своє життя й місце в ньому їй розкажи.Марія Маринченко (Марічка Ясен)
#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко
До сторіччя Акту Злуки
-
Віхи історії. Спадщина... Двадцять друге січня
Дві тисячі дев’ятнадцятого року. Століття ліку
З того часу, коли відбулася подія непересічна –
Об'єднання в Українську Народну Республіку.Після Першої світової війни – дві республіки...
Відразу – Українська (УНР), з центром в Києві.
Потім, через рік створено в післявоєнні роки
І Західно-Українську (ЗУНР), центр – у Львові.Одна боролась з Росією, а інша – з Польщею.
В обох – досить складне і скрутне становище.
Нема визнання світу, з післявоєнною ношею.
Їх єднали труднощі й українське середовище.Обидві Народні Республіки об'єднано в одну.
Проголошення – в Києві на Софіївській площі.
Живий ланцюг народу та подію неординарну
Побачив весь світ на незабутньому видовищі.Арка... На ній – герби обох земель й прапори.
Війська, делегації, священники, гості та народ.
Звучить молебень в Соборі. Салюти. Виступи.
Універсал Директорії про Злуку... Співає хор...Смілива і єдина, соборна, українська держава
Тоді голосно й твердо заявила про себе світу.
Запевнила, що вона – самостійна та величава,
Що українці прагнуть спільної долі й розквіту.Було зроблено реальний крок до об'єднання
Народів із Заходу та Сходу України, їх земель.
З часом, знову відбулося їхнє роз'єднання...
Україна, як держава, не обійшла всіх грабель.Одвічним недругом у миролюбних українців
Завше була, є та, видно, що надалі буде росія.
Кров'ю й потом народ відвоював у чужинців
Волю, незалежність, про яку він здавна мріяв.Цей день настав двадцять четвертого серпня
Тисяча дев'ятсот дев'яносто першого року...
Здобуто Незалежність. Здійснилися бажання.
Народ навіки вийшов із того темного мороку.В тяжкий період російсько-української війни
Відзначається Дня Злуки сторічний ювілей.
Організація Північноатлантичного договору,
Євросоюз – маяки, а росія хай щезне з очей.Столичний Київ. Міст Патона. Живий ланцюг.
Побралися за руки, як століття назад, колись.
Радісні гуляння, що позбулися ворогів-бандюг,
У цей день на Софіївській площі знову були...Об'єднані українці вклоняються Батьківщині.
Захищають і славлять її... Мають таку нагоду.
Слава унітарній, неділимій, соборній Україні!
Привітання зі соборністю та свободою народу!Марія Маринченко (Марічка Ясен)
#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко
Ні людяності, ні совісті, а ні гонору…
-
Поруч з миролюбною Україною проживає народ,
В якого немає ні людяності, ні совісті, а ні гонору...
Він поводиться так, наче дикий і печерний "зброд".
Додає доброзичливим українцям та світу мінору.росіяни не вміють дбати, працювати, мирно жити,
Не здатні радіти іншим й покращувати своє життя.
Хочуть свій мертвий радянський союз відновити,
Але без багатої сусідки - України не бачать пуття.Ще вони не зрозуміли, що весь цивілізований світ
Сприймає їх, як окупантів та небезпечних вбивць.
Хижа росія знищує патріотичний український цвіт,
Йде війною, але й під нею вже захитався стілець.Вся дипломатія і перемовини ні до чого не ведуть.
Нелюдські погрози й агресія нелюдів зашкалюють.
Близько українських кордонів сусіди-вбивці йдуть.
Присутністю ворожої техніки, військ всіх залякують.Розвідкою розсекречено час наступу вражої росії.
Вона зухвало тренується й грає своїми мускулами.
До нас нахабно рвуться загарбники, а не гречкосії;
Щоби "дружити" з українцями під своїми дулами.Багато років триває ця російсько-українська війна.
Світ по-різному ставився до тієї ворожості росіян.
Нині за агресію проти України їх чекає висока ціна.
Ще отримає по заслугах той "недонаполеон-буян".Діалог – Україна, весь цивілізований світ та росія...
Всі зрозуміли, хто є нашим ворогом і загарбником.
Ми живемо в історичні часи. Неможлива анексія.
Дамо гідну відсіч окупанту, який став зловісником.Хто приїде до нас на танках, повернеться в гробах.
Не дозволимо ж рідну, українську землю топтати!
Переможемо! Любов до України – в душах і серцях.
Для щирих та гідних українців Батьківщина – мати.Ні людяності, ні совісті, а ні гонору нема в сусідів...
Хіба ж про людську мораль вони замислюються?
Війни, награбоване й дармове – шлях їх родоводів.
Впевнена, що до України їхні зуби й обламаються...Марія Маринченко (Марічка Ясен)
#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко
Щурі втікають з корабля
-
Олігархи, бізнесмени й деякі політики втікають з корабля.
Елітні, приватні літаки й чартерні рейси пронизують небо.
Під ними – наша лютнева, передвоєнна, українська земля.
Україну покидають її злодії та зрадники ганебно й таємно.Подбали про себе... В небезпечні часи їм є де відсидітись
Й награбованого в нас ще вистарчить на багато поколінь.
За кордоном – не одна затишна "хатина". Є ж де подітись.
Зі сім'ями та родинами скористались втечею без сумлінь.Скільки ще Україна терпітиме моральну наругу над собою,
Дозволятиме пройдисвітам грабувати себе й зраджувати?
Доки буде боротися з тією вражою, московською ордою?
Пора всім дати по заслугах, всю цю непотріб перемагати!На захист Батьківщини прийдуть не олігархи й бізнесмени.
Вони миттю, як щурі, вже втікають з українського корабля
І, бажано, з кінцями. Люди здають на духовність екзамени.
Дякуємо закордонню, яке в час війни нам плече підставля.За Вітчизну боротимуться прості люди, українські солдати.
Вкотре волонтери з добровольцями встануть на повен ріст.
Територіальну оборону міст та сіл триматимуть резервісти
І всі українці, в яких є чи немає до військової справи хист.Чи буде повномасштабне, російське вторгнення в Україну?
Досконалу й точну відповідь на питання не дасть нам ніхто.
Без сумнівів, росія хоче перетворити родючі землі на руїну.
Хто їй це дозволить: наш народ, Америка, Європа, НАТО?!Саме зараз на хиткому, політичному, українському ґрунті
Бачимо справжніх і відданих друзів, синів та дочок України.
Прорвемось! Слава рідному народу – цій українській "хунті"!
Хай переможно минає ця зима й рясніє цвіт нашої калини!Марія Маринченко (Марічка Ясен)
#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко
