Вранішній туман - як сиза, безмежна хмаринка. Пропливає, немов у казці, над сушею й водою. В нім купаються кожне дерево, кущ, квітка, травинка. Гори та ліси зволожуються з його ходою.
Вони радіють туману. Росичкою вмиваються. Рослинний світ дружненько йде в повен ріст. Із вдячністю своєму рятівнику вклоняється. Миттю оживає природа. Має вона такий хист.
Туман... То вранішнім серпанком пробіжиться Низесенько над самою красунею землею. То здалечку скромненько покрасується Над долинкою затяжною та густою млою.
А коли вже вийде на прогулянку сонечко, Повітря нагріється. Враз стане тепліше. Туман сяде на воду та землю, мов у сіделечко, І розчиниться в них це диво з див наймиліше.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
ВоєнніЗбройні Сили України – воїни світла, честі, добра
Збройні Сили України – воїни світла, честі, добра
Нічого страшнішого, ніж агресія і жорстока війна, В сучасному суспільстві ще не придумав ніхто. Яка в них - суть і логіка? В чому - людська істина? В цій жахливій м'ясорубці може згинути будь-хто.
Хто люто вбиває мирних людей на їх рідній землі, Навік буде проклятий ними до сьомого коліна. "Вбивці" - ця чорна мітка закарбована на їх чолі. Народна пам'ять - вічна, досконала й нетлінна.
Російсько-українська війна гірчить полинами... Пахне несамовитим горем, розрухою й смертю. росіяни, неначе гадюки, розповзлись поміж нами. Стали смертельною отрутою, журбою, напастю.
Траурні церемонії в селах і містах... Чорні хустини... Кращих із кращих синів і доньок втрачає Україна. По зраненій землі нескінченно пливуть домовини. Хай кане в провалля та "дружба" російська зміїна!
Збройні Сили України - воїни світла, честі, добра. Їм не потрібно чужого. Боронять наше, рідне, своє. Постать українського захисника - мужня, хоробра. Любов до Батьківщини - найсвятіше, що в них є.
Зі столичного Майдану Незалежності лине біль. Народ та армія - єдині в час воєнної смути, журби. Клянуться захистити землю від зла та божевіль. В Збройних Силах України служать вірні дочки, сини.
рашистам не зрозуміти українську ментальність. Вшановуємо захисників живими та мертвими. Стоїмо перед ними на колінах і це - реальність. Солдати та їхнє керівництво в час війни є рівними.
Ви погляньте в очі генералу Валерію Залужному... Прочитайте в них невимовний сум, тугу, вдячність. Генеральської мудрості треба вчитися кожному. Нам є на кого рівнятися! Так виглядає людяність.
Своїх загиблих московити в крематоріях спалюють. Добивають на полі бою та дико самознищуються. Аморальні люди. На очах світу себе знеславлюють. Після смерті, поранень від своїх вояк відхрещуються.
Наша нація - добра, мудра і в мирний, і в воєнний час. Промінь гідності, патріотизму іскриться в очах. Вже ніколи і нізащо московитам не перемогти нас, скільки б не пролилося сліз за Героями при свічах...
Багатостраждальна, волелюбна українська земля Змогла народити й виплекати талановитого поета, Відомого в усьому світі генія, самородка, пророка і вчителя – Ніким неперевершеного Тараса Григоровича Шевченка.
Наш Кобзар й через віки пробуджує українські душі. Закликає до свідомої, безпощадної, визвольної боротьби. Нагадує нам - українцям історію. Повчає через свої вірші. Ненавидить вражу росію, зрадників. Нікому не вибачає ганьби.
Крилаті та віщі слова поета – вічні! Їх не зітре ніхто! Вони – мудрі, справжні, вистраждані, справедливі. Духовність нації та її патріотизм не замінить ніщо. Тарас вірив у нас. Будьмо ж йому вдячні й розсудливі!
Шевченко поглядає на Україну з Дніпрової кручі. Все, про що він попереджав нас, є гіркою правдою. Події, що розгортаються – страшні, небезпечні та гарячі. Для українського народу обертаються слізьми й кривдою.
Талановитий Кобзар народився дев’ятого березня... Щорічно ця дата відзначається в усьому цивілізованому світі. Його вшановують, бо він світовим світочам – рівня. Шкода, що пішов із життя в самому пишному розквіті.
Вже десятого березня люди згадують Тараса в сльозах... Аналізують прожите, радяться з великим пророком. Україна живе – не так, як він мріяв, а тоне в війнах і бідах. Вкотре ворог ходить по ній тяжким, нищівним кроком.
Пророк зміг посіяти в наших душах здорове зерно. Він вірив, що з нього проросте достойний врожай. Справжні українці низько схиляють перед ним чоло. Слава про найкращого нашого поета лине ген за небокрай!
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Лірика життяХто не пережив негоду, той не зрозуміє
Хто не пережив негоду, той не зрозуміє
Не звертай увагу на недоречні людські пересуди. Хто знає, що було чи є зараз в оточенні Твоїм? Чому від хвилювань і ридань аж тремтіли груди, Коли вдаряли блискавки й линув сильний грім?
Хто не пережив негоду чи грозу, той і не зрозуміє, Як може рватись душа на дрібнесенькі шматки. Стороння уява пишними здогадками рясніє. Декому подобається "перемивати чужі кістки".
Тепер все залежить від Тебе. Нічого не пояснюй. Ти - жінка, особистість... Вставай... Далі йди... Не проси допомоги. Твоя доля? Сама її й змінюй. А люди? Хай вони доскладають ті легенди.
"Про Тебе говорять?" - Значить, Ти - попереду. Якби ж була позаду, то ніхто б і не помітив. "Зі всім справляєшся?" - Вмієш дати собі раду. Просто воду, що Ти пила, трохи хтось скаламутив.
Не падай духом. У цьому вимірі - багато дверей. Коли зачиняєш одні, зразу ж відчиняються інші. Світ - повен справжніх несподіванок і лотерей. Щось змінюють люди, але більше - у всевишші.
Вір у себе й Ти зі всім справишся! Прорвешся! Крок за кроком торуй добрий, завтрашній день. Все залежить від того, з ким надалі поведешся. Іноді біля красивого дерева росте гнилий пень.
Так буває в сім'ї чи в оточенні різних людей. Кожному - своє. Життя всім дасть добрий урок. Подумай... Відразу не буде на все відповідей. Йди назустріч новому дню! Роби перший крок!
Бурлить синє море... Розгойдує хвилі. То здіймає їх вгору, то різко кидає вниз. Невпинно пробігають роки, сердечку милі. Вальсують в таночку, як морський бриз.
Ніхто і ніколи не вгадає, куди дме цей вітер. Якої він сили, що, кому й коли затанцює. Підбираю слова свої з найдобірніших літер Та він все-одно вже мене не почує.
Людське життя - таємниче, наче бездонне море. Доки не пірнеш у нього, то й глибини не взнаєш. Зустрінеш тут все: і щастя, й любов, і велике горе. Ти в нім живеш, а не зі сторони споглядаєш.
Пропливає наш човник по бурхливому морю. Стрімкі вітрила здіймаються супроти вітру. То в гарну й погожу днину, то в несамовиту бурю Заносить й доленьку людини нехитру.
Десь вдалині схлипує й гірко плаче бандура. Поруч веселі нотки заводить щаслива скрипка. Щомиті старанно пишеться життя партитура. Визначається суть, за щось чи за когось зачіпка.
Сплітаються роздуми в сріблясте волосся. Розум із досвідом набирає найвищу висоту. З віком, людина - немов добірне, зріле колосся. Має вичерпні відповіді й сприймає все на льоту.
Обережно бере в умілі руки тоненький пензлик. Частину життя, що залишилась, домальовує ним. Сприймає майбутнє, як новий, очікуваний виклик. Те, що було в неї досі, розвіялось в полі, мов дим.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
ПатріотичніУкраїна – в лещатах смертоносної війни…
Україна – в лещатах смертоносної війни…
Минають дні. Минають ночі. Під звук тривоги - люта боротьба І Кобзаря слова пророчі Несе нам нинішня доба...
Серця, зрешечені війною - Не в силах горе вже сприймати. Потом, кров'ю і журбою Виборюється Батьківщина-мати.
Україна - в лещатах смертоносної війни... Спинити безумство не можна ніяк. Платять життям доньки й сини. Сіє смерті московський маніяк.
Та прийде день, незнаної досі, краси. Засвітить сонце ясно з поміж хмар. Земля нап'ється чистої роси. Почне свій відлік мирний календар.
І оживе, й розквітне європейська Україна! Навік розірве всі імперські пута І знову буде в ній щасливою людина. Пройде і лихо, і журба, і скрута.
Загояться душевні і тілесні рани. Висохнуть сльози вдів, дітей, батьків і матерів... Ще зацвітуть, як і колись, каштани На тлі жовто-блакитних прапорів.
в буремні часи бракує тих, хто залишився сам собою багато людей приховали справжнє лице за маски так - зручніше заколисати за фальшивою сльозою свої лицемірні, неправдиві та вражі фрески
сьогодні дуже рідко говорять сокровенну правду а все, що - сказане, прикрашають до невпізнання кажуть про добро і співчуття, а заподіюють кривду є люди, які тупо їм вірять від браку розуму чи незнання
в народу зовсім втратили найменшу довіру ті хто веде розкішне, нечесне, подвійне життя сидять на грошових потоках у виокремленому світі безсовісно збагачуються, але - не здатні на каяття
зроблять щось для людей на малесеньку копійку а так розкажуть на камеру, ніби зробили на мільйон з опозицією перед виборцями ведуть якусь бійку а, насправді, формують з нею дружній рубікон
зараз всі дружно вдягнули українські вишиванки одні - з великого патріотизму, інші - з маскування патріотичний одяг в багатьох - для приманки для модного іміджу і всенародного спілкування
а як же ж їм тепер перед народом не маскуватись якщо правду про дикі статки оголити не можна про те, що в позолочених ваннах красиво купатись зрозуміє в час війни пересічна людина не кожна
з'явилося забагато випадкових людей - служак вони за великі гроші й батьків рідних продадуть ой, щось таки з нашим мудрим народом - не так невже для професіоналів і патріотів - закритий путь
країну вбиває та розкрадає три найбільших вороги огидні нелюди - окупанти, зрадники та корупціонери останні дуже знахабніли, але все бачать з неба Боги навіть, в часи війни крадуть та грабують мародери
простий народ - без масок, був та є сам собою тяжко робить, ледь виживає, боронить Україну несправедливість відчуває, бачить та йде до бою й боротиметься проти дикої навали до загину
на зранену землю після перемоги спаде сивий туман тоді українці й взнають, хто, як, коли і чим їх захищав в історії людства завше нещадно викривався обман щоби ніколи ворог, зрадник і злодій Героєм не став
Любіть рідну землю в щасливу годину, А в люту ще більше її любіть. Щедро засійте добра зернину. Шаною до неньки дорогу встеліть.
Любіть Україну! Всім серцем любіть! Душею зрідніться з нею навіки. З колиски нащадкам любов прищепіть. Отчий край буде їм, як ліки.
Любіть українську мову! Вона - життя. Не зраджуйте своє ніде та ніколи. Не буде без неї рідності відчуття. Нікого не врятують чужі видноколи.
Любіть волелюбний, роботящий народ - той, що мудрим, патріотичним зветься. Добивайтесь перемоги, благ і свобод. Він у Вашому серці вдячно озветься.
Любіть свою культуру, танці, пісні... Звичаї поколінь шануйте, примножуйте. Виходьте на світло. Нема правди в тіні. Боротьбою за гідні цінності світ здивуйте.
