У широких степах, де вітер вільний грає,
Молодий гетьман серце несе,
Ім’я незабутнє, Богдан Хмельницький,
України воля зорі збирає.

Запорожці в полі, дикі коні,
Воїни вірні, за гетьманом йдуть,
Словом своїм родину збирає,
В серці вогонь загоряє.

На коні гетьман полем розлітається,
Воля України в серці співається,
Вороги під сонцем мліють,
З гетьманом йти — перемагають.

Славний гетьмане, в побоїщах великий,
Міцна воля, мов сталь у ножах,
Ім’я — мрія, світла надія,
Ти кличеш на волю України завжди.

Нехай лунає пісня про гетьмана,
Про того, що в серцях українців живе вічно,
Богдан Хмельницький, вічна слава тобі,
За вірність і волю, за воїнів своїх.

• Твір:

  Густий туман, невидима стіна,
  Покрив мою страждаючу країну...
  Солона котиться з очей моїх сльоза
  За кожну маму вбиту і дитину...

  А десь загинув тато на війні.
  У нього ж народився син сьогодні!
  Вмираючи, ридали очі голубі
  Та уявляли синові долоні...

  А там ще, кажуть, повернувся син
  До мами з фронту, але втратив ноги...
  Він рідний дім нерадісно зустрів,
  Бо ж сам не зміг ступити до порогу ...

  А діти... Діти, в чужині,
  У ворога кривавого в полоні.
  Без мами й тата, без рідної землі...
  Яка чекає їх майбутня доля!?

  Понищені поля родючі і ліси,
  Не чути радості, навколо - все в жалобі...
  Війна лишила біль тяжкий в душі,
  У серці - відчай, сум, печаль, тривогу.

  Живемо миттю... І рахуєм миті:
  Щасливі і смішні, веселі і п'янкі...
  Бо ж ми не знаємо, чи зможемо зустріти
  Світанок ніжний й теплі вечори...

  ... Але ж як хочеться прокинутися зранку,
  Почути всім омріяні слова:
  "І буде день, і буде в нас світанок!
  Все буде в нас! Закінчилась війна.

• Твір:

  Я хочу літа ... Квітів повно хочу!
  Полів пшеничних, житніх колосків!
  Щоб раннім ранком, теплою росою
  Пройтись по стежці в сад, який розцвів.

  Щоби босоніж бігти по садочку
  І милуватись небом голубим.
  Щоби зірвати у саду ромашку
  І аромат вдихнути запашний.

  А ще б і чаєм із ромашки смакувати.
  Духмяним, вітамінним! Смакота!
  До чаю б можна ягід назбирати
  І з легкістю літати у думках!

  Думках приємних, радісних, щасливих...
  У небо глянути й поринути у сни.
  У сни, де дні і ночі наші мирні,
  У сни, в яких нема ні крапельки біди...

  Яке ж то літо щедре на надію!
  Які ж ті квіти щедрі на красу!
  А наше серце так чекає мрію -
  Добро здолає горе і війну.

• Твір:

  Так лиє дощ, так лиє, як востаннє,
  Навколо вже потоки весняні.
  А за вікном - лиш темні сірі хмари
  Квітневий ранок зустрічають у воді.

  Могли б зустріти хмари й без дощу!
  Могли би бути голубі, не сірі!
  Могли б квітнену пору весняну
  Зустріти радісно, і сонячно, й гостинно!

  Погода ж горда, горда і весна!
  І поступитися - їм то понад силу!
  А ми чекаємо, ми хочемо тепла -
  Лиш трохи сонечка і квіточку красиву.

  Ну або дві чи три прекрасні квітки,
  Та і промінчиків не трошки, а багато!
  Багато всього - усмішок привітних,
  Багато приводів для радості і свята.

  Ну як багато... Сонячна весна,
  Блакитне мирне небо в Україні.
  Щоб перемогою закінчилась війна,
  Щоби були усі здорові у родині.

  Та й ніби все! Нічого більш не треба.
  Ще трохи і весна по- справжньому прийде.
  А ми, як завжди, глянемо у небо
  Й подякуємо Господу за все.