Рідна мово моя - діаманте народу! На скрижалях віків поруч з нами Ти йдеш. Священне слово Твоє - від роду й до роду. В душах квітнеш трояндою, пишно цвітеш.
Ми зродились з Тобою, навіки зріднились. Гордість й шану ввібрали від наших батьків. Славній величі низько, доземно вклонились. В любові вічній клялися поміж рядків.
Рідна мово моя - духовний скарбе нації! Ми без Тебе, як сироти, в світі б жили. Крізь терни й війни ведеш нас до цивілізації. Ким би ми, як народ, без Тебе були!?
Ми в Тобі утвердились, набралися сили. Духовністю, ідентичністю й культурою розжились. Українською дихає нескорена нація, поля, схили... Українці в Твоє тіло патріотично вплелись.
Рідна мово моя - алмазе багатогранний! Ти - наймиліша й найспівучіша з усіх мов. Особливий зміст Твоїх слів - лиш нам притаманний. Щиро в вірності й гідності клянемося знов.
Ми з Тобою - довічно, доки б'ється серце, Допоки життя на планеті цій є. Світ разом споглядаємо у відкрите віконце. Наша спільна зоря в небесах догоряє й сонце встає.
Рідна мово моя - найдорожча святине! Ти - найбільше з можливих і безцінних чудес. Нехай линуть віки й вода в ріці плине, А Ти, як коваль, куй націю, об'єднуй всіх нас!
Яким неспокійним став світ... Нас на планеті - вже аж вісім мільярдів. Війни за території, ресурси, їжу, воду вбивають цвіт. Звучать мелодії з надривних акордів.
Яким непередбачуваним став світ... Говорить про одне, а робить зовсім інше. На арені - як не злодій, то бандит чи пройдисвіт. Негативу з кожним днем все більше й більше.
Яким безжальним став світ... Людське життя зовсім нічого не значить. Серця у вбивць - тверді, немов той граніт. Хіба колись їх ще хтось пробачить?
Яким несправедливим став світ... Одні - багаті та ситі, а інші - бідні й голодні. Життя пересічних людей та еліт - Як рівень води у криничці й безодні.
Яким ненадійним став світ... Правда й честь нині - зовсім не в моді. Куди не глянь - зло, нерівність, брехня, пустоцвіт... Хочеться крикнути: "Та годі вже! Годі!!!"
В цьому шаленому світі - вісім мільярдів людей І всі ми хочемо щасливими бути. Скільки ще кому, з нас, випаде днів та ночей? Треба вже в мирі, шані, злагоді і любові жити!
Всім нам в небесах сяють однакові зорі Й одне сонце над людством вранці встає. Ми - сучасники. Двадцять перший вік - надворі. Живімо чесно! Іншого шансу вижити в нас немає.
Мудрі Українці сіють жито й пшеницю. Радіють Батьківщині, родині, життю... мокші нищать війною Україну, її столицю. Тішаться запаленому ними багаттю.
Роботящі Українці працюють і дбають. Живуть господарно, по-людськи, красиво. москалі - п'яниці, ледачі, нічого не мають. Звикли красти й вбивати, світу на диво.
Добрі Українці дітей вчать добру. Гідність прививають їм ще із колиски. орки навчають нащадків ненависті, злу Й проводжають на війни під оплески.
Порядні Українці лишають достойний слід. Їх поважали й поважають в усьому світі. русня заслуговує на найгірші прокльони вслід. Розставила собі під ноги заплутані сіті.
Культурні Українці мають власну культуру. Знають свою історію, множать традиції. ординці примножують скарби завдяки терору. Живуть грабованим від окупації до окупації.
Набожні Українці йдуть серцем до Бога. Вірою й правдою служать йому. московські фарисеї в церкви ввели духа злого. Собі поставили на "лже-вірі" крапку, не кому.
Україна й росія - сусідні держави. Те ж саме повітря... Та ж сама земля... Ми йдемо крізь терни до світла та слави. вони пливуть по маршруту "одного" корабля.
"Що посієш, те й пожнеш" - Гарне українське прислів'я. "Не рий яму комусь, бо сам упадеш" - Мудро радить народне повір'я.
Вечір... Ніч... День... В вікнах українців - темно. В задумі спочивають й вуличні ліхтарі. Війна! Окупанти бомбардують системно. Здійснюють на сусідів несамовите сафарі.
Блекаут в Україні - мрія рашистів, Надія на перемовини і зламність народу. Бомблять ракетами. Не шкодують коштів, Але їм не зламати нашу стійкість й свободу.
Для нащадків Кобзаря - не страшна ця темінь. Тимчасово без струму - не вперше нам жити. В наших душах - вогонь, світла пломінь Та московитам цього не зрозуміти.
Українських людей не злякає вже й лютий холод. Відсутність тепла в їх оселях - також не край. Програєш, росіє, навіть, як буде голод. В Україні - вільний, незламний народ! Знай!
Життєздатність країни в часи війни Сміло забезпечують тилові герої. Фронт і тил має спільні істини - Боротись, поки ворог не складе зброї.
Вистоїмо! Не підведемо бійців на фронті! Найяскравіше світло засяє з наших осель. Останні бої... Перемога - на горизонті... росія - терорист! Розплатою скінчиться її вбивств карусель.
Запали в своєму вікні Свічу вічної скорботи... Пом'яни всіх, кого зажерливий ворог згубив. Врожайна Україна... Голодомори... Смертельні втрати... То радянський союз голодом українців душив.
Найголовніше з першої радянської п'ятирічки – Встановлення курсу на індустріалізацію країни. Ізоляція світу... Відсутність зовнішньої позики... Надія - колективізація витягне Україну з руїни.
Зроблено ставку на хліб - на внутрішній ресурс. Тоді він мав масово відправлятись на експорт. Економічна катастрофа в усіх селах... Той курс Зробив страшний голод й дав геноциду старт.
Держава не виплачувала селянам за трудодні. Люди брали "своє". Не вважали це злочином. Тодішнє зло за розкрадання лягло на куркулів. В селах всі жили бідно, голодно, зі стогоном...
Репресивний радянський закон... Голодомор... Селяни звали його Законом про п’ять колосків. Діяв зі сьомого серпня 1932-ого року. Терор... Охороняв майно і власність для москалів.
Тоді українців залякали судовими репресіями За крадіжки майна колгоспів та кооперативів. Їх чекала смерть з майновими конфіскаціями, Десятирічні тюрми без амністії - для захисників.
Засудженню підлягали всі: дорослі та малі діти. Сльози лилися рікою селами й містами України. Державне – все, що забрали в селян колгоспи. За п'ять взятих колосків - табори чи розстріл людини.
Суди прискореними темпами творили справи. Чекісти в той час стали політичною поліцією. Розпочалися з українцями страшні розправи. От тоді геноцид і став національною трагедією.
Державну, колгоспну, кооперативну власність Назвали громадською, недоторканою людьми. Відтоді почалися репресії й велика смертність. Хто посягав на ту власність, потрапляли в суди.
Кровопролитна боротьба за розкрадання майна. Це – найголовніші завдання радянської влади. Підвищено непід'ємні завдання заготівлі хліба. План виконано на третину. Не дали ради.
Серйозно підірвано курс на індустріалізацію. Вже восени в селян почали відбирати всю їжу. сталін робив терор, морив голодом, нищив націю. 183 тисяч людей в (1932-1939) роки – в тюрму.
Голодом знищено з тринадцять мільйонів осіб. Головний пік смертності – в (1932-1933) роки. Закон діяв до 1949-ого року. В заготівлі - малий успіх. сталін робив українцям тяжкі, смертні вироки.
Про нелюдські знущання радянського режиму Повинен пам’ятати кожен свідомий українець! Ті смерті українців з вини росії – рівні злочину! Їх на українській землі вбивав зайда-чужинець.
Запали в своєму вікні Свічу вічної скорботи... Пом'яни всіх, кого зажерливий ворог знищив. В жилах росіян тече кров ненависти, злости. Той клятий народ в усі віки вбивав, крав, трощив.
Найбільше українське свято - День Незалежності України. З часу її проголошення минуло понад тридцять років, Але й досі в нас діють московські релігійні общини. Вони зомбують вірян, провокують до ганебних кроків.
Що роблять українці в тих російських церквах, Коли поруч височіють благодатні українські святині? Революції... Війна... Що діється в їхніх головах? Чому вони опинились в отруйній релігійній павутині?
Як вціліли більше десятка тисяч ворожих парафій, Що в воєнний час несуть небезпеку Україні? Хто подбав про недоторканність чужих церковних мафій? Хто допомагає їм тут існувати ще й нині?
москва багатьох людей затягнула в свої тенета. Когось брала батогом, а когось і пряником. Коли росія вбиває українців, руйнує чи летить на нас ракета, Попи це оплачують грішми вірян - їх релігійним внеском.
Ми тоді вибороли собі волю і незалежність, Але й досі стверджуємо, відвойовуємо їх у вогні, Бо не всі наші люди збороли в собі російську залежність. Саме через це гинули й гинуть наші воїни в борні.
Що роблять окупанти - російські попи в Україні? Більше десяти тисяч їхніх парафій - тут. Це - злодії, вороги в рясах, агентурні збоченці від росії тоді й нині. Настала пора їх позбутись. Ворожа в них - суть!
Церковна російська православна структура Оповила Україну, неначе спрут. В захоплених лаврах, церквах й близько нема Бога, низька культура. Це - кубло ворогів, вража література, зброя, багато моральних отрут...
Спам'ятайтеся, українці! Забудьте в ті російські церкви дорогу. Подумайте про свою Батьківщину, дітей та онуків. Пора нам всім разом йти рідній армії на підмогу І назавше вигнати з України ворожих церковних фарисеїв.
Розлоге дерево - сильне міцним, розгалуженим корінням. Людина з усього роду черпає свої життєдайні сили. Врожайне пшеничне поле славиться здоровим насінням. Трави мріють, щоб тумани спадали й роси росили.
Стрімка ріка набирається сил із дрібних потічків. Впевнено й красиво несе спільні води в море. Людська слава починається з вчинків і чесних оплесків. Вмілий і здоровий кінь вправно борозну оре.
Гора набирається сил і краси від свого підніжжя. Вранішня природна краса робить неймовірним день. Кожен, з нас, витримає незгоди і пройде всі роздоріжжя, Якщо є заради кого жити в свято і в будень.
Польова квітка зросте від теплих дощових краплин. Мило розквітне й привітно всміхнеться до сонця. Душевна краса, що живиться з моральних підвалин, Не впустить фальші до глибин духовного денця.
Буйні вітри не висушать вміло оброблену землю. Яблуневий сад не злякається вітрів та негоди. Особистості ні на що не проміняють свою волю. Поведуть за собою народ, відкинуть незгоди.
Бруньки на гілках з'являються в конкретний час. Дозрівають і перетворюються в квітучі суцвіття. Молюсь, щоб національний код нашу націю спас. В ньому - ключ до відновлення України і її майбуття!
