Нас не залякати!
Нас не побороти!
Батьківщина - мати,
Гідні вкраїнці - патріоти!

Ми не пробачимо!
Ми не здамося!
росіян переможемо,
Щоб достойно жилося!

Нас не зупинити!
Нас не подолати!
Щоби вціліти й вижити,
Треба ворога прогнати!

Ми переможемо!
Ми не відступимо!
Неможливе зможемо!
Зберегти Україну мусимо!

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Я благаю: "Вже - досить війни,
Незворотних руйнацій, смертей, зневіри..."
Виходьмо на світло зі зловіщої тьми.
Не втрачаймо надії й у себе віри.

Я прошу: "Вже - досить війни.
Кращі з кращих із нації гинуть".
Не забудьмо цієї страшної весни.
Душі невинних українців холонуть.

Я кажу: "Вже - досить війни,
Падолисту хатин та будинків".
Коли ж дочекаємось ми
Тихих ночей й мирних ранків?

Я благаю: "Вже - досить війни,
Гнаних в далекі чужини вкраїнців".
Щедро множиться лють до орди.
московити в цім світі - чужинці.

Я прошу: "Вже - досить війни.
Нема сил хоронити найкращих".
А навколо - хрести й жалібні хустини,
Поступ вражих солдат зловіщих.

Я кажу: "Вже - досить війни.
Не здаваймося! Перемагаймо!"
Похилились в журбі гіркі полини.
Пам'ятають Героїв... І ми пам'ятаймо...

Вже - досить війни затяжної, тяжкої...
Нас чекає жорстокий, вирішальний бій!
Навік позбудемось гнилі московської страшної!
Переможно підіймемо прапор свій!!!

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

З дитинства мама нам співала колискову,
Де "ходить сон коло вікон" і так щодня!
Просила мама вчити рідну мову,
Бо то є серце наше, то душа.

"У слові рідному нема кордонів, меж,
Воно мов сад весною розквітає.
Поки його коріння бережеш,
То й доти ти біди в житті не знаєш."

Так мама завжди говорила нам
І шанувати материнське слово вчила.
Сьогодні бачимо, що там прийшла біда,
Де рідне слово люди загубили.

Забули українці, що нема
Без мови роду, як без неба сонця.
Бо слово рідне - то радість і журба,
Але журба - то рідна, українська.

На мові рідній щебечуть солов'ї,
І пишуться вірші, казки, романи.
Вкраїнським словом захоплюється світ,
Бо то є рідне слово Роксолани.

Із рідним словом йшов козак у бій,
Із рідним словом повертався з бою.
На ріднім слові він прощав, любив,
За рідне слово він вмирав у полі.

А зараз... вже нема ціни
І слову рідному, і мові солов'їній.
Життя на фронті віддають сини,
Щоб чути "Ще не вмерла України!".

І поки буде рідна наша мова
Звучати й линути як пісня без кінця,
То буде жити й рідна Україна,
Бо в мові - сила, перемога й життя!

Вечір... Ніч... День... В вікнах українців - темно.
В задумі спочивають й вуличні ліхтарі.
Війна! Окупанти бомбардують системно.
Здійснюють на сусідів несамовите сафарі.

Блекаут в Україні - мрія рашистів,
Надія на перемовини і зламність народу.
Бомблять ракетами. Не шкодують коштів,
Але їм не зламати нашу стійкість й свободу.

Для нащадків Кобзаря - не страшна ця темінь.
Тимчасово без струму - не вперше нам жити.
В наших душах - вогонь, світла пломінь
Та московитам цього не зрозуміти.

Українських людей не злякає вже й лютий холод.
Відсутність тепла в їх оселях - також не край.
Програєш, росіє, навіть, як буде голод.
В Україні - вільний, незламний народ! Знай!

Життєздатність країни в часи війни
Сміло забезпечують тилові герої.
Фронт і тил має спільні істини -
Боротись, поки ворог не складе зброї.

Вистоїмо! Не підведемо бійців на фронті!
Найяскравіше світло засяє з наших осель.
Останні бої... Перемога - на горизонті...
росія - терорист! Розплатою скінчиться її вбивств карусель.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

хоч би нам зуміти в світі мінливих цінностей, подій, дум
відрізнити красиве, здорове зерно від порожньої полови
в тиші почути галас і крик, по нотах прочитати ворожбитський шум
від завуальованого й другорядного перейти до основи

хоч би нам встигнути простягнути надійну руку допомоги
тим, хто її, дійсно, потребує й лише тим, хто того - вартий
зробити особистий вагомий внесок до історичної перемоги
разом зі світовою спільнотою зшити світ цей роздертий

хоч би нам вволю напитись кришталевої, джерельної води
надихатись найкращим у світі вітчизняним повітрям
від України, мови, символіки, калини, чорнобривців набратись снаги
сплести віночок любові землі, народу, родині, сім'ї, дітям

хоч би нам змогти свій національний код возвеличити, розумом осягнути
побачити в ньому наш головний, одвічний сенс і народний скарб
чим далі від хижих внутрішніх та зовнішніх ворогів сягнути
набратись життєдайної сили й відвоювати власні кордони карт

хоч би нам віддати гідну шану патріотам - тим, хто покинув
тихе, спокійне і мирне життя заради світлого майбутнього й нас
тим, хто воює чи вже воював на фронті, хто на "нулі" чи в тилу загинув
у воєнний, неймовірно важливий, вирішальний для держави час

хоч би нам переступити через високі пороги і гострі внутрішні граблі
достойно й гідно об'єднатись навколо національних цінностей
відбудувати повоєнну Україну, цивілізовано піднятись на верхні щаблі
свідомо привести народ до демократичних закономірностей

хоч би нам перемогти холодну, безпросвітну, рашистську пітьму
священною водою окропити святу, неозору, багатостраждальну землю
благодатним Господнім вогнем нещадно випалити московську тьму
знищити ненависть до людей, притаманну комунізму, росії, кремлю

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Дасть Бог, закінчиться війна...
З фронтів повернуться солдати.
Калина біля рідного вікна
Їм радо буде руки простягати.

Дасть Бог, закінчиться війна...
Хто воював, прийдуть додому.
Впишуться золотом загиблих імена.
Душі злетіли в далеч невідому.

Дасть Бог, закінчиться війна...
У владних кріслах будуть патріоти.
Народ позбудеться московського лайна,
російське в собі зможе побороти.

Дасть Бог, закінчиться війна...
В церквах задзвонять гучно дзвони.
Покотиться сльоза сумна
Вмить біля кожної ікони.

Дасть Бог, закінчиться війна...
Враз попрощаємося з чужиною.
Тяжка є доля біженців, сумна.
Люд від війни втікав лиш з торбиною.

Дасть Бог, закінчиться війна...
Вояків будуть українці шанувати.
Дитина, мати, вдова біля могили не одна
Слізьми гіркими буде серце омивати.

Дасть Бог, закінчиться війна...
З руїн повстане Україна.
Життям за волю платиться ціна.
росію переможе мова солов'їна!

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко