Для когось Супермен - то еталон героя,
Для когось - Бетмен, Робін Гуд чи й Велетень Максим ...
Та в нашого незламного народу
Є свій нескорений сміливий непокірний син.

То наш солдат, військовий, просто воїн,
То тато чийсь, дідусь, чи просто ще юнак.
То наша слава, наша щира гордість.
То незалежності та неба мирного маяк.

Вони пішли державу боронити,
Дітей своїх і наших, рідних і батьків.
Щоб ми могли під мирним небом жити -
Самі ж втрачали побратимів на війні...

Батьки втрачають сина чи дочку,
І діти тата, хтось втрачає маму...
Щоб ми любили рідних та сім'ю,
Щоби ми мир та спокій цінували ...

Тому не маємо ми права забувати,
Що ми живі - бо там, на фронті, воїн
Не спить, воює, щоби ми змогли
Не втратити те цінне, що ми маєм
І зберегти, як вони нам Україну зберегли.

Уклін військовим, вони справді міць!
То наші воїни, що світлом шлях торують!
Хай буде мирним небо, що за кожним з них стоїть.
Все буде добре! Все буде Україна!

Ось і травень прийшов в Україну.
А у кожного лютий в душі...
Травню, подаруй нам надію,
Мирне небо на нашій землі.

Хай буяють діброви й сади,
А на спалених клумбах хай розквітнуть всі квіти.
На подвір'ях зруйнованих хай співають пташки,
І виходять з підвалів скривджені діти.

Травню, хай прийде перемога!
Мир і тиша, і спокій в душі.
Хай вертають герої додому,
До дітей, до батьків, до сім' ї...

Забілів буйний цвіт в яблуневих садах ...
Квіти й трави в городах, біля хати калина...
Травень... Хай скінчиться війна!
Травень... Хай живе Україна!

Такі волошки - тільки в Україні,
Такі ромашки - в наших лиш полях.
І неба синь - така до болю рідна
І серед куль, і навіть у боях ...

І буде небо мирним, Україно,
І знову оживуть всі села і міста.
Повернуться додому всі родини...
І щедро заколосяться поля.

Переживемо ми гірку сторінку
Розрух, людської розпачі, війни...
І переможуть ката українці -
Непереможні наші захисники.

А ми засіємо квітник навколо хати,
І розцвіте краса у квітниках.
Бо ж треба всіх героїв зустрічати
Із перемогою й з букетом у руках!

Поспішає як ніколи
Миколай в родини.
Зустрічайте, вже в дорозі
Мчить по Україні!

Розпочав свою мандрівку
Із передової:
Із Бахмута, із Донецька,
З Харкова, з Херсону...

Подивися Миколай
На своїх героїв...
Зрозумів, що недаремно
Його так чекають!

Його милість, його святість,
Його щедрі руки...
Серце стислось... та усе ж
Лишив подарунки:

Віру щиру в перемогу,
Надію безмежну!
Радість в серці, в душі - спокій...
І помчав до тилу.

А в тилу чекали діти
З батьками сумними..
Та чомусь просить дарунків
Вони не спішили.

Як почув Святий Микола,
Єдине бажання...
Сам заплакав, зрозумів -
Україна незламна!

Діти просять перемоги,
Батьки просять миру.
А всі разом - молять щиро
За воїнів сміливих,

За них просять всі здоров'я,
Щоб тримались, рідні.
Дякують за мирне небо,
За нашу країну...

Посміхнувся Миколай
Розчулено дуже.
Під подушку всім поклав
Віру та надію.

Й обіцянку залишив -
Буде перемога!
І помчав Святий швиденько
З тим словом до Бога!

Точно знав наш Миколай
Ту відповідь Божу.
Буде мир! Бо Україна
Точно переможе!

Лютий - остання зупинка зими,
Зими, що триває вже рік і на серці так важко!
Бо в пам'яті - біль, і тривоги, і сльози гіркі
За зламані долі, за втрачену мамину ласку.

За тата, який вже ніколи не прийде додому,
За сина чи дочку, що більше не знатимуть щастя,
За маму, яка не обійме вже сина ніколи,
За кожного, хто з рідними й друзями навік попрощався ...

Наш ворог лютує, а з ним - і зима без кінця,
Вона ніби каменем серце навіки закрила.
Забули ми вже, як то гарно квітує весна
І барвами як вимальовує осінь грайлива.

Усе ми забули, здається, але ж то не так,
Бо тихо ми мріємо, що найкраще у нас все ще буде.
Ще цвітом рожевим та білим буятиме сад,
Ще світлим, щасливим і радісним стане наш будень.

Ще трішки і проліски наші проводять зиму
Й лелеки додому повернуться у рідне гніздечко,
Вони ж так чекають, що рідну нестримну весну
Зустрінуть удома, хоч дорога додому й далека.

Бо вдома - найкраще, попри страх перед "завтра" й майбутнім,
Та віримо ми, що зима наша йде до кінця.
І дуже всі хочемо, щоб закінчились всі втрати болючі,
Та мріємо щиро, щоби закінчилась війна.

Ніщо на землі не є вічним, лиш віра у Бога,
А з нею - надія, яка в душі не згаса.
Все буде в нас добре і буде у нас перемога!
І буде в нас мир! І буде в нас справжня весна!