Тарас Григорович Шевченко є символом української державності, української нації, національної єдності українців, символом поступу до внутрішньої свободи, чесності, правди, самовираження, символом, що надихає жити, боротися, кохати - як вічна святиня, як уособлення найвищого розуму і непізнаного духу, як невмируща душа і пам'ять української нації...

Тарас у наших серцях живий!

Як була я ще маленька,
І в дитячий садочок ходила,
З мамою своєю рідненькою,
Тарасові віршики вчила.

Відчувала його душу,
Плакала, раділа,
У його віршах було чутно,
Як у нього се́рденько боліло.

Поет писав на різні теми,
Вірші, оповідання і гарні поеми,
Про свою матінку й родину,
Про рідну зе́млю й Батьківщину.

Любив нашу чарівну природу,
Описував її неймовірну вроду,
Згадував прекрасні почуття до жінки,
Писав з любов'ю всі свої сторінки.

Наший митець - Прометей свого народу,
Борець за правду, за нашу свободу,
Його завжди хвилювала людська доля:
"Не вмирає душа наша, Не вмирає воля!"

У нашого поета Тараса Шевченка,
Була справжня любов до Оксани Коваленко,
Та пан розлучив їх, не дав одружитись,
Так і залишилося одне серце битись...

Піднімусь думками на Тарасову гору,
Помолюся за батька нашого народу,
"Реве та стогне Дніпр широкий!"
На Вкраїні милій ти не одинокий.

06.03.2023. С.М. Онисенко

(Світлина з мережі Інтернет)

Ти мій рідненький Герою!
Ти за нашу державу стоїш горою,
А ти такий ще юний душою,
Повертайся живим додому,
На зорі ранньою весною,
Тебе чекає мама між тином і сосною,
Твоя дружина втирається сольоною сльозою,
З вікон виглядали твої діточки з голівкою рудою.

Навколо стало так тихо,
Прийшло в сім'ю страшенне лихо,
Немає вже того Героя,
Почорніла мати, а в сосни - хвоя,
Жінка впала додолу,
Не вірить вона нікому,
Діти... Як же вам сказати?
Що немає вже вашого Тати...

Забрала війна їхнього Героя,
Залишилася тільки його зброя,
Душа його прилетіла додому, до хати,
"Я люблю..., я буду тебе кохати...!"
Із небес я янголом стану прилітати,
Завжди і всюди буду вас оберігати,
Щоб більше ніколи горя вам не знати,
Ви ще будете щасливі і в радощах пірнати!

Без тебе світ чужий тепер, не милий,
Дорогий наш тато, синочок сизокрилий,
Тепер твій рід безсилий і таким буде завжди,
А там, де ти, не ходять, а ні автобуси, а ні поїзди...
Та не розлучать ніколи нас небеса,
Хоч і чорна хмара над нами звиса,
На столі стоїть твоє фото у рамці...
"Будемо розмовляти з тобою і вдень, і вночі, і вранці..."

05.03.2023. С.М. Онисенко

Тарас Шевченко, Леся Українка,
Іван Франко і їхня мелодійна збірка,
Григорій Сковорода, Павло Тичина,
Любили всім серцем свою Україну,
Її мову солов'їну завжди шанували,
Історію народу поважали і знали.
Олександр Довженко, Василь Симоненко,
Михайло Коцюбинський, Микола Руденко...
Вони відомі, їхні твори вічні,
На різні теми, різноманітні і магічні.
Повісті, байки, оповідання,
Цікаві казки, романи про кохання,
Ми відчуваємо їхню радість, біль,
Емоції письменника, його страждання...
Коли світе сонечко, йде дощ чи заметіль,
Ми їх не забудемо - це наше завдання!

03.03.2023. С.М. Онисенко

Весна. Пробуджується все навколо,
Пташечки у лісі співають со́ло,
А первоцвіти все милуються під деревцем,
Їхні п'янкі аромати здіймаються легким вітерцем.
Сонечко гріє їхні різнобарвні личка,
Де-не-де вити́кується зелена травичка,
Хоч і ще прохоло́дно та все хоче жити,
Ве́снонька всих починає тихенько будити.
Прокидайтеся, пора вставати,
Різнокольорові рушники вишивати,
Срібли́сті річечки́ навкруг розлили́ся,
Сонячні промінчики по стежках простягли́ся...
Весняна́ свіжість звеселяє мені душу,
Вітер тихенько похи́тує дику грушу,
Яблунька кущику калини посміхнулася,
Ялиночка до сосни лагідно пригорнулася.
Моє серденько радіє і співає,
Що все у лісі оживає.

03.03.2023. С.М. Онисенко

Перший день весни,
Хочеться ласки і тепла,
Щоб не було цієї війни,
Яка нам горя і біди принесла...

Се́рденько, щоб ні в кого не боліло,
І навколо нас все зазеленíло,
Зацвіли яскра́во всі наші сади́,
Ожили́ степи́, ліси́, широкопо́лі лани́...

Пишні первоцвіти земельку покрили,
Деревцята набра́лися весняно́ї сили,
З теплих краї́в повернулися усі пташки́,
І були щасливі наші маленькі діточки́...

Ми щиро віримо і сподіваємося,
Що страшно́го звіра подолаємо,
Буде Перемога! В цьому не сумніваємося,
Нічого, ще трішки почекаємо...

01.03.2023. С.М. Онисенко