Весня́ний рай обіймає віти, Шепочуть трави між собою, Шумлять струмки, малюють квіти, Котиться небо синьою дугою. Тендітний і лагідний вітерець, Несе прохолодне і чисте повітря, Гарний світ подарував наш Творець, Божественну красу сонячного світла... Дикі голуби́ па́рами летять, Весна прийшла! Тихенько туркочуть, На гіллі сороченята сидять, Щось базікають, тріскочуть. Все живе, все жити хоче, Потребує нашої ласки і любові, Вітерець тебе за вушко лоскоче, Природа співає свої колискові.
23.03.2023. С.М. Онисенко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Українська земля - вишуканий, квітковий рай... Куди не глянь, вабить природна краса, очі милує. Богом даний українцям чарівний дивокрай. Незрівнянна природа над ним майстерно чаклує.
А як підіймуться в ріст ще й ароматні зелен-трави Та помережать їх миттю лісові, гірські й польові квіти, То для душі вже не може бути приємнішої забави, Ніж зачаровуватись ними, за Україну щиро радіти.
Бувало в дитинстві, як вибіжу на наш горбочок, Що романтично височіє над хатою і рідним селом, То серцем відчуваю, що цей дивовижний куточок Обіймає мене міцно своїм добрим, вірним крилом.
Колись з батьками, братами та сестричкою Знаходила в горах різнобарвні, пахучі квіточки. Милуватись красою з малих літ стало звичкою. Подобались все - дерева, кущі, трави, квіти, листочки...
Квіткове різномаїття рясно вишивало ті трави. Вабило п'янким, духмяним ароматом до себе знов. Життя... Змінювались події, місця, ритми й октави, Але не минала до отчого краю щемна, дочірня любов.
Вітер колише чебрець, материнку, горицвіт, ромашки. Гартує дзвіночки, волошки, братчики, маки в житі. Дощем омиваються модні квіткові капелюшки. Сонечко дбає, щоби всі квіточки були вчасно розкриті.
Наша земля в різні пори року змінює земний одяг. Прикрашає себе скромною, безцінною красою. Первоцвіти наввипередки сідають в лісовий потяг. Гори та доли плачуть квіткою "Божою сльозою".
Заквітчана, мальовнича природа України має все. Во істину - благородна, цілюща, багата земля... Хай українському народу вітер змін щастя несе Й воєдино об'єднає навіки наші мільйонноголосі "Я".
Я - щаслива людина... В мріях до зірок вже навчилась злітати. Розкішно цвіте в моїм серці калина І живе в нім Україна - Батьківщина-мати.
Я - щаслива людина... Люблю отчий дім, край, земляків. На п'єдесталі - діти, сім'я, родина Та вічна шана і любов до батьків.
Я - щаслива людина... Закохана в поетичні рими. Різною буває моя ніч і днина Та я з Вами радію й плачу ними.
Я - щаслива людина... Люблю життя, щоб у нім не було: Тоді, як воно - красиве, мов перлина, І тоді, як журбою в серці залягло.
Я - щаслива людина... Люблю людей кардинально різних. Мене вабить душа, а не одежина, І надійність в хвилинах грізних.
Я - щаслива людина... Незалежно від віку, знаходжу себе. В мені - заведена робоча пружина. Є свої хобі. Радує небо сіре й голубе.
Я - щаслива людина... Мій тонус підіймає духмяна кава. Захоплює кожна тварина й рослина. Настрою додає пташина ласкава.
Я - щаслива людина... Отримую задоволення від того, що маю. Цінністю є кожна прожита хвилина. От тільки війною серце на дрібні куски краю.
Вже не змінюся. Такою й залишусь... Знайду позитив там, де ніколи ніхто не шукав. З любов'ю до життя я в майбутнє впишусь. Наберуся сили від дерев, квітів, трав...
Вранішній туман - як сиза, безмежна хмаринка. Пропливає, немов у казці, над сушею й водою. В нім купаються кожне дерево, кущ, квітка, травинка. Гори та ліси зволожуються з його ходою.
Вони радіють туману. Росичкою вмиваються. Рослинний світ дружненько йде в повен ріст. Із вдячністю своєму рятівнику вклоняється. Миттю оживає природа. Має вона такий хист.
Туман... То вранішнім серпанком пробіжиться Низесенько над самою красунею землею. То здалечку скромненько покрасується Над долинкою затяжною та густою млою.
А коли вже вийде на прогулянку сонечко, Повітря нагріється. Враз стане тепліше. Туман сяде на воду та землю, мов у сіделечко, І розчиниться в них це диво з див наймиліше.
вже любе сонечко почало ранесенько вставати через нього й темна нічка стала набагато коротша земля, тварини й рослини втомилися відпочивати для них настала пора набагато дієвіша, багатша
вчасно в гості прийшла тепла й сонячна весна вмить задзюрчали й побігли навздогін струмочки в лісах та лугах з'явилася пташина рухлива, голосна весело виспівує, як по нотках, запрошує на таночки
дерева й кущі в рясненькі брунечки дружно вдяглись всміхаються, радіють їм, як малесеньким дітям перші різноколірні барви килимочками розляглись під розхвильованим сонечком і весняним віттям
всіялись трави, квіткова гама - як райдуга після дощу скоро в полях і садах закипить робота, полине сміх люблю ранню весноньку й радо її в серденько впущу буду мандрувати, не шкодуючи свого часу й ніг
першими мене порадують проліски та підсніжники милі шафрани, сон-трава, іриси й весняний білоцвіт гіацинти, рябець, духмяні нарциси, ранні тюльпани амариліси, мускарі, анемони, рябчики, густий ряст
пернаті на своїх чарівних, витривалих, дужих крилах щороку з того вирію красуню-весну в Україну несуть Батьківщина й доброму пташиному сердечку - мила птахи додому крізь негоду прокладають свій путь
першими повертаються з тих далеких і чужих країв бешкетники жайворонки, граки, працьовиті шпаки білі лелеки, гуси та зозулі в квітні прилетять до гаїв а в травні - мелодійні, співучі солов'ї, стрижі, іволги
весна - швидкоплинна, але мальовнича пора року в цей час пробуджується зі сну наша матінка-земля вона - творча, багата, яскрава й красива нівроку ну, як не полюбити всім серцем могла б її я
любов до небес відчуваю з дитинства так хмари любили наші мама і тато в їх вирі знаходжу я море блаженства як пливуть поодинці чи разом вайлувато
я в кожній хмаринці відчуваю загадку бачу форму, красу, насиченість, злет шукаю пояснення чи знаходжу розгадку складаю про них свій черговий куплет
бувало, маленькою сиджу на горбочку під ним - наша хата, а в долині - село здавалось, що хмари пливуть на візочку от тоді я й потрапила до них у полон
й кожного разу, як поглядаю на небо, там - хмарки кольорові великі й малі і так мені - мило, і так мені - любо неначе, від них є десь рай на землі
пливуть сині хмари й доганяють їх білі тут враз всі змішались, десь взялись голубі насторожують темні, а приваблюють сизі що швидко з'явились в небесній млі
зачаровано дивлюся в небесну голубінь пропливають хмариночки, а з ними й мої думки якби ж мені знати, де - світло, а де - тінь небеса таємниці приховали за лаштунки
з роками ще більше - закохана в природу небо й земля - це основа з основ щиро дякую Богу, що маю нагоду під чарівним небозводом крокувати тут знов
любов до небес відчуваю з дитинства так хмари любили наші мама і тато тепер і я долучилась до їх чаклунства своїм дітям зуміла ці почуття передати
котилася над землею гроза-громовиця з купчастих димових хмар завивав грім деколи здавалось вже й небо іскриться яскравий спалах блискавиці зорів у нім
ураганна буря стогнала й бігла по ріллі перелякано припали до землі рослини луги ліси та узлісся в дощовім проваллі в саду в полі й на городі тяжкі хвилини
сильний вітер та опади нищили посіви часом зривали дахи руйнували дерева у вогненній блискавиці є різні кольори синя ллє град а червона зливу з черева
одночасно бувають такі погодні умови десь сніги з морозами а місцями тепло тут йде посуха а поруч води паводкові страждають посіви люди їх хати й село
ми були свідками аномальних повеней руйнівні потічки змивали все на шляху а прісна вода безгосподарності апогей в питній воді відчуємо значну потребу
наші ліси тривожно просять допомоги вирубки пожежі намивання бурштину в водних вітрових ерозій є свої судоми а пилові бурі злякали людину не одну
кліматична катастрофа в світі в Україні аномалії потепління руйнує льодовики величезна посуха за нею опади сильні буває так що немає і справжньої зими
потепління це теж тривожний прогноз. парникові викиди бруднять атмосферу Карпатам не минути повеневих загроз степова зона перетвориться в пустелю
котилася над землею гроза-громовиця з купчастих димових хмар завивав грім потрібно зберегти природу як годиться екологічна катастрофа йде в кожен дім
