Думаю... Неповторно жити в Україні.
Тут прижилися всі чотири пори року.
Сонячне проміннячко кидає свої тіні
Та додає впевненості кожному кроку.

Дивлюсь... На небокраї немає зірок
Й місяць пропливає в нічній темноті.
Зачинив зірок - красунечок на замок
І володарювання обходить на самоті.

Спостерігаю... Змінюється погода.
Наступає осінь. Листопад – на порозі.
Тепер у нас буде романтична нагода
Побачити опале листячко в паморозі.

Бачу... Вже небо пропливає осіннє
Над красунею – українською землею.
Яке ж воно – синьо-голубе й безкрає.
Небеса манять кожною своєю зорею.

Йду... Стугонять поруч мене вітри.
Несуть, як билиночку, в чистому полі.
Здаля чути їх співи – вітрові оркестри.
Пригинають додолу дерева, що кволі.

Стою... Біжать наді мною хмаринки.
Низько опускаються додолу з дощем.
На травичці давно не було й росинки.
Зраділа йому. Не ховаюсь під плащем.

Біжу... Назустріч виглянуло сонце
І проміннячком веселим зігріло мене.
Українська природо, ніжна чарівнице:
"Щиро вдячна тобі, рідненька, за все!"

Радію... Милуюсь погодою й негодою,
І всім, що тільки є на українській землі.
Горджусь рідним народом, свободою,
Тим, що тут життя було дароване мені.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Небо сизими хмаринками землю обіймає.
Бентежно голубить її безкрайні простори.
Грозовою блискавицею й громом вдаряє.
Яскравим сонечком пестить доли та гори.

Небесна гладь завше виглядає по-іншому.
Може несподівано снігом, градом сипати;
Після дощику, як у настрої життєдайному,
Різнобарвною райдугою радісно глянути.

Від блакитної голубіні погляд не відвести.
Вона набуває відтінків сумних та веселих.
Здатна в заобрійні горизонти свої ввести.
Дивлюся на неї та ледве вгамовую подих.

Кольорова гама хмаринок – незбагненна.
Небо височіє неперевершено і величаво.
Днина під настрій – похмура, або погожа.
Небеса пливуть у Всесвіті владно й гордо.

Люди на землі вдячно підкоряються небу.
Тварини й рослини – сповнені його тепла.
Вранішній серпанок навіює лагідну звабу.
Долину обіймає туман і в росичці – трава.

Небесна гладь поливає дощем луги, поля.
Їх прикрашають королеви – польові квіти.
Щедро вмиті хвойні та листяні ліси, земля.
На городах, в садах ваблять овочі, фрукти.

В жнивних полях жовтіють пшениці, жита.
Людство вдячне небу за своє життя, ласку.
Під небозводом – Україна: всі села й міста.
Небеса колишуть землю – дорогу колиску.

Над всіма лісами, полями, горами, долами
Пропливає прекрасна й блакитна височінь.
Блаженствує над морями, озерами, ріками
І простягається до безмежності в далечінь.

Небо сизими хмаринками землю обіймає.
Надає шанс під небесним покровом жити.
Місячна нічка таємниче зірочки розсипає.
Шану до неба, отчої землі варто множити.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Природа подарувала цілюще різнотрав’я.
Від його запашної краси очей не відвести.
Неймовірне польове і лугове різнобарв'я
Викликає захват й бажання по ньому йти.

Всі українські поля, луги встелені травами.
Ті розкішні килимочки помережили квіти,
Які зачаровують різноколірними барвами.
Як нашій фантастичній природі не радіти?

Яскраво встелені казкові кольори райдуги.
Вони дивовижно переплелися між собою.
Червоні, рожеві, сині й жовті – як подруги.
Білі, сірі та голубі... ведуть діалог зі мною.

Справжнє царство нагадують поля та луги.
В природному середовищі є флора, фауна.
Свіжим і чистим повітрям віддає навкруги.
Ніжно, зворушливо співає душевна струна.

В ніжнім, барвистім й духмянім різнотрав'ї
Маки, ромашки, волошки – в лугах і полях.
Бджоли з метеликами літають в конюшині.
Зацвітають звіробій, кульбаба, чортополох,

Лопухи, фіалки, маргаритки й мати-мачуха,
Іван-чай, калюжниця, дзвіночки, сон-трава,
Різнобарвні крокуси, чародійна материнка
Та пахне чебрець, полин, конвалія місцева.

Кожна мала і велика травиночка й квіточка
Додає людям сил, наснаги, зцілює від недуг.
Природу і людей з'єднує невидима ниточка.
Все – взаємопов'язано. Це і є замкнений круг.

Вдихаю на повні груди цей цілющий аромат.
Ніяк не можу натішитися рідною природою.
В Україні – прекрасні ґрунти, чудовий клімат.
Я насолоджуюсь різнотрав'ям із насолодою.

Краса цілющого різнобарв'я полів та лугів –
Неймовірне багатство українського народу.
Рослини, дерева, тварини, птахів переспів...
Бережімо, те що маємо, від роду й до роду!

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Лежу на пляжі і милуюсь океаном
Він є блакитний і такий базкраїй
Нема у ньому ані зради, ні обману
Я з задоволенням за ним спостерігаю

Білий пісок, праворуч хмарочоси
Стоять мов велетні такі могутні
По узбережжю ходять гордо альбатроси
Такі моменти безтурботні й незабутні

Від задоволення я закриваю очі
І насолоджуюсь цим відчуттям свободи
Запам‘ятати максимально хочу
Ці неймовірні подихи природи

Я в далечінь дивлюся і радію
Що мій приятель на сьогодні океан
Ці миті зберегти волію
Бо океан це ліки від душевних ран

Зроблю світлини я собі на згадку
І променад здійсню після обіду
Безмежний океан, то є така загадка!
Я впевнена, що ще сюди приїду!
©️Лілія Ходус

вмивалась дивовижною, вранішньою росою
пробігала по росяній травичці босими ногами
рівняла джерельну воду з чистою сльозою
всміхаючись, долала відстань тернистими шляхами

обвівалась зустрічними, буйними вітрами
протягувала до чарівних небес відкриті долоні
здіймалась високими горами, спускалась дивними ярами
в нескінченних чудо-мріях перебувала в полоні

зачаровувалась, як дитина, сизо-голубими хмарами
мріяла споглядати їх небесну красу вічно
оживала, напоєна духмяними квітковими чарами
з природою вживалась, на диво, органічно

плакала від щастя та горя рясними дощами
милувалась серпанком, що полонив трави й квіти
вимовляла другорядне довірливими вустами
найважливіше в очах треба було зрозуміти

говорила з ясен-місяцем та з нічними зорями
відроджувалась з попелища під яскравим сонцем
тішилася дітьми, мов калина суцвіттями
вони ж стали відкритим у мій світ віконцем

пливла стрімкою рікою поміж крутими берегами
прагнула знайти в ній власну, особливу течію
встояла під блискавками та голосними громами
і таки знайшла внутрішні сили приборкати стихію

облюбувала в полях та лугах найкращі, запашні квіти
відшукала папороть в далекому, дрімучому лісі
навчилася тому, що маю, всім серцем радіти
власне відлуння відчула в людському галасі

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

А вже весна готується в дорогу!
Пакує квіти у всі свої валізи.
Вона так хоче прилетіли до нас знову!
З собою візьме і всі свої капризи!

Бо ж як вона без них - весна ж примхлива пані:
Сумна й весела, радісна й печальна...
Та головне, що буде вона з нами,
Бо ж цілий рік на зустріч цю чекала!

Та поки лютий добіга свого фіналу
І незабаром скаже "до зустрічі" усім...
Він тішив нас, усе робив для того,
Щоб нам тепліше було на душі.

Та ми й не маємо до нього скарг й докорів,
Був лагідним до нас, не дуже й лютував.
Колись морозив, часом, й заспокоїв
Й біленьким снігом настрій рятував.

Яке ж то щастя зиму зустрічати,
А потім проводжати і вже спішить весна.
Як добре потім й літа дочекатись,
А там і осінь, за нею знов зима...

В природі все прекрасне, щире, ніжне.
То ми взаємністю не платимо завжди...
Природа ж нам дарує, не шкодує
Ні крапельки своєї красоти!

Так хочеться трохи веселки сьогодні,
Барвистих, яскравих, ясних кольорів.
Щоб сонце ласкаве в блакитному небі
Проміння розкинуло між теплих вітрів.

Щоб квіти цвіли і не в'янули довго,
І трави буяли від лагідних злив.
Щоби спів пташиний літав між гілками
Й доносив нам рідний український мотив...

Хоч трохи, ковточок, тої радості треба
В природи "позичити" хоч на день, або два...
Природа квітує, хоч часто теж плаче,
Їй тяжко також, що в Україні війна.

Та природа тримається, навіть робить сюрпризи,
Дарує тепло і свою красоту.
То ж вчімось у неї - печаль проганяємо!
Надіймось на Бога та ЗСУ.

Милуймось природою, цінуймо цей день,
Пам'ятаймо про віру й надію.
І вже скоро веселка перемоги й добра
Осяє усю Україну.

Краса ховається у простоті:
В одній волошці, м'яті чи травичці.
У гілочці берези чи верби,
У полі житньому та у полях пшениці.

Знайди красу у буйних літніх травах,
В пелюстках чорнобривців чи троянд...
Краса сховалась і в листках багряних,
Які дарує восени нам сад.

Яка ж красива хмарка у блакиті!
Легка пір' їнка в небі голубому...
Віднайдемо таку красу ми тільки
На тій землі, де ми у себе вдома.

Ми можемо поїхати у світ,
І, може, краще будемо там жити.
Та завжди в серці батьківський поріг
Нас буде ніжним трепетом манити.

Ну і ті квіти, їхня простота,
Вони ж цвітуть лише на Україні!
Дай Боже, щоби мирною була
Земля вкраїнська, де мама із дітьми щасливі.