Вже підходить тихий вечір
Над селом, над містом.
І на небі запалали зірочки
Мов іскри.

Не квапливо із за хмари
Вийшов красень місяць.
Світло він дарує людям
Шлях додому світить.

Все стихає і сіріє,
Сонце вже сідає.
І тепер богиня ночі,
Спати люд вкладає.

Чур оселі береже,
теплом зігріває,
Лада стежить за дітьми,
Гарних снів бажає.

А із неба пильно стежать,
Перун із Сварогом.
Щоб ніякий лютий ворог,
Не створив лихого.

Щоб під захистом Богів,
До зорі ясної,
Тихо спали їх онуки
І знімали втому.

Скам’янілі серця і ненависть в очах,
Люди стали немов одержимі.
Кожен хоче свою правоту доказать,
А про єдність забули понині.

Вже повага до старших тепер не в ціні
Про традиції Роду забули.
Молодь мудрість тепер з інтернету бере
Не цікаво навчання бабусі.

За комп’ютером хочуть усі працювать
В кабінеті у кріслі сидіти.
А земля заростає густим бур’яном,
Можна ж все закордоном купити.

Допомога в біді,стало також табу,
Діє принцип “моя хата з краю”.
Де ж поділися ті без корисні часи,
Коли люди ділилися останнім.

Охололи серця,заздрість гасить усе,
Чути докори, сварки,образи.
Час прокинутись люди, і іскру знайти
Щоб любов’ю серця запалали.

Маленька хатина стоїть біля лісу,
На самій околиці бабця живе.
Ту бабцю в селі називають всі “відьма”,
Ім’ям її завжди лякають дітей.

У тої бабусі і справді є сила,
Вона їй по Роду як дар перейшла.
Та злого нікому вона не робила,
Для доброї справи дани їй знання.

Вона лікувала від ока лихого,
Від різних хвороб,коли люди клянуть,
З дитини переляк знімала словами,
У кожній стихії вона бачила суть.

Боялись бабусю,але й поважали,
До неї ішли,щоб пораду дала,
За працю свою вона гроші не брала
Подяка, найкраща відплата була.

Хоч церква казала,що бабця та грішна
Вона не зважала на їхні слова.
І допомагала усім хто попросить,
Бо поміч другим, це завдання життя.

Сльози Матері різні бувають,
Ці емоції щирі завжди.
Мати плаче очима і серцем,
Сльози йдуть із самої душі.

Коли в гості приїхав до мами,
Сльози радості в її очах.
На подвір’ї старенька зустріне,
І обніме велике дитя.

Коли горе приходить в родину,
Похоронку приносять у дім.
Гіркі сльози течуть по обличчю,
І не милий уже білий світ.

Так як мати, ніхто нас не любить,
Завжди щастя бажає,добра.
А сама промовчить про недуги,
Все в собі завжди носить вона .

Ну а далі вона ще й бабуся,
За онуків вже плаче душа.
Щоб вони не хворіли ніколи,
І в житті їх було все гаразд.

Сльози Матері, роси ранкові,
Що зникають у сонячні дні.
Коли поряд велика родина,
Радість це,що не має ціни.

Якщо ти хочеш в світі щось змінити,
І не боятись перешкод в житті.
Спочатку спробуй, дух свій відновити,
Зроби міцними м’язи і думки.

Не заливай проблеми алкоголем,
І не тягни до рота сигарет.
А краще в ліс сходи, зберись з думками,
Повітря свіже завжди зніме стрес.

Ходи гуляй, займайсь на тренажерах,
Дітей до спорту змалку приучай.
Бо дух міцний завжди в міцному тілі
Слова ті мудрі дід мені казав.

Навчи любити землю і довкілля,
А головне сам приклад подавай.
Бо це все робиться не словом а ділами.
Свої знання нащадкам передай.

Не допускай у домі суперечок,
Люби дружину, дітям ласку дай.
І ти отримаєш підтримку найрідніших
Твоя любов їх поведе в життя.

І це не важко,слід лише почати,
Зміни себе,і зміниться весь світ.
А чи він буде гарний чи жахіття,
Вирішуєш лиш ти ,й твої думки.