Я ніколи тебе не забуду,
Просто знай, що тебе я люблю,
І завжди пам’ятати я буду,
Милу посмішку гарну твою.
Так, завжди пам’ятати я буду,
Дзвінкий спів соловейка в гаю,
Мені байдуже, що скажуть люди,
Просто знай, що тебе я люблю!
Я ніколи не зраджу кохання,
Збережу навіки почуття,
Ти – моє нездійсненне бажання,
Бо ти є мрія мого життя.
І ніколи не будеш ти знати,
Про той спів соловейка в гаю,
Бо не зможу тобі я сказати,
Що так сильно тебе я люблю.
Знай, що я лиш про тебе так мрію,
Як про небо поранений птах,
Я ще в серці плекаю надію,
Ти мене зрозумієш, можливо у снах.
Буду завжди тебе пам’ятати,
Нехай навіть сто літ промайне,
І не хочу нічого я знати,
Будь лиш поруч, кохай лиш мене.
Я не знаю, що зможу сказати,
Як зустріну тебе я колись,
Не потрібно тепер шкодувати,
Про ті мрії, які не збулись.

19.05.2021.
Віра Дукач.

Бувають сни,в які повірить важко,
Літаю в мріях, чарівні вони,
З тобою я, немов невтомна пташка,
Завжди вертаюсь до кохання нашого весни.

Минають осінь,зима,весна і літо,
Ти без причин завжди даруєш квіти,
Ти знаєш, що мені приємно,
Тебе кохаю і знаю, що це взаємно.

Слова кохання чарівні й прекрасні,
Мені казав, ніжно дивився в очі ясні,
Погляд пронизливий,немов Амура стріли,
Як добре, що колись в юрбі тебе зустріла.

Так добре,що зустріла й зрозуміла,
Ти саме той, кого я так хотіла,
А я так довго мріяла про тебе,
Мабуть, мені тебе послало небо.

Готова я на все, заради тебе,
І щастя більшого не треба,
Завжди мене з півслова розумієш,
Я дякую,за те, що лише ти так вмієш.

Ти – це думки,які мене хвилюють,
Я голос твій ніколи не почую,
Я образ твій в уяві намалюю,
Таких як ти … Їх просто не існує.

02.10.2021
Віра Дукач.