Дорогі друзі, Вашій увазі композиція "#ФРОНТОВА_КОХАНА", яка народилась у наш важкий воєнний час. Саме події сьогодення наштовхнули на створення цієї композиції творий дует у складі #Королеви_Гір_Клавдії_Дмитрів та #Стефанії_Терпеливець. Мирного неба нам всім над головою та блискучої нашої ПЕРЕМОГИ у війні!! З теплом і любов'ю Ваша Королева Гір Клавдія Дмитрів
ФРОНТОВА КОХАНА
НЕМОВ КОХАНА
Немов кохану, зброю обіймає Кожнісінький вкраїнський захисник. Нема умов – на це він не зважає, Сміється й каже, що до цьо́го звик.
Бере́ до рук, цілує, як кохану, В любові зізнається їй щораз І каже: «Довірять не перестану, Бо доленька з’єднала ра́зом нас».
Він з нею спить, і їсть, і розмовляє, Ще й ластівкою ніжно назива, І вдячністю вона відповідає. Влучання в ціль – це вдячності слова.
Вона на гру́дях і в руках буває, І вмощується навіть на плечі́, Все з радістю ординців зустрічає, І вдень, і вранці, ввечері, вночі.
Та й дякує щоразу їй за вірність, За вміння таємницю берегти, Звеличує все точність і відмінність, І присягнули ра́зом в бій іти.
Немов кохану, зброю обіймає, Неначе вдвох прожи́ли все життя, Любов ця ПЕРЕМОГУ наближає, Стирає в порох орків, як сміття́.
Дорогі друзі, Вашій увазі болюча композиція "#ЗІТРЕМО", яка народилась творчим дуетом у складі #Королеви_Гір_Клавдії_Дмитрів та #Стефанії_Терпеливець. Мирного неба нам всім і ПЕРЕМОГИ! Не забудемо! Не пробачимо!
З теплом і любов'ю Ваша Королева Гір Клавдія Дмитрів
ЗІТРЕМО
ЗІТРЕМ ОРДУ
Зітре́м орду за Україну, За кожен клаптичок її, За кожну вбитую дитину, Сади́ й зеленії гаї.
Зітре́м орду за нашу неньку, За цвіт, який уже поліг, Зітре́м рашистів за рідне́ньку, За нашу землю, за поріг.
Зітре́м орду за солов’їну, Яку нена́видить русня́, За нашу матінку-Вкраїну. Орді за це така платня́.
Зітре́м орду за кожну хату, За кожну школу і садок, За тих, хто вже не скаже: «Тату…», Не скаже : «Доню» чи «Синок».
Зітре́м орду й сліду́ не бу́де, Від неї ли́шиться лиш прах, Ніхто́ й ніко́ли не забуде Руїни в селах і містах.
Зітре́м орду у жо́рні бо́лю Й не бу́де в нас за це гріху. За ПЕРЕМОГУ Бога мо́лю, Та не забуду мить лиху́.
ВОРОЖІ ПТАХИ Ворожі птахи́ підняли́ся у небо, Ширя́ють вони, та небажані нам, Бо нам, українцям, ті гості не треба. Їм зе́рен і хліба ніко́ли не дам!
У небі над нами вони всі кружляють, Їх безліч потвор над землею у нас, Ще й бомби на наші домівки скида́ють, Нам роблять мордо́ри біду защора́з.
Непрохані гості, ми їх не чекали, Хай згинуть вони, як на сонці роса, Бо совісті чистої зроду не мали, Та й їх не чекають давно Небеса.
Їх крила відпа́дуть, вони поздихають За злочини, вбивства, за звірства такі. Мордорів-потво́р люди всі проклинають, Як рі́ки, течуть у нас сльо́зи гіркі.
В залізних птаха́х цих – диявола діти, Що здатні вбивати і нищити все. Дай Бог, щоб востаннє зуміли злетіти, Й політ хай за обрій усіх віднесе́!
Ворожі птахи́ над землею Вкраїни, Ганебний політ свій здійсни́ли вони, Госпо́дь їм запла́тить за вбивства й руїни, За кожную бомбу із рук сатани.
