ДАЙ НАМ, БОЖЕ, ПЕРЕМОГУ

Дай нам, Боже, ПЕРЕМОГУ,
Забери усю тривогу,
Хочем в МИРІ дальше жити,
УКРАЇНУ відродити.

Прожене́м орду прокляту,
Що ввірва́лась в нашу хату,
Яка нищить, убиває,
Все навколо спопеляє.

Сили дай це перебути,
Та не зможем це забути…
Стільки горя нам завда́ли:
Ґвалтували, убивали.

Ці «вояки» – мародери,
Що у пошуках Бандери,
Що не вкрали – все це нищать,
Бо гниле в потворів днище.

Для них люди, як розвага –
В цьо́му їхня перевага.
Поможи нам їх прогнати
Ще й сліди позамітати.

Поможи нам, Боже милий,
Щоб ми в МИРІ знову жи́ли,
Щоб це пекло закінчи́лось
Й наша кров вже більш не ли́лась.

04.05.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 954278

СХИЛІМО ГОЛОВИ

Схилімо го́лови в молитві
За всіх убитих в час війни́
У нелюдські́й жорстокій битві,
У тих дія́ннях сатани.

Схилімо го́лови, вкраїнці,
За всіх убитих земляків,
Яких убили ті ординці…
За всіх дітей і їх батьків.

Схилімо го́лови, схилімо
За всіх людей, що полягли,
Молитву ми за них змолімо…
Ракети їх усіх сягли́.

Схилімо го́лови в жало́бі,
Яку прине́сла нам орда,
Це – де́мони в людські́й подобі,
Убивча їх до нас хода.

Схилімо го́лови у сумі,
У горі, бо́лю і сльоза́х,
Схилімо всі за них в заду́мі…
Прийшло страхіття, пекло, жах.

Схилімо го́лови в молитві,
Кого раschиsт лиши́в життя.
За цим прийшов в страшній гонитві,
Приніс нам кровопролиття.

15.07.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 953383

ЖАХЛИВІ СНИ

Вві сни ракети бачу, що летять,
А інші – їдуть я́кось по дорозі.
Куди ж вони намірені влуча́ть?
То скільки нам ще жити у тривозі?

Одні летять – вогонь з хвоста пала,
А інші – дуже низько пролітають,
Влучають в ціль, летять, немов стріла,
І ви́рви після себе скрізь лишають.

І знов ракети, знов вони летять.
Яка ж потвора всіх їх запускає?
Й не знаємо де влу́чать й що чекать,
Хоч ППО частину їх збиває.

І знову ніч, і знову сон страшний,
І знов ракети й золоте колосся,
Ще й аромат від жита запашний…
Й вві сні жахіття бачить довело́ся.

Й зелене жито, наче та стіна,
Та й жоднеє стебло ніде не впало.
Чому́ нас не минула ця війна?
Незлі́чено людей уже упало.

І соняхи жовтіють на полях,
Й там їздять танки, наче по дорозі…
Такі жахіття бачу навіть в снах,
Вкраїна-ненька і вві сні в облозі.

Реальність я побачила й вві сні,
І що не сон – то скрізь ракети й танки,
Часи ми проживаємо страшні…
Важкі і дні, і ночі, і світанки.

23.04.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 952942

ЗЕЛЕНІ ЧОЛОВІЧКИ

Ще колись зелені чоловічки
Починали бігати в Криму,
Зав’язали колорадські стрічки
Розбрели́сь, немов по килиму́.

Ще тоді казали: «Те не наши,
Мы не знаем кто они, зачем».
Ця мерзота йшла тоді із раschі
Й завдавала болю не мечем.

Їм вдало́сь зробити всі маневри,
Та потвора в нас забра́ла Крим,
Думали, що створять там шедеври
Й накладу́ть потвори всюди грим.

Та й Донбасу так вони діста́лись,
І розлізлась тая саранча,
Вісім років то́му так ввірва́лись
Й нам спекли такого калача.

Привезли́ з собою різну зброю,
Захопили не́люди Донбас,
Йшли на нас убивчою ходою.
Не забули вбивці й про фугас.

Й ті бридкі зелені чоловічки
Розпоча́ли кляту цю війну,
Зав’язали колорадські стрі́чки
Й куштувати да́ли полину́.

10.05.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 952468

Лірично-поетична композиція про болюче, написана творчим дуетом у складі Королеви Гір Клавдії Дмитрів та Стефанії Терпеливець.

РАНА, ОРДА І БІЛЬ

НЕНАМІРЕНІ ПРОЩАТИ

І знову жертви, знов невинні люди,
Які орді загрозу не несли́,
Смердючий дух раschиsта вже усюди,
Потво́ри смерть і горе принесли́.

Щодня палають скрізь людські́ домівки,
Раschиsт влуча ракетами у них,
Та ще й садки, багатоповерхівки…
Смерте́й без ліку, руйнувань і лих.

В ТЦ влучають, в школу, в санаторій,
І гинуть люди в селах і містах,
Влаштовують з будинків крематорій…
І сльози, й біль, і смерть, і кров, і страх.

Нано́сить ворог нищівні удари,
І каже, що по людях він не б’є.
Вони страшніші, аніж яничари –
Від них руїна з неньки постає.

Одеса, Київ, Харків, Миколаїв,
І Сєвєродонецьк, і Кременчук,
І Маріуполь в нашім славнім краї…
Мов до курчат страшний ввірвався крук.

Нестерпний біль за кожного вкраїнця,
За кожне місто й кожнеє село…
За що лихий відправив нам ординця?
Щоб нас сміття з лиця землі змело́?

Ще скільки бу́де ворог воювати?
Ще скільки бу́де болю завдавать?
Йому ми ненамірені прощати,
Це будем за́вжди всі ми пам’ятать.

01.07.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 951996

***

Наносить ворог нищівні удари,
Яким кінця і краю вже нема,
І від ракет і бомб одні заграви,
В розвалинах вже села і міста.

Ще скільки буде ворог воювати?
Ще скільки буде болю завдавать?
Ніхто не може нам цього́ сказати,
То ж мусимо усі на смерть стоять.

Ми мусимо стояти і триматись,
Щоб знищити вражину цю з лиця,
Щоб жили діти і могли сміятись,
Щоб в матерів не рвалися серця́.

За руйнування, що лежать повсюди,
За всі хрести, могили і вінки,
За те, що згинули невинні люди,
Пощади їм не буде на віки.

01.07.2022 р.

©Стефанія Терпеливець, 2022

СУЦІЛЬНА РАНА

Удари нищівні уже усюди,
Для ворога це – радість над усе,
Від них на кожнім кроці гинуть люди,
Біду з собою ворог наш несе.

Коли їм край – ніко́му невідомо,
Ракети й бомби звідусіль летять,
Вже тисячі́ не вернуться додому,
Багато з них в сирій землі лежать.

Ми стоїмо́ і мусимо триматись,
І вибивати ворога з землі́,
Важливо – ПЕРЕМОГИ дочекатись
У всіх містах й кожнісінькім селі.

Щоб мирне сонце нам усім сходило́,
На землю щоб не ли́лась наша кров,
Щоб те сміття вороже відступило,
Аби війні уже кінець прийшов.

Але коли це бу́де – ми не знаєм,
Нас ворог нищить всюди й звідусіль,
Невинну кров на землю проливаєм…
Біда і втрати, горе, прикрість, біль.

Куди не глянь – скрізь згарища й руїни,
Зруйновані і се́ла і міста́,
Суцільна рана неньки-України.
За що несемо ми цього́ хреста́?

01.07.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 952311

СУЦІЛЬНА РАНА

(Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «НЕНАМІРЕНІ ПРОЩАТИ»)

Удари нищівні уже усюди,
Для ворога це – радість над усе,
Від них на кожнім кроці гинуть люди,
Біду з собою ворог наш несе.

Коли їм край – ніко́му невідомо,
Ракети й бомби звідусіль летять,
Вже тисячі́ не вернуться додому,
Багато з них в сирій землі лежать.

Ми стоїмо́ і мусимо триматись,
І вибивати ворога з землі́,
Важливо – ПЕРЕМОГИ дочекатись
У всіх містах й кожнісінькім селі.

Щоб мирне сонце нам усім сходило́,
На землю щоб не ли́лась наша кров,
Щоб те сміття вороже відступило,
Аби війні уже кінець прийшов.

Але коли це бу́де – ми не знаєм,
Нас ворог нищить всюди й звідусіль,
Невинну кров на землю проливаєм…
Біда і втрати, горе, прикрість, біль.

Куди не глянь – скрізь згарища й руїни,
Зруйновані і се́ла і міста́,
Суцільна рана неньки-України.
За що несемо ми цього́ хреста́?

01.07.2022 р.

ID: 952018

: НЕНАЧЕ КРОВ'Ю ПОЛЕ ЗАЦВІЛО

Неначе кров’ю поле зацвіло́,
Точилися бої́ в війну на ньому,
Багато цвіту там і полягло
Й живими не вернулися додому.

Неначе кров’ю поле зацвіло́,
Неначе кров’ю поле запалало,
Сміття ординське поле це сягло
До то́го, аніж сонце наше встало.

Неначе кров’ю поле зацвіло́,
Земля від болю плаче і сьогодні,
Стікала кров героям на чоло
Й не чули більше дзвони Великодні.

Неначе кров’ю поле зацвіло́,
А поряд хата, спалена ордою,
Неначе кров, немов червоне тло,
Фарбоване кровавою війною.

Неначе кров’ю поле зацвіло́,
Нагадує воно страшні події,
Там справжнє пекло у той час було́,
Його створили кляті лиходії.

Неначе кров’ю поле зацвіло́,
Розсипались на полі бо́ю маки,
І сум, і радість цвітом додало́…
І сльози, й біль, й ворожії атаки.

Неначе кров’ю поле зацвіло́,
Де кожна квітка, мов калюжа кро́ві,
Зайшов раschиsт в Мотижин, в це село,
Зізнатися в брудній свої́й любові.

Неначе кров’ю поле зацвіло́,
Немов вогонь, палахкотить квітками,
Мов славний воїн, кожне те стебло,
Герой, що ліг, в серцях наза́вжди з нами.

24.06.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 951846

ОРДИНЕЦЬ, КУРОК І ТІЛОПАД

Рука підня́лась у ординця
Тисну́ти знову на курок,
Він захотів убить вкраїнця,
Пішов убивця на цей крок.

Пішов і навіть не здригнувся,
І знов проли́лась наша кров,
Упир єхидно усміхнувся
І далі ще вбивать пішов.

Пішов отримать насолоду,
Бо визволяє від життя.
Та буде мати «нагороду»
Непотріб той, оте сміття.

За це роздасть упир медалі,
Й хероєм стане для руsні,
Бо йде вбивать людей в підвалі…
Убивця радий цій війні.

Так холодно людей вбиває,
Розвагу він таку знайшов,
Та ще й домівки спопеляє…
Чому́ він са́ме нас знайшов?

Лунають постріли… лунають…
Раschиst вбиває всіх підряд…
Розпла́ти су́рми їм загра́ють
За український тілопад.

28.06.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 951744

БАЖАННЯ УКРАЇНЦІВ

(На мелодію української народної пісні «ПРИЙМАЧЕНЬКО»)

Ми, гостинні українці,
Все життю раділи,
Доки клятії ординці
Війни не схотіли.

Так потвора ця ординська
Спокій в нас забрала,
Клята душа сатанинська
Мир наш зруйнувала.

Щоб ті орки поздихали,
А танки згоріли,
Щоб на нас не наступили,
Щоб ми не терпіли.

Щоби їхні гвинтокрили
Більше не злітали,
Щоб на неньку- Україну
Бомби не скида́ли.

Щоб роса на нашу землю
Ли́лась замість крові,
Щоби нам не зізнавався
Ворог так в «любові».

Щоби кров’ю не вмивались
Ми і наші діти,
Щоби нам не доводи́лось
В сховищах сидіти.

Щоби наші збройні сили
Не в окопах спали,
Щоби вражі кулі за́вжди
Всіх їх обминали.

Щоб над нами простягнулось
Знову мирне небо,
ПЕРЕМОГОЮ всміхнулось –
Нам війни не треба!

22.06.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 951198

НЕ ЗАХОВАТИСЬ

І байрактари, й джавеліни,
Ракети, гаубиці і міни,
І гради, й смерчі, й кулемети,
І сонцепіки, й міномети.

І літаки, і гвинтокрили
Біди страшної натворили.
Скидають бомби і ракети…
Щоб в них були́ останні злети!

Все накривають в нас щоразу,
Це – згідно ірода наказу.
Все зрівнюють і вирви роблять,
Що в нас було́ – потво́ри гро́блять.

Постійно чуємо тривогу,
Взяли́ ординці нас в облогу,
Орда ракети випускає,
Людські́ будівлі спопеляє.

А від ударів гинуть люди,
Й це так щодня й, на жаль, усюди.
Усюди рвуться ще й снаряди,
Страшні бувають градопади.

Від них ніде́ не заховатись,
Прийшлося кров’ю нам вмиватись.
Усі ми молимося Богу,
Щоб дав нам МИР і ПЕРЕМОГУ.

22.06.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 951184