ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ

Любіть Україну не в теплих краях,
Де вража орда не стріляє.
Любіть її тут, де скрізь згарища й страх,
Де не́чисть усе спопеляє.

Любіть Україну на рідній землі́
В молитві й з благанням до Бога.
Любіть, де в обло́гу взяли́ москалі
Й лунає щоразу тривога.

Любіть Україну у ріднім краю́
Із хлібом в руці і водою,
Де гинуть герої за неньку в бою́,
В борні́ зі страшною ордою.

Любіть Україну, душею любіть,
У серці її зберігайте!
Не в чарці горілки її ви любіть,
Й світлин на ганьбу не скидайте.

Любіть Україну не десь на словах,
Любіть не в чужи́ні, а й вдома!
Не з ку́хлями пива у сво́їх руках,
Й не ски́гліть, що в вас вже є втома.

Любіть Україну не шопінгом там
Й світлини такі не скидайте.
За біженські гроші – ганьба вам і срам!
На неньку цей бруд не кида́йте!

Любіть Україну, всім серцем любіть,
Бо кров українська в вас в жилах,
Але за кордоном її не ганьбіть,
Бо наші герої в могилах!

14.06.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 950599

ОРДИНЕЦЬ І ВБИРАЛЬНЯ

Яко́сь в селі одно́му
Зайшов моskаль до хати,
Зайшов гучніше грому
Й почав скрізь заглядати.

Ходи́ть став по будинку,
Все ни́шпорить, шукати,
Неначе дикови́нку,
Почав все розглядати.

Й побачив у куточку
Він виріб керамічний.
Неначе глек, чи бочку,
Чи корабель космічний.

До нього доторкнувся
І нижче нахилився,
Від по́диву замкнуся
І знову придивився.

– А что это такое
И что с ним надо делать?
И это что такое?
Изволь же мне поведать.

Зачем же эта чаша?
Воды в ней очень мало.
Иль бочка это ваша?
Оттуда что достала?

– Невже не знаєш що це?
Невже таке не бачив?
Ти звідки будеш, хлопче?
Не плем'я ж дике, наче.

Не бочка це з водою,
Та й зовсім це не чаша.
Що, парубче, з тобою?
То це вбиральня наша.

– Я прибыл из роssии,
И я – освободитель,
Я – отпрыск тирании,
В меня есть покровитель.

Не видел я такое.
Зачем эта вбиральня
И многое другое?
То это не стиральня?

– Ну як тобі сказати?
Це – унітаз звичайний .
І воду тут зливати,
Щоб все було охайно.

– Нигде не видел сроду
Я в доме туалеты.
А как залить там воду?
Как-будто табуреты.

– То в це вірю охоче,
Для тебе – дикови́на.
Ти в Україні, хлопче,
Й це все тобі чужи́на!

Враз мародер-ординець
Став унітаз зривати,
Такий дикар-злочинець
Прийшов до нас до хати.

Прийшли тут воювати
Із мирним всім народом,
Майно все розкрадати
Усім раschиsтським збродом.

Себе тут показали
Як вбивці-мародери,
Бо ми, як їм сказали –
Нацисти і бандери.

Прославились ординці,
Тупії дикобрази.
Й таких не поодинці –
Зривають унітази.

Й це лиш шматочок то́го
Про рівень кругозору,
Всього́ нутра́ гнилого,
Що сунеться додолу.

14.04.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 949308

СПАСИ, ПОМИЛУЙ І ПРОСТИ

Спаси, помилуй, Господи, й прости,
Що ще не всі увірували в те́бе.
Цей хрест війни нам поможи нести́,
Нам Твоя поміч, як ніко́ли, треба.

Всевишній, я молю́, нас зрозумій,
Благаю слізно, зглянься ти над нами,
Простити нас за всі гріхи зумій,
І зжалься ти над до́ньками й синами.

Врятуй, Всевишній, кожного із нас
І збережи нам неньку-Україну,
Від нас не відступи́ в важкий цей час,
Подай нам руку, Христе, Божий Сину!

Візьми́ під захист нас від ворогів,
Не дай орді нас нищити, вбивати,
Бо ворог лютий вже оскажені́в,
Не знаємо, що далі ще чекати.

Прости за те, що хтось тебе гніви́ть,
Прости за те, що хтось хрести ламає,
Нам поможи це пекло пережить,
Бо ворог і церкви́ вже спопеляє.

Спаси, помилуй, Господи, й прости,
Прости за гнів й людськії нарікання,
Візьмись до ПЕРЕМОГИ нас вести́,
Надія лиш на тебе в нас остання.

12.04.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 949214

НЕ МИ

Не ми поча́ли цю війну,
Не ми бої́ поча́ли,
Не кличем в гості сатану,
Ординців не чекали.

Не ми запрагнули боїв,
Не ми пішли вбивати,
Не ми пішли з своїх країв,
Щоб землю десь топтати.

Не ми зайшли в чужинський край,
Не ми дітей ґвалтуєм,
Не ми наказуєм: «Вбивай!».
Ми совість не плямуєм!

Не ми влаштовуєм різню́,
Не ми людей катуєм,
Не ми так прагнемо вогню,
Та ми полин смакуєм.

Не ми руйнуєм все підряд,
Не ми жінок вбиваєм,
Не ми створили тілопа́д.
Та вбивць ми відшукаєм!

Не ми вбиваємо з ракет,
Не ми скида́єм бомби,
Не наш по людях рекошет,
Та в нас набра́лось зло́би.

Не ми руйнуємо міста́,
Не ми в людей стріляєм,
Не ми ламаємо хреста,
Та Бога ми благаєм.

Не ми мінуємо усе,
Не ми майно краде́мо,
Не нам це кару принесе.
Всіх по́кидьків знайде́мо!

Не ми пішли на чужину́,
Не ми злочинці кляті,
Не ми війну веде́м брудну́.
Ми вдома, в сво́їй хаті!

Не ми вчинили геноцид,
Не ми гірше фашистів,
Не ми для всіх страшніх оги́д.
Нена́видим раschиsтів!

Не ми в чужий вступили двір,
Не ми життя лишаєм,
Не в нас відсутній кругозір.
Чуже ми не чіпаєм!

Не ми є покидьки для всіх,
Не нас усі зреклися,
Не ми страшний вчинили гріх.
Руsні ми не здалися!

Не ми зганьбились навіки́,
Не ми в презирстві світу,
Не ми випалюєм знаки́.
Вкраїні зичим кві́ту!

Не ми знущаємось з людей,
Не ми радієм з цьо́го,
Не ми випалюєм очей,
Бо ми живемо з Богом!

Не ми не знаєм, що святе,
Не ми церкви́ руйнуєм,
Не нам розпла́ти час прийде́,
Ми неньку відбудуєм!

12.04.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 948760

ВИСТОЇТЬ

Днів за три хотіли Україну взяти
Й перемогу сво́ю в раschі святкувати,
Та зустріли пекло і мішки чорненькі
На святій землиці України-неньки.

Воїни Вкраїни неньку захищають,
У боях за неї го́лови складають,
Місяці́, не тижні, вже на полі бо́ю,
Бо війна проклята увійшла грозою.

Горе сколихнуло неньку-Україну,
Знищити хотіло й мову солов’їну,
Та Вкраїна мужньо бореться з ордою,
Воїни безстрашні стали всі до бо́ю.

Всюди градів звуки, звуки канонади,
Сіються, як зе́рна, вражі кулепади,
Скрізь усе палає, стогне Україна,
Постає з красуні спа́лена руїна.

Гинуть мирні люди, гинуть наші діти,
В бункерах й підвалах мусимо сидіти,
Там не світить сонце, там немає неба,
Руки у молитві зводимо, як треба.

Ворог скаженіє, звірства не зуп́нить,
Все упир лютує, геноцид в нас чинить.
Ми – незламні духом і Всевишній з нами.
Ви́стоїть Вкраїна в битві з ворогами!

25.05.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 948742

ДОЛЯ КОНОТОПУ

У славний Конотоп орда зайшла
І в повну окупацію узя́ла,
Підступно на світанку підійшла
Й позиції усі там позаймала.

Та ви́стояв цей красень у борні́,
Із ворогом бої́ щодня точились,
Запеклими були́ і ночі, й дні,
Ординці всі від люті аж ятри́лись.

Та збройні сили відсіч їм дали́,
Орді на цій землі не панувати,
І світові усьо́му довели́,
Що нас орді хіба лиш снилось взяти.

Потвор-ординців гнали звідусіль,
І дні, що в окупації, минули,
Пішла в провалля моskовитів ціль,
Це пекло конотопці перебу́ли.

Ворожі танки в місті скрізь були́,
Орда ходила, наче в себе вдома,
Та місто конотопці не дали́,
І доля Конотопу всім відома.

На захист вийшли мешканці усі,
І гнали по́гань з міста якомога,
То ж місту й далі жити у красі,
Й за це молитви зно́сити до Бога!

10.04.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 948574

РІДНЕНЬКА УКРАЇНА У ВОГНІ

Рідненька Україна у вогні́,
Палає у вогні моя́ колиска,
Заба́глося раschиsту-сатані
Влучати у ріднесеньку так збли́зька.

Рідненька Україна у вогні́,
Такі болючі і смертельні ра́ни.
Ми мо́лимо, щоб був кінець війні,
Упир перед судо́м Господнім стане.

Рідненька Україна у вогні́,
Та не родинне це, на жаль багаття.
Не йшла вона в обі́́йми сатані,
Що згарища лишає з неньки й шмаття.

Рідненька Україна у вогні́,
Скрізь лижуть язика́ми юроди́ві,
Стирають неньку, як зерно в жорні́,
А мріями ми бу́ли всі щасливі.

Рідненька Україна у вогні́,
І дим стовпо́м здіймається у небо,
Такого ми не бачили й вві сні…
Вступіться! Визволяти нас не треба!

Рідненька Україна у вогні́,
Ординці лю́ті неньку спопеляють,
Але Госпо́дь на нашій стороні,
Й герої ПЕРЕМОГУ наближають.

23.05.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

https://youtu.be/hsXonkGZkaU

ID: 948567

ВСЕВИШНІЙ, УКРАЇНУ ВБЕРЕЖИ
Всевишній, Україну бережи
І відведи від нас усіх ординців,
І шлях до перемоги нам вкажи,
Врятуй, Всевишній, мо́лю, українців.

Нам поможи піднятися з руїн,
Не дай орді нас нищити, вбивати.
Не зі́гнем перед покидьком колін.
Продовжуєм тебе про це благати.

Щоб ірод вже усюди схаменувсь,
Щоб кров наших людей не проливалась,
Щоб кат бездухий врешті-решт здригнувсь,
Щоб кров’ю Україна не вмивалась.

Всевишній, дай нам сили все знести́,
Це пекло, ці жахіття перебути,
Нас грішних, я молю́ тебе, прости,
Дай ПЕРЕМОГУ, Господи, здобути!

Щитом свої́м від ворога закрий,
Направ мечі на військо все вороже,
Нас мирною росою, Боже, вмий,
Тоді орда здолати нас не зможе.

Нам віра в тебе сили додає,
Та й знаємо, що нам ти допоможеш,
Ми боремося тільки за своє,
І нашу неньку вберегти поможеш.

10.04.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 948488

ОБРАНИЦЯ ВІЙНИ, НЕЛЮБ І ВІВТАР

(Лірично-поетична композиція, написана творчим дуетом у складі Королеви Гір Клавдії Дмитрів та Стефанії Терпелиць )

ОБРАНИЦЯ ВІЙНИ

Війна чомусь обрала Україну.
А може ворог то її обрав?
Береться знищить й мову солов’їну,
Для цього план роками він складав.

Вона красива, наче наречена,
Немов дівча в білесенькій фаті,
Хлібами ця земля є золочена,
А мова, герб, і гімн, і стяг – святі.

Але війна її в обійми взяла,
Вже вісім літ, як сталося таке,
І кулями роки всі цілувала,
Та неньці це – болюче і бридке.

Війна фату на неньку одягнула,
І сукню закривавлену вдягла,
На Україну клята посягнула,
У неньки кров стікає із чола.

Весільний марш вона заграла з градів,
Ще й старостів з собою привела,
Тілами сипле замість зорепадів,
І силоміць веде до вівтаря.

Та славна наречена не дається,
За неї заступається весь світ.
ДО ВІВТАРЯ ІЗ МИРОМ ЛИШ ПРОЙДЕТЬСЯ
Й складе на нім присягу-заповіт!

21.02.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

***

Війна чомусь обрала Україну.
На неї ворог з сходу зазіхнув.
Береться знищить мову солов'їну,
Заліза на кордони натягнув.

В обійми міцно взяв свої жахливі
І вісім років їх не розмика.
Надіється стиснути міцно ними,
Щоб Украна задихнулась, не жила.

В кроваві шати неньку одягнули,
Щей хустку чорну із собою притягли.
На волю і свободу зазіхнули
І гавкають,немов скажені пси.

Як горда наречена і невинна,
Не скориться,не змириться вона.
Бо йти вона ніколи не повинна
Із лютим ворогом своїм до вівтаря.

І скільки Бог дасть сил,буде стояти.
Їй не сташні ні смерть,а ні руїна
І вороги усі- повинні знати,
Що перед ними незалежна УКРАЇНА.

21.02.2022р.

© Стефанія Терпеливець, 2022

УКРАЇНА І НЕЛЮБ

Війна давно обрала Україну,
Чому ж її сягнула дорогу?
Сягнула й зруйнувала східні стіни.
За що ж вона дісталася врагу?

В обійми взяла й з них не випускає,
Вони болючі й горя завдають,
І дальше на невинну наступає
Й нічого враг не хоче зовсім чуть.

Вкраїна мила, наче наречена,
Для неї мирта всі роки росла,
На шлюб такий не є благословенна,
Невинною на сповідь ненька йшла.

Фату і сукню силоміць вдягнули,
Вінець – із терня, дроту й бур’яну,
До болю у обіймах тих стиснули,
І дали пити з чаші полину.

Гіркий полин і тілопад рясніє,
Із серця кров стікає, як вода,
Щоразу більше сукня червоніє,
Голосить ненька, стогне і рида.

Фата чорніла, а тепер палає,
Невинність наречена береже,
Та ворог ні на мить не випускає,
На неї кулі сипле та й ірже.

Фата горить й обличчя накриває,
На сукню кров із тіла виступа,
А враг думки недобрії плекає,
І ні на крок назад не відступа.

В свої обійми взяв враг наречену…
Чи розпинать? Чи може під вінець?
Вогнем її зі Сходу обпалену…
Весіллю цьому щоб прийшов кінець!

Весільний марш вже грає вісім років,
Спекли зі зброї неньці коровай,
В собі вбачають з сивини пророків,
Що Україна – їхній древній край.

Весільні гості рвуться знов до танцю
Під музику снарядів, куль і мін,
Та згоди ненька не дає обранцю,
Пред вівтарем не зігне з ним колін!

21.02.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 948487

ВАЖКІ ХРЕСТИ

Врятуй, помилуй і прости,
Не залишай нас наоди́нці,
Несе́мо з болем ці хрести́,
Яких завда́ли нам ординці.

Вони важкі, та ми несе́м,
Ще й до землі́ нас пригинають,
А кожна звістка – біль і щем.
Раschиsти всіх підряд вбивають.

Нас гнуть хрести́ ці до землі́,
Щоб ми піднятись не зуміли,
А неньку нищать моsкалі,
Й тере́ни всі зачервоніли.

Ми їх несе́м… несе́м хрести́,
І молим Бога про рятунок,
Щоб допоміг їх пронести́,
Хрести́, що да́ли нам в «дарунок».

До нас ввірвалася орда,
Й тоді хрести лягли на пле́чі,
Нас обійняла всіх біда,
Всіх: від стареньких до мале́чі.

Нести́ хрести́ нам поможи
І забери війну, Всевишній,
На вихід ворогу вкажи,
Щоб замість кро́ві - сік із вишні.

04.05.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 948305