У вирі війни, на полі героїв,
Мужньо борються українці за свій край.
Незламні серця, як сталеві мечі,
Крізь вогні й бурі йдуть до перемоги в бою.

Із сонцем на горизонті, з вогнем у серці,
Крокує народ, щоб здолати супротив.
Бо волю свою, ніхто не відіб’є,
І крапля крові рідної, не буде зрадою.

Сплетімо мереживо мрій та надій,
Серцям нашим дамо вільний польот.
Нехай мечі мовлять, а не кулі люті,
За єдину Україну, за нашу свободу.

Разом, як вітер в полі калини,
Ми шляхи свої пролягаємо в стрічки.
І нехай вороги від нас відступають,
Бо ми переможемо, ми віримо у це!

Тож хто б нас не здолати, хто б нас не зламати,
Ми стоїмо міцно, як скеля в затоці.
Україно, встаньмо, борімось до кінця,
І перемога буде наша, від Карпат до Криму та Донбасу !

О, українці, підніміть свої прапори,
Бо лише разом ми ,як велика сила земна.
І нехай мовчать зброя й війни глухі вибухи,
Бо ми здолаємо, ми – нашої долі витоки.

Україна, мати мила, країна свята,
Де співає вітер та пливуть високі хвилі.
Тут серця вогняна любов вклала,
У кожному полі й гаї грації милі.

Українці – народ вільний і хоробрий,
Їх доля – лелека, що в небо високо летить.
Усім серцем вони за свою землю б’ються,
Та й кожен рядок пісні своєї співає.

Мова їхня – мелодія ніжна і звучна,
Що лине над степами та гірськими хребтами.
Її слова – як квіти на полі розквітають,
Звідки би не були – в серці завжди розмаїття.

Історія їхня – це дорога до світла,
Де слава минулих поколінь свічами світить.
Культура багата, як золото в землі,
І віра в майбутнє, мов зірка, яка світить.

Борщ, вареники, сало – це не лише страви,
Це символи їхні, що тисячоліттями живуть.
У боротьбі за волю і незалежність стояли,
Свою землю захищали, як леви, як герої.

Україно, ти квітко рідна, вічно красива,
Ми будемо завжди тебе любити й пам’ятати.
Твоя слава, твоя воля – наша доля,
Україна – це наша земля, вічно вільна й велика!

У цій країні , де синє небо горить,
І жовте поле хвилями колихається.
Тут народ вольний, мудрий і сміливий,
Славить синьо-жовтий прапор у різних кутках світу.

Синій колір, як море глибоке і чисте,
Відображає велич і вірність серця.
Жовтий – як золото, щедрість і родючість землі,
Ознака мудрості та роботи плідної.

Тут народ, мов ріка, текучий й міцний,
Сплетений душою і мовою рідною.
У серці кожного б’ється вічна воля,
Для свободи й гідності стоїть завжди на сторожі.

На жовтому полі колоситься пшениця,
Як символ праці й родючості нашої землі.
Тут люди, як витоки, об’єднуються,
У труді та вірі досягають висот небесних.

О, Україно! Ти край синього неба і жовтого поля,
Ти завжди будеш славетна й вільна!
Твій прапор – світлий символ нашої долі,
Що відбиває в серцях наших вічні мрії й цілі.

Україно моя, світла країно,
Де небо блакитне і поля широкі,
Твоя краса в серцях у нас зберігається,
Давай, робити все заради тебе, о люба Україно!

Ти, як перлина на карті світу,
Зігріта сонцем та добром душі,
Твої долі й трагедії — мова вічна,
Що розкриває таємниці часу й простору.

Твоя культура, багата й різноманітна,
Її спадок несемо ми через віки,
Шануємо мову, звичаї й звірята,
Бо в них зберігається душа народу.

Заради тебе, Україно моя,
Ми встаємо на боротьбу злагоди й свободи,
За мир і незалежність твою ми боремося,
Щоб ти процвітала й квітла вічно.

Заради твого єднання, ми співаємо пісні,
Заради твоєї слави, ми трудимось й крокуємо вперед,
Заради твоєї майбутньої величі,
Ми обіцяємо долати всі перешкоди.

Нехай же звучить голос наш,
Як молитва заради України,
Давай, робити все заради тебе, о люба,
Україно світла, незгасима зірка!

На полях, де гомонять могутні степи,
І в серці майбутнє віри і краси,
Там росте відвага, там горить надія,
Щоб відійшла війна, немилість і кривда.

Україно моя, ти знову воскресни,
Мов квітка на полі, яка віддасть плід,
Ти згуртуй народ, нехай душі злетяться,
На хвилях миру й щастя вперед!

Нехай соловей знову співає в лісі,
Нехай вітер віє з долонь мирних весіль,
Усі діти світу хай в руках тримаються,
І квітучий мир нехай бережуть довіку.

Світлий час настане, коли день за днем
Ми будемо йти вперед, не згине злий,
І серцям нашим знову засяє тепло,
Від злих думок, зради, від лихого лиця.

Тож віримо, друзі, у краще майбутнє,
Все буде добре, у серцях віра живе,
І в Україні сонце знову засяє,
На щастя й перемогу вперед ми підем!

Україна, могутня та вольна,
Душа народу, незламна й сильна.
Твої степи широкі, мов океан,
І в глибинах серця палає вогняний пламінь.

Ти — колиска козацьких героїв,
Що за волю й незалежність боролись.
Твої гори стовпилися, мов сторожа,
Щоб берегти твою красу й мудрість віків.

Сильна Україно, у серці твоїм
Живе незламна воля до перемоги.
Твої сини й дочки, мов герої,
Захищають твою свободу й честь у бою.

Душа народу в тобі б’ється,
Мов ріка весела, що несе свою силу.
Твої пісні й мова — це мелодія вічна,
Що лине на небесах, як голос душі непокірної.

Нехай твоя міць і воля завжди буде,
Твоя краса і свобода — незгасна.
Сильна Україно, душа народу,
Ти — світлий образ вічності, світла надія на завтра.

Україна, вільна і вічно молода,
Ти — край героїчний, край незламний і вольний.
Твої степи широкі, мов океан простору,
Твої гори могутні, мов стовпи мудрості.

Ти — колиска культури і традицій,
Де вічна пам’ять про минуле живе.
Твої ріки й озера — це жива вода,
Що наповнює твоє серце силою й владою.

Ти — колиска великих мислителів і поетів,
Чиї слова звучать як музика небес.
Твої гордість і гідність — це твоє обличчя,
Що завжди стоїть у боротьбі за правду і волю.

Ти — країна, де справжнє кохання живе,
Де серця співають мелодію любові.
Твої люди — це перлини твоєї краси,
Що світять яскраво в ночі темряви.

Україна, вільна і вічно молода,
Ти — мрія, що збувається для кожного сина.
Нехай твої поля завжди зеленіють,
І твої небеса — сині, як свобода в серці.