На чужині, ворожій, в полоні тяжкім, Українські сини страждають від злих чар. Далеко від рідної землі, серцем болючим, Вони згадують свій край, свій дім, свій жар.
Там, у кайданах, темних і холодних, Вони змагаються з ворогом, з лицем смерті. Та в серцях їх віра горить як свіча ясна, Що Україна знову вільною стане, тверда й міцна.
Час тягне з далека свої сірі нитки, Але українські серця не слухають його. Вони мріють про день, коли відновиться мир, Коли вони повернуться додому, повернуться живими.
Нехай вороги гнів свій відпускають, Українські сини міцно тримаються за віру. І небо над їх головами світліше зроблять, Бо доля українських воїнів — це перемога, воля, мир.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
О, Батьківщино моя, Україно мила, Ти, де ріки співають, мов дівчата в полях. Твої лани золоті, мов мрія весняна, В тобі живе моя доля, моя країна.
Ти, народ вольний, мудрий та сильний, Серця твоїх синів горять як вогонь. Із глибин душі твоєї виринає краса, Яка в серцях людей завжди залиша.
Твоя природа, неповторна у світі, Мов картина велична, таємнича і міцна. Гори твої стоять, як стражі в безодні, А степи та ліси — мов різнокольорові килими.
Ти, Батьківщино, де солов’ї співають, Де поля хвилюються вітром небесним. Твоя краса, мов сонце на зоряному небі, Таємнича, дивовижна, ніжна і велика.
І хочемо ми завжди залишатись тут, Де наша доля з корінням зростає. Батьківщино моя, Україно мила, Твоє ім’я в серці моїм завжди звучатиме.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
У країні вічній, де тече Дніпро степами, Давні українці жили своїми днями. Засіваючи землю, розквітала вона, Співаючи пісні, плекали свій дім, свою землю.
Їхні коріння глибокі, як віки безкраї, Заплелися у плетіння тисячі літ. Вони кували мечі, обороняли землю, Зберігали традиції, як найцінніший дар.
У їхніх серцях палахкотіли вогні священні, Просвітлення душі, мудрість стародавня. Вони вірили у долю, у могутній рідний край, Служили його велич, під сонцем ясним таємним.
Давня Україна, мрія вічна, українського народу, Її доля вічно зв’язана з серцями її синів. Наші предки, давні українці, жили й любили, Та їхня спадщина живе в нас, у кожному диханні.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
У душі біль і глибока туга, Сльози ллються, мов потік води, Трагедія, що торкається серця, Відчуваємо біль, як велику бронзу.
Спогади про втрати і сумні дні, Коли втратили своїх рідних та близьких , Україна, земля великих болів, Втратила ,стільки світлих, людей дорогих.
Але в серці горить світло віри, Мов вогонь, що не згасне й не впаде, Україна, ти сильна і могутня, Перемога твоя неминуча, як зоря на небі.
Люди твої, як воїни стоять, За свободу, за правду, за мир, І хоче ворог тебе знищити, Ти вистоїш міцно, як дуби в полі.
Так нехай лунає голос усіх сердець, Про єдину і неподільну. І нехай твоя перемога , мир та спокій, принесе нам усім, Бо, Україна ,ти сильна, моя рідна земля!
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
На тій землі, де лани та поля, Від Криму до Львова, від моря до європейського міста, Територія широка, таємнича і свята, Де Київ, місто древнє, столиця рідного краю.
У Донбасі серце вугілля б’ється, Де гірничі шахти глибокі як віки, Співають лебеді на водах Дніпра, Харків, велике місто, палац і краса.
На Закарпатті гори високі дихають, Село та гаї, виноградні лози і піски, Де Запоріжжя, з козаками славне, Ліси Луцька, веселка і трави пишні.
Кожен куточок моєї України, В серці моїм має своє місце, Територія вільна, як вітер на степу, Де гордо ми стоїмо, як на варті мрії.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
У вишиванці таємниця і дух краю, На тканині часу сплетені слова й літа. Кольори, як перли весняних росиць, Вишивають пісню – світлу, ніжну, мудру.
Червона , як калина в долонях матері, Співає про кохання, щедрість і відданість. І в синьому віддзеркалюється небесна висота, Там, де мрії наші, як птахи, вільно летять.
Жовтий, як поле золоте восени, Шепоче про труд і про тепло рідної землі. Зелений в гіллях, наче свіжа трава, Означає життя, щедрість, непохитність.
Вишиванка – це мова, без слів висловлена, Мудрість прадідів і ніжність матері. У витках вишивки танцює соловей, Поетично лине пісня, що барвами грає.
На грудях наших вишиванка, як прапор, Символ єднання, гідності і гордості. В пісні про вишиванку, в кожному стібку, Лунає серце України – вічної, вольної, світлої.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
На землі святій, де Дніпро співає, Київська Русь, як легенда живе. Тут ріка хвилями в вічнім танці пливе, Славетна і велика, де князі царюють.
У серці України, де сонце сяє, Любов до землі вічно живе в нас. Тут культура та мистецтво процвітають, І душі людські вічно співають.
На кам'яних стінах княжих укріплень, Про славу минулих днів згадують стіни. Тут кожен камінь, кожен куток міста, Має свою історію, свою долю.
У серці Київської Русі вічна пам'ять, Про тих, хто віддав життя за наш край. Нехай згадка про них вічно живе в нас, І нехай ми завжди пишаємося нашим минулим.
Київська Русь, місце, де народи злилися, Де різноманіття велике багатство. Любов до рідної землі, як вогонь у серці, Нехай вічно триває, Київська Русь наша!
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
