Такого жаху світ іще не бачив...
Такого крику в Україні він не чув...
Я зненавиджу того, хто пробачив
нарід російський, що тут був.

На українську мальовничу землю
Прийшли дикі шакали, злобні пси.
Багато літ прожила та не втямлю:
"Звідки взялась ця гниль?" Боже: "Спаси!"

Де вчились москалі людей вбивати?!
Звідки ненависть й зажерливість така?!
Дітей й жінок хто вчив їх ґвалтувати?!
Звідки взялась москальська звірина?!

Такі жахіття українцям і не снились.
Кругом - руїни наших міст і сіл.
А скільки знівечених, вбитих?! З ліку збились...
рашист - негідник, вбивця і дебіл.

Ракети й бомби він нам посилає,
А сам аж корчиться від власної злоби.
Згинь, нечисть!!! Весь світ тебе вже проклинає.
Вслід українці шлють прокльони, вбивць гроби.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Нас не залякати!
Нас не побороти!
Батьківщина - мати,
Гідні вкраїнці - патріоти!

Ми не пробачимо!
Ми не здамося!
росіян переможемо,
Щоб достойно жилося!

Нас не зупинити!
Нас не подолати!
Щоби вціліти й вижити,
Треба ворога прогнати!

Ми переможемо!
Ми не відступимо!
Неможливе зможемо!
Зберегти Україну мусимо!

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Я благаю: "Вже - досить війни,
Незворотних руйнацій, смертей, зневіри..."
Виходьмо на світло зі зловіщої тьми.
Не втрачаймо надії й у себе віри.

Я прошу: "Вже - досить війни.
Кращі з кращих із нації гинуть".
Не забудьмо цієї страшної весни.
Душі невинних українців холонуть.

Я кажу: "Вже - досить війни,
Падолисту хатин та будинків".
Коли ж дочекаємось ми
Тихих ночей й мирних ранків?

Я благаю: "Вже - досить війни,
Гнаних в далекі чужини вкраїнців".
Щедро множиться лють до орди.
московити в цім світі - чужинці.

Я прошу: "Вже - досить війни.
Нема сил хоронити найкращих".
А навколо - хрести й жалібні хустини,
Поступ вражих солдат зловіщих.

Я кажу: "Вже - досить війни.
Не здаваймося! Перемагаймо!"
Похилились в журбі гіркі полини.
Пам'ятають Героїв... І ми пам'ятаймо...

Вже - досить війни затяжної, тяжкої...
Нас чекає жорстокий, вирішальний бій!
Навік позбудемось гнилі московської страшної!
Переможно підіймемо прапор свій!!!

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Колись в просторих вікнах цих
Людське життя бігло, крутилось.
Дзвінко лунав дитячий сміх,
Жилось, кохалось і любилось.

Привітні двері - немов свідки.
Вони стрічали й проводжали.
Балкони між собою, як сусідки,
Про щось все мило щебетали.

В кожній з квартир тут жили сім'ї.
Бувало, що й самотність панувала.
Будинок потопав у квітах, в різнотрав'ї.
Щедро зозуля щастя всім кувала.

Було... Були... Більше немає вже...
Війна все вщент в мить розтрощила.
Ніхто тепер у цім будинку не живе...
Вбивства, руїни - то російська "міць і сила".

орда, немов зірвалась з ланцюга.
Голодна й дика вбігла в Україну.
Не гребує нічим. На все добряче наляга.
Вбиває й нищить все тут без упину.

Стоять, немов скелети, спалені села і міста,
Куди нога ступила окупанта.
Жаль, найціннішого - людей нема.
По всій країні лине горе та скорбота.

Найниціше дикунство в світі -
Той геноцид, що творить наш сусід.
Перед всім людством він - в одвіті
За свій кривавий в Україні слід.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Горять, горять вкраїнськії жита...
Вогнем палають наші пшениці...
Злобно всміхається хижа орда
Та за щось мстить землі - скарбниці.

Сама не з'їсть та й нам не дасть.
До тла горить пашня під нею.
москаль - справжня, дика напасть.
Біжать дим й попіл над землею.

Та чим же хліб Вкраїни завинив?
Краде московія всі зернові запаси.
Лунає стогін із вкраїнських нив.
Голодний світ корчить гримаси...

Страждають справжні хлібороби.
Поля їх всіяні ракетами, свинцем.
Прийшли негідники, вбивці й нероби
Під триколірним хижим прапорцем.

Тяжкі жнива... Страшні жнива...
Холоне кров у жилах вже від горя.
Будь проклята московська "гопота"
Від гір до гір й від моря аж до моря!!!

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Їжте свою злість і ненависть... Пийте по вінця війни вогонь...
Гуртом в котлах в ньому згорайте.
За сльози, що котились через вас до скронь,
Від українців відповідь сповна приймайте!

Спалюйте свої "двохсоті"... Добивайте й "трьохсоті"...
Гуртом в землі вкраїнській всі згнивайте.
За сльози й за біль, що ми - в тузі, в скорботі
Від гідних українців на відповідь чекайте!

Лишайтеся мерзенною біднотою... Станьте ізгоями в світі...
На смерть недодержави й недонації чекайте.
За невиданий тероризм і звірства будете в одвіті.
Від українців відповідь сповна приймайте!

Деморалізуйте себе... Знищуйте до тла...
Як відбірні виродки, нашої помсти чекайте.
За кожного, з нас - з міста чи зі села
Від справжніх українців на відповідь чекайте!

Крадіть зерно й унітази... Везіть їх додому...
Наїжтесь чужим до скону. З небес кари чекайте.
ви живете й виєте, як нелюди, по-вовчому.
Від українців відповідь сповна приймайте!

Звірійте до нестями... Самознищуйтесь...
Топіться у власнім багні. На життя часу не гайте.
В пекло біжіть. Там зручно влаштовуйтесь.
Від відважних українців на відповідь чекайте!

Знищення цивільних і військових... Терор, насильства...
ви - по лікті в людській крові. В прірву стрибайте!
Ще буде розплата за руїни та вбивства.
Від українців відповідь сповна приймайте!

окупанте: "Як же тобі спиться, вражий сину!?
Як ноги носять по вкраїнській землі!?
Пора тобі, проклятий в глибоку домовину!
Настав вже й час московії розтанути в імлі!"

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Війна... Болить згорьована душа.
Від жахів аж тремтить все тіло.
Тепер життя - не варте ні гроша.
Ангели ввись в небо знову злетіли...

З ким домовлятись?! Про що говорити?!
Вража, хижа росія - ница й слизька.
Давним-давно пора її спалити.
За нами - істина та правдонька гірка.

Несемо сам на сам тягар руїн, війни
І знову в небеса ідуть найкращі.
Немає в українців в тім вини,
Що росіяни в світі є й були пропащі.

Київ, Ірпінь, Чернігів, Миколаїв, Буча,
Маріуполь, Вінниця, Оленівка, Харків...
Терор... Геноцид... Україна - у вогні, але живуча.
Вона вже не пробачить диких "орків".

Окупанти палять все, руйнують, грабують.
Жахають світ своїм дикунством, звірством.
Знищують, насилують, каструють та вбивають.
Дихають ненавистю, злістю й лицемірством.

Згинь, нечисть! Спопелись до тла!
Дай українцям й світу мирно жити!
Та задихнись же від свого божевілля й зла!
Ти вже не маєш права по землі ходити!!!

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Думаю... Неповторно жити в Україні.
Тут прижилися всі чотири пори року.
Сонячне проміннячко кидає свої тіні
Та додає впевненості кожному кроку.

Дивлюсь... На небокраї немає зірок
Й місяць пропливає в нічній темноті.
Зачинив зірок - красунечок на замок
І володарювання обходить на самоті.

Спостерігаю... Змінюється погода.
Наступає осінь. Листопад – на порозі.
Тепер у нас буде романтична нагода
Побачити опале листячко в паморозі.

Бачу... Вже небо пропливає осіннє
Над красунею – українською землею.
Яке ж воно – синьо-голубе й безкрає.
Небеса манять кожною своєю зорею.

Йду... Стугонять поруч мене вітри.
Несуть, як билиночку, в чистому полі.
Здаля чути їх співи – вітрові оркестри.
Пригинають додолу дерева, що кволі.

Стою... Біжать наді мною хмаринки.
Низько опускаються додолу з дощем.
На травичці давно не було й росинки.
Зраділа йому. Не ховаюсь під плащем.

Біжу... Назустріч виглянуло сонце
І проміннячком веселим зігріло мене.
Українська природо, ніжна чарівнице:
"Щиро вдячна тобі, рідненька, за все!"

Радію... Милуюсь погодою й негодою,
І всім, що тільки є на українській землі.
Горджусь рідним народом, свободою,
Тим, що тут життя було дароване мені.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Природа подарувала цілюще різнотрав’я.
Від його запашної краси очей не відвести.
Неймовірне польове і лугове різнобарв'я
Викликає захват й бажання по ньому йти.

Всі українські поля, луги встелені травами.
Ті розкішні килимочки помережили квіти,
Які зачаровують різноколірними барвами.
Як нашій фантастичній природі не радіти?

Яскраво встелені казкові кольори райдуги.
Вони дивовижно переплелися між собою.
Червоні, рожеві, сині й жовті – як подруги.
Білі, сірі та голубі... ведуть діалог зі мною.

Справжнє царство нагадують поля та луги.
В природному середовищі є флора, фауна.
Свіжим і чистим повітрям віддає навкруги.
Ніжно, зворушливо співає душевна струна.

В ніжнім, барвистім й духмянім різнотрав'ї
Маки, ромашки, волошки – в лугах і полях.
Бджоли з метеликами літають в конюшині.
Зацвітають звіробій, кульбаба, чортополох,

Лопухи, фіалки, маргаритки й мати-мачуха,
Іван-чай, калюжниця, дзвіночки, сон-трава,
Різнобарвні крокуси, чародійна материнка
Та пахне чебрець, полин, конвалія місцева.

Кожна мала і велика травиночка й квіточка
Додає людям сил, наснаги, зцілює від недуг.
Природу і людей з'єднує невидима ниточка.
Все – взаємопов'язано. Це і є замкнений круг.

Вдихаю на повні груди цей цілющий аромат.
Ніяк не можу натішитися рідною природою.
В Україні – прекрасні ґрунти, чудовий клімат.
Я насолоджуюсь різнотрав'ям із насолодою.

Краса цілющого різнобарв'я полів та лугів –
Неймовірне багатство українського народу.
Рослини, дерева, тварини, птахів переспів...
Бережімо, те що маємо, від роду й до роду!

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко