Розлоге дерево - сильне міцним, розгалуженим корінням.
Людина з усього роду черпає свої життєдайні сили.
Врожайне пшеничне поле славиться здоровим насінням.
Трави мріють, щоб тумани спадали й роси росили.

Стрімка ріка набирається сил із дрібних потічків.
Впевнено й красиво несе спільні води в море.
Людська слава починається з вчинків і чесних оплесків.
Вмілий і здоровий кінь вправно борозну оре.

Гора набирається сил і краси від свого підніжжя.
Вранішня природна краса робить неймовірним день.
Кожен, з нас, витримає незгоди і пройде всі роздоріжжя,
Якщо є заради кого жити в свято і в будень.

Польова квітка зросте від теплих дощових краплин.
Мило розквітне й привітно всміхнеться до сонця.
Душевна краса, що живиться з моральних підвалин,
Не впустить фальші до глибин духовного денця.

Буйні вітри не висушать вміло оброблену землю.
Яблуневий сад не злякається вітрів та негоди.
Особистості ні на що не проміняють свою волю.
Поведуть за собою народ, відкинуть незгоди.

Бруньки на гілках з'являються в конкретний час.
Дозрівають і перетворюються в квітучі суцвіття.
Молюсь, щоб національний код нашу націю спас.
В ньому - ключ до відновлення України і її майбуття!

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Не плач, Україно, не плач!
Журбі та розрусі слізьми не поможеш.
Конає в конвульсіях горе-палач.
В стремлінні до волі лиш славу примножиш.

Ти - горда і світла, незламна та сильна.
Хижий ворог - не рівня: нікчемний й слабкий.
Сміло скинь пута! Стань знову вільна!
Твій шлях крізь віки - тернистий й тяжкий.

Не сумуй, не журися, українська калино!
Вродиш ще рясно. Зелен лист відросте.
Вкотре з іскри воскреснеш, моя Україно!
Чом життя українців з року в рік - непросте?!

Ти - ненька, найрідніша в буремному світі.
Силі, мужності й витримці - рівних немає.
В грізних боях - перемоги здобуті.
Бог Тебе любить та сонечко обіймає.

Не хилися над річкою, плакуча вербо!
Випрями стовбур, негараздам всміхнись!
Відійди від героїчного народу, москальното!
Вже, щаслива доленько, українцям встелись!

Не плач, Україно, не плач!
Зростила Ти добрих дітей.
Ще трошки і згине одвічний палач.
Ти світиш всьому людству, як той Прометей.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Моя душа вмирає й оживає в віршах...
Лиш в них буваю я сама собою.
Там оживають всі думки, що заховались в нішах,
І я вже - не сама! Сміло зливаюся з юрбою.

Тут викладаю на папір звичайне, сокровенне.
Душа - відкрита та й що вже таїти:
Життя - святкове чи ж життя буденне?
Воно - лиш мить. Хочу не тліти, а горіти.

Тихо приходить муза й заповняє серце.
Де б не була, спиняюсь мовчки та пишу.
Думок по вінця назбиралось не одне відерце.
То ж викласти їх Вам завжди спішу.

Живу з народом. Всі мої думки - про нього.
Радію з ним і плачу, і сміюсь.
Картаю тих, в кого в душі - убого.
В мудрих вчинках і словах відігріваюсь.

Люблю людей простих, порядних, добрих -
Тих, хто слова не сіє за вітрами.
Гордість й повагу відчуваю за хоробрих
Та зневажаю тих, хто нас привів до драми.

Сміюсь та плачу я з Тобою, Україно!
Донькою вірною завжди й була.
Єднає ниточка нас тонко і незримо.
В моїй поезії не раз страждала Ти, як квіточка, цвіла.

Моя душа вмирає й оживає в віршах...
Рими приходять в гості і вночі, і в день.
Така - як Ви я, просто - трішки інша
І сипляться мої слова із вуст, немов зі жмень.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

"Хто я - для Тебе, рідна Україно?" -
Дитина, малесенька кровиночка Твоя.
Люблю розмовляти мелодійно, солов'їно
І з гідністю носити українське ім'я.

"Хто я - для Тебе, мій отчий краю?" -
Галичанка, вірна й надійна донька.
Я милішого в світі не знаю.
Болить за Тебе моя голівонька.

"Хто я - для Тебе, мила Батьківщино?" -
Справжня, непідкупна українська душа.
Плачу й радію з Тобою невпинно.
Без Тебе - не варта я ні гроша.

"Хто я - для Тебе, сивий Дніпре?" -
Кияночка, що голубить Тебе.
Це почуття - відверте, щедре.
Без Твоєї краси не існує мене.

"Хто я - для Тебе, пшеничне поле?" -
Людина, що цінує Твоє зерно.
Шкодую колоссячко кволе.
Молюсь, щоб врожаїлось Ти на добро.

"Хто я - для Вас, чарівні гори?" -
Мандрівниця, захоплена Вами.
Люблю я гірські простори.
Пишаюсь і схилами, і хребтами.

"Хто я - для Вас, барвисті луги?" -
Жінка, закохана в трави і квіти.
Дивитись на Вас мені - до снаги.
Так можуть зачаровувати лише діти.

"Хто я - для Вас, прекрасні ліси?" -
Та, яка бродить лісовими стежками.
Ніде в світі немає такої краси.
Її не передати ніякими словами.

"Хто я - для Тебе, рідна Україно?" -
Україночка, що возвеличує Тебе.
Люблю всім серцем своїм дитинно.
Без Тебе, рідна, немає й мене.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

СОБОРНІСТЬ НАМ, ВСЕВИШНІЙ, ЗБЕРЕЖИ

Нам, Господи, СОБОРНІСТЬ збережи,
Не дай орді нас знищити, Всевишній,
І шлях до ПЕРЕМОГИ нам вкажи,
Прости за те, що на землі́, ми грішні.

СОБОРНІСТЬ ми орді не віддамо,
Ще й маєм НЕЗАЛЕЖНІСТЬ, маєм ЗЛУКУ,
Зі зброєю за це ми стоїмо,
Пізнали вже і біль, і горе, й му́ку.

СОБОРНІСТЬ ми вже маємо роки́,
Та ворогу вона не до вподоби,
З недоброї ординської руки́
До знищення СОБОРНОСТІ йдуть спроби.

Не знищить оркостан СОБОРНІСТЬ в нас,
І кловаки́ при цьо́му поламає,
Буремний проживаємо ми час,
Та покидьок той нас не роз’єднає.

Хоч болю нам потвори завдають,
І кличуть на підмогу з бульболенду,
СОБОРНОСТІ ніза́що нам не вб’ють,
Та вигадають там якусь легенду.

Нам, Боже, Україну вбережи,
Не хочемо ми йти в ярмо ординське,
СОБОРНІСТЬ нам наза́вжди збережи,
Наза́вжди відверни зло сатанинське.

22.01.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023

https://youtu.be/-a4E4bQ3mQw
ID: 971694