НАРОДЖЕНА ВІЛЬНОЮ БУТИ

Україно моя́, мо́я рідная не́не-колиско,
Ти вмиваєшся кров’ю, але впасти, красуне, не смій!
НЕЗАЛЕЖНІСТЬ вже є, й ПЕРЕМОГА твоя́ дуже близько,
Ще зали́шилось трішки. Я благаю, не падай, постій!

Україно моя́, тебе клятії орки шматують,
Ти палаєш, рідненька, у ворожім пекельнім вогні,
А ті плани брудні вже роками убивці будують,
Чорну душу свою́ безкоштовно дали́ сатані.

Україно моя́, серцю рідний і любий мій краю,
Ти – священна земля, в тебе гідні і доньки, й сини,
Щоб ти вічно жила́, я все Бога в молитві благаю,
Щоби знов колосились твої́ золотії лани́.

Україно моя́, ти – найкраща у світі країна,
І ніяка орда не здолає ніко́ли тебе,
Зазвучить ще гучніш всюди мова твоя́ солов’їна,
Та благаю-молю́, бережи, люба нене, себе.

Україно моя́, ти народжена вільною бути,
НЕЗАЛЕЖНІСТЬ твою́ ми ціною життя бережем,
Нам поможе Госпо́дь ПЕРЕМОГУ в війні цій здобути,
І всю кляту орду ми з святої землі́ прожене́м.

Україно моя́, в НЕЗАЛЕЖНІСТЬ тебе одягнули,
А у ко́си твої́ впле́ли сині і жовті стрічки́,
Дух незламності й волі у тебе, рідненька, вдихнули,
Й не зага́сить орда всі запа́лені тво́ї свічки́.

24.08.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 957457

Спитай дитину: "Що ж таке слова?".
Дитина гордо скаже "мама" й "тато"!
Спитай у пташки, як її маля
Впізнає маму, де пташок багато?

А як трава шепоче із вітрами?
Як квіти просять в сонечка тепла?
Як тихо проситься до хати вечорами
У вікна нічка, що приходить в снах?

І як, маленькі ми, тихенько засинали,
Під колискові ніжні пісеньки.
Ми кожне слово розуміли, хоч й не знали,
Чому ми мали спати, а кіт - ні.

Та й зараз ми без слова рідного - нікуди...
Бо там, де мови нашої нема -
Там є біда, там біль, там є розруха...
Там порожнеча, там нема життя.

Зі словом українським - можна на край світу.
А світ чудово розуміє нашу мову.
Бо хто ж не знає "Червону калину"?
І хто не чув про нашу барвінкову?

І треба, щоби ми не тільки чули,
Але й і говорили, і співали,
Й читали, й думали... Й на всі віки забули
Про мову ворога, який нас убиває.

Пора, дозріли як ніколи.
Хай рідне слово буде зброєю в руках.
Хай допоможе материнська рідна мова
Здолати ворогів на всіх фронтах.

Прийшло літо спекотне, в Україні цвітуть
І волошки, й ромашки, піони...
Всюди чується щебіт наших рідних птахів,
Та співають вони невесело.

Бо ж і пташка страждає, бо бачить вона,
З тяжким серцем з висот споглядає
Понищені села, руїну в містах.
І гніздечка її вже немає...

Але ж літо прийшло, так прийде перемога.
Надіється пташка, що збудує гніздо...
І віримо й ми - що ще трішки і скоро
Здолають герої криваве то зло.

Так буде, це точно! Ми віримо щиро,
Що День перемоги наступить для нас.
І завжди жива буде Україна!
І пташка роститиме своїх пташенят.

Ось і травень прийшов в Україну.
А у кожного лютий в душі...
Травню, подаруй нам надію,
Мирне небо на нашій землі.

Хай буяють діброви й сади,
А на спалених клумбах хай розквітнуть всі квіти.
На подвір'ях зруйнованих хай співають пташки,
І виходять з підвалів скривджені діти.

Травню, хай прийде перемога!
Мир і тиша, і спокій в душі.
Хай вертають герої додому,
До дітей, до батьків, до сім' ї...

Забілів буйний цвіт в яблуневих садах ...
Квіти й трави в городах, біля хати калина...
Травень... Хай скінчиться війна!
Травень... Хай живе Україна!

Так хочеться, щоб зацвіли півонії,
Бузок і маки, ромашки хай цвітуть ...
І запахом весняної симфонії
Щоби пронеслись вітром на передову

До наших хлопців та красунь - дівчат,
Які сьогодні Україну захищають...
Нехай ті пахощі на фронт їм долетять,
Й про рідний дім, сім'ю їм нагадають.

Нехай не буде сумнівів у них-
Сьогодні їх чекає вдома кожна мати.
І Україна чекає теж синів,
І кожен з нас буде до віку пам' ятати

Про їхній подвиг... Хай вертаються живі
І з перемогою додому, де калина,
І маки, і конвалії, й бузок...
І мама й тато, діти і дружина...