Я НІКО́МУ ТЕБЕ НЕ ВІДДАМ

Я ніко́му тебе не віддам,
Не віддам я тебе, Україно,
Ти – святиня моя́, ти – мій храм,
Я за тебе молю́сь на колінах.
Я ніко́му тебе не віддам,
Ти – єдина для мене колиска,
Та й за тебе вже платять життям,
ПЕРЕМОГА твоя́, ма́буть, близько.

ПРИСПІВ

Не віддам, не віддам Україну,
Не віддам я цю землю святу,
Рідну мову її солов’їну –
Я духовно із нею росту.
Не віддам, не віддам свою неньку,
Не віддам, не віддам ворогам,
Берегтиму її дорогеньку,
Дорожу цим величним ім’ям.

Я ніко́му тебе не віддам,
Тво́ї надра цілющі й багаті,
Не топтати тебе ворогам,
Та шматують тебе ті прокля́ті.
Я ніко́му тебе не віддам,
Ти – найкраща у світі перлина,
Не віддам я тебе тим катам,
В тебе – я, ти не є сиротина.

ПРИСПІВ

Я ніко́му тебе не віддам,
Ти моя́, ти моя́, Україно!
На тобі́ не один уже шрам,
І розвалені, ненечко, сті́ни.
Я ніко́му тебе не віддам,
Берегтиму тебе, як зіницю,
Хай не мріють, що ві́зьмуть, мов крам,
І в багно перетворять світлицю.

10.01.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1002755

НЕ НАБУ́ЛОСЯ СПОКО́Ю

Не набу́лося споко́ю –
Мить лиш без тривоги,
Та й ординці не забули
До нас всі дороги.

Не набу́лося споко́ю –
Ворог атакує,
Життя людські забирає,
Домівки руйнує.

Хоч би швидше божевілля
Уже закінчи́лось,
І все дрантя з оркостану
У багні втопилось.

Та нема кінця і кра́ю
Вже жахіттю цьому,
У молитві ру́ки зводжу
Господу Святому.

Тиша лиш на мить буває
І вона не тішить,
Нас упир не забуває
Й ніяк не зали́шить.

Жити хочемо, Всевишній,
І в страху не бути,
Тому́ вибухів й тривоги
Ми не хочем чути.

19.07.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1044005

НЕ ЗАПІЗНИСЬ
( Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «ПРОСНИСЯ, СВІТЕ» )

Світе, світе, пробудись,
Пробудись, рідненький,
На нас про́шу подивись –
Нищать нашу неньку.

На нас про́шу подивись,
Глянь на наші рани,
Врешті-решт вже пробудись –
Нас беру́ть в кайда́ни.

Врешті-решт вже пробудись,
Ми – Європа, світе,
По Вкраїні ти пройдись,
У нас гинуть діти.

По Вкраїні ти пройдись,
Ми ж не так далеко,
На благання відізвись –
В нас суцільне пекло.

На благання відізвись,
Черствість хай пом’яне,
Хоч на хвильку стрепенись,
Духу хай не бракне.

Хоч на хвильку стрепенись,
Буть черстви́м не личить,
Пробудись вже, пробудись,
Бо орда нас нищить.

Пробудись вже, пробудись,
Поки в тебе тихо,
Правді в вічі подивись,
Щоб не кралось лихо.

Правді в вічі подивись –
Ворог на порозі,
Та дивись – не запізнись,
Щоб не буть в облозі.

12.01.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1002889

ПРОМОВА З ПОТОЙБІЧЧЯ
( вустами полеглого героя )

Я бачив те, чого́ вам і не снилось,
Я бачив пекло, будучи живим,
Та в мить якусь і серце зупинилось,
Загашена свіча ординцем тим…

Я бачив те, про що вже не сказати,
Мої́ вуста наза́вжди вже німі,
А йшов я Україну захищати,
Бо грати довелося в нас сурмі.

Я бачив те, від чо́го крівця стила,
Та йшов я в бій, йшов з ворогом на прю,
Бо серцю Україна лю́ба й мила,
І голову поклав у тім бою́.

Я бачив те, чого́ не описати,
Немає слів, щоб все розповісти́,
І довело́сь життя своє́ віддати,
За обрій рано довело́сь піти.

Я бачив те, чого не уявити:
Страшна реальність в пеклі на землі́…
Пішов туди… а так хотілось жити…
Тепер моя́ домівка у землі́.

Я бачив те, що відбирає мову,
Пекельні му́ки довело́сь пройти,
Із засвітів кажу́ тепер промову,
Бо вже пішов у вічнії світи.

17.07.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025

ПОВЕРНИ СМІТТЯ В БОЛОТО

Ось у нас тривога знову,
Бо летять потвори
Із болота в Україну
Через Чорне море.

Поверни сміття, Всевишній,
Назад у болото,
Молим тебе за це грішні,
Не дай, Бог, прильоту.

Відверни бляшанки вражі,
Боже, ми благаєм,
І в молитві дуже слізно
Надію плекаєм.

Ми не хочем помирати –
Ми хочемо жити!
Як ми маєм ще благати
І тебе просити?

Ворог клятий все злітає,
Кружляє над нами,
Нехай трюки ці покаже
Він над болота́ми.

Поможи йому у цьо́му,
Болото велике,
Відверни від України
Сміття це безлике.

Феєрверками хай сяють
Гучно та яскраво,
А ми їм поаплодуєм
І скажемо: «Браво!»

08.01.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1022297

ЯКІ ПІДІБРАТИ СЛОВА?
( До вірша «БІДА І СЛІЗОНЬКИ ГІРКІ»)

Які слова́ я маю підібрати,
Щоб описати ворога єство?
Чи є такі і де їх відшукати?
Зробили нам потвори торжество.

Безсонна ніч і ранок був нетихим,
Гатили по столиці раз-у-раз,
Так знову наробили всюди ли́ха…
Та чи мине у нас пекельний час?

Людьми потвор цих точно не назвати,
Бо в них нема… нема людськи́х чеснот.
Таке творити й болю завдавати…
На це не позичати їм щедрот.

Людина точно то́го не чинила б,
Бо в тих потвор ні душ, ані сердець.
Людей на добре думка осінила б…
А нелюд цей стира все нанівець.

Лиш сатана таке чинити може,
Й сховатись ні́де – всюди дістає,
Існує ж бо сміття таке вороже,
Що так чинити не перестає.

І ні на мить нема від них спочинку,
Тривога і напруга повсякчас,
Не можна з ними стать до поєдинку,
Бо звідусіль біда йде водночас.

І як би я слова́ не підбирала,
То жодним не опи́шу цих потвор,
Неначе зе́рна, їх перебирала,
Та всі не ті, щоб висвітлить терор.

02.01.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1002140

ГАЛЕРЕЯ, ВІЙНА І МИТЕЦЬ

В нас звуки канонади, у нас гримлять гармати,
Й під звуки канонади в нас творяться дива́,
Бо ворог не куняє і нам не можна спати,
Сівба повинна бути і мають буть жнива.

Під звуки канонади відкрилась галерея,
В якій життя вирує, в якій незламний дух,
Вона, неначе квітка, неначе орхідея,
В ній все переплело́ся, у ній постійний рух.

Під звуки канонади митці в нас не дрімають,
Вони картини пишуть, у них мистецький фронт,
І нашу ПЕРЕМОГУ цим фронтом наближають,
То ж наша ПЕРЕМОГА відкриє горизонт.

Ті звуки канонади ще більше надихають
Й щоразу закликають боротися з врагом,
Поло́тна, наче квіти, під пензлем оживають,
Кує́ться ПЕРЕМОГА із фронтом цим гуртом.

Картинна галерея, неначе та перлина,
Немов ковток повітря в такий буремний час,
Неначе промовляє тут кожная картина,
І каже, що Вкраїна, немов іконостас.

Ті звуки канонади замовкнуть, точно знаю,
Культура і мистецтво в нас будуть вічно жить,
Картинній галереї розширення бажаю,
Бо хоч гримлять гармати – мистецтво в нас не спить.

01.01.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1002111

ЗГОРІВ МУЗЕЙ, ТА ДУХ НЕ ЗГИНЕ

Музей Шухевича згорів,
Але тризу́б вцілів, на диво,
Зотліти б ворог наш волів,
І не було́ б огненне жниво.

Згорів музей, згорів до тла,
Бо ніс він ворогу загрозу.
У орків не маліє зла,
А й додають все більшу дозу.

Давно Шухевича нема,
В музеї пам’ять береглася,
Від баченого біль пройма…
До чо́го сатана вдала́ся.

А в тім музеї все було́,
По крихті в нього все збирали,
І в мить одну усе пішло…
Усе потвори зруйнували.

Любов була в музеї тім,
Любов до неньки-України,
Жага до волі теж у нім…
Згорів музей, та дух не згине.

Згорів Шухевича музей,
Він був ординцям на заваді,
Нена́висть й біль від цих вістей,
Але потвори цьо́му раді.

Згорів музей і все, що в нім,
Нічо́го зовсім не вціліло,
Вцілів лиш три́зуб, він вцілів,
А решта все ущент згоріло.

Усе в нас ворога ляка,
Загиблі страх несуть титани,
Нацистів ворог так шука.
Їх дух Шухевича дістане.

01.01.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1043695

ВИПРОВАДИНИ Й БАЖАННЯ

Добіг кінця…Ой ні, ще добігає,
Ще мить якась і пі́де він від нас,
Всі брами за собою закриває.
Та що чекає у Нові́м на нас?

Чекає що?.. От цьо́го ми не знаєм,
Не знаєм, що прийдешній принесе́,
Та ПЕРЕМОГУ в Господа благаєм,
А з нею наше ве́рнеться хай все.

Не знаємо ніхто Господніх планів,
Але благаєм Господа про МИР,
Щоб нам не додавалось більше ранів,
Наз́авжди щоб вступився вже упир.

Аби добіг – ще трішки залиши́лось,
Нехай з собою забере́ весь біль,
І пекло щоб від нас уже вступилось,
Хай ворог закрива свою́ артіль.

Нехай Старий з собою забирає
Всі наші бі́ди, горе і війну,
Ну а Нови́й нехай не пропускає
Війну жорстоку й вбивцю-сатану.

Нехай вже йде – він скупаний у кро́ві,
Останній подих, але й той в сльозах,
Його випроводжаєм у розмові
І за Нови́й бере́ одразу страх.

Нехай вже йде й з собою забирає
Усіх потвор із нашої землі́,
Хай їм усім бетон позаливає,
Нехай не линуть в засвіт журавлі.

Із фронту хай Нови́й всіх повертає,
Здоровими й живими хай верну́ть,
Хай нарід наш вже кров не проливає,
Хай ки́лим ПЕРЕМОГИ нам зітчу́ть.

31.12.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 1002053