ВІЙНА ЗАБРАЛА

Війна забра́ла тисячі́ життів,
А може навіть це уже й мільйони,
Її до нас рашист-упир привів,
Йдуть з технікою цілі ешелони.

Війна забрала український цвіт
Й продовжує щодня їх забирати,
Вже другий розпочавсь десяток літ,
Продовжуєм в могилоньки лягати.

Війна забрала доньок і синів,
Ніхто й ніщо потвор не зупиняє,
Ще більше той упир оскаженів,
Вбиває й все з лиця землі стирає.

Війна забрала й пуп’янки малі,
Жалю́ не мають клятії потвори,
Безжально убивають москалі.
Посіяли недолю нам і горе.

Війна забрала квіти, що цвіли,
Вони наза́вжди полягли в могили.
І пагінців свої́х ще не дали́ –
Життєві сві́чі вбивці загасили.

Війна забрала не одне життя,
І скільки ще забе́ре – невідомо.
Ще скільки буде кровопролиття –
Хіба що знати Господу святому.

03.07.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1042968

НА БОЛОТА́Х БАВОВНА КВІТНЕ

На болота́х бавовна квітне,
Радієм з цього ми усі,
Бажання наше заповітне –
Щоб квітло все в усій красі.

На болота́х бавовна квітне,
Нам тішить око її цвіт,
Ми й слово скажемо привітне,
За цим слідкує увесь світ.

На болота́х бавовна квітне,
Вона, неначе благодать,
Це явище усім помітне.
Болото треба привітать.

На болота́х бавовна квітне,
Яскраво так палахкотить,
Ну, а болото ж те тендітне,
Для них зворушлива ця мить.

На болота́х бавовна квітне,
Немов ліхтарики горить,
Болото немічне, самітне,
Але ж бавовна там зори́ть.

На болота́х бавовна квітне,
Вона – прекрасний дивоцвіт,
Насіння в неї перелітне
Й туди тягнув його магніт.

На болота́х бавовна квітне,
Радієм з цьо́го ми усі,
За нею інша ще розквітне
Для всіх в небаченій красі.

02.01.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1004522

ЯК МОЛИТИ, ЯК БЛАГАТИ?

То як ще Господа благати,
Щоб відвернув від нас біду?
Аби вберіг від супостата
Й ворожу зупинив ходу?

То як ще Господа молити,
Аби життя наше беріг?
Благаєм, молим, хочем жити,
Та ворог сів на наш поріг.

То як ще Господа просити,
Аби потвор від нас відвів?
В молитві ру́ки як зводити,
Щоб ми не клали більш голів?

То як ще Господу вклонитись?
Які моли́тви ще змоли́ть,
Аби нам кров’ю більш не митись,
Аби усі могли ми жить?

То як ще Господу зізнатись,
Що ми не хочемо війни́?
Як вижити і як триматись,
І як позбутись сатани?

То як ще Господу сказати,
Що Україна – не мішень?
І нас потрібно рятувати,
Бо нас все меншає щодень.

29.12.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 1009693

ЗНОВ ЛЕТЯТЬ ПОТВОРИ

Знов летять потвори
Понад Чорним морем
І несуть нам небезпеку,
Сльо́зи, біль і горе.

А ми у молитві
Господа благаєм,
І надії, що почує,
Ми не полишаєм.

Щоб Госпо́дь вернув їх
Знову у болото,
Щоб наві́ки приземлив там
Мотлох цей сволоти.

Щоб не підняли́ся
З болота ніко́ли,
Молим тебе, любий Боже,
Й невблаганна доле.

Хочем в МИРІ жити
І горя не знати,
Україну щоб поміг Бог
Із руїн підняти.

Аби ворог клятий
Зо́тлів з потрохами,
Щоб війни́ більше не знали
Вкраїнці віками.

Вислухай нас, Боже,
Наші всі моли́тви,
Поверни прошу́ живими
Всіх із по́ля битви.

Відверни, Всевишній,
Цьо́го супостата,
Щоб не бу́ла у жалобі
Українська хата.

31.12.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 1043425

МАСОВАНА АТАКА

Масована атака терористів,
Будинки житлові в нас у вогні,
Потвори ці страшніші від фашистів,
Богами себе чують у війні.

Масована атака по Вкраїні,
Поранені і забрані життя,
І згарища усюди, і руїни…
Це все зробило іродське сміття.

І Київ, і Одеса, й Запоріжжя,
Долина, і Дрогобич, й красень Львів,
І Харків, що у ворога – підніжжя,
Та ще й Дніпро, який вогнем зацвів.

Під вибухами й Сміла опинилась,
Руйнації страшні там відбулись,
Невинна кров на землю там поли́лась…
Ось на таке потвори спромоглись.

І Конотоп палає смолоскипом:
Будинки на прицілі житлові.
Ми з болем в серці, у сльозах, зі скрипом…
Біду нам творять кляті москалі.

А скільки сіл, і селищ, і містечок?
Куди летів той мотлох від орди?
Невже це сліз і горя не вершечок?
Невже не крапка болю і бід́и?

Невже хода ворожа буде вічна?
Невже ніщо потвор цих не приспить?
В нас доленька, як бачимо, трагічна,
Немає й гадки ворог відступить.

Міста у нас палають, гинуть люди,
Летять на нас ракети з болотів,
Біду нам чинить мотлох цей усюди,
Нас знищити потвора захотів.

З лиця землі́ стирає нас ординець,
Змітає все потвора на шляху,
Для нього лютий ворог – українець.
Цей не́люд потопає у гріху.

Та гріх його ні трішки не лякає,
Радіє супостат усім смертям,
Ніхто й ніщо його не зупиняє…
Й чим далі, тим страшніше жити нам.

29.12.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 1001893

ХТО ЗУПИНИТЬ ВІЙНУ?

Хто зупи́нить війну в Україні?
Ту війну, що не нашою є…
Аби мові звучать солов’їній,
Яку ворог ніза́що не вб’є.

Хто зупи́нить убивць-терористів,
Які в нашу домівку прийшли?
Щоб не чуть від ракет страшні свисти,
Що у простір вкраїнський ввійшли.

Хто зупи́нить війну цю жорстоку
Чи пове́рне її в оркостан?
Бо ми платимо ці́ну високу.
Чи безсмертний ординський тиран?

Хто зупи́нить війну? Хто це зробить?
Хто зуміє приспати потвор?
Щоб смердючий зотлів уже чобіт,
Аби нас залишив цей терор.

Хто зупи́нить війну? Я питаю!
Розтопіться серця́ крижані!
Я і Бога і людство благаю…
Хто ж поставить кінець цій війні?

Хто зупи́нить війну чимскоріше?
Хто Вкраїну і нас збереже?
Бо щоразу жахіття все гірше…
Зупиніть цю війну в нас уже!

29.12.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 1004195

ДУМКИ, БЛАГАННЯ, БІЛЬ І СЛЬОЗИ

Сиджу вечорами, та й думку дума́ю,
Коли ж ПЕРЕМОГА? Коли?.. Я не знаю…
Коли вже потвори з Вкраїни піду́ть
І місце з бетоном для себе знайдуть?

А думка злітає, снує́ться, кружляє,
Надію на МИР в Україні плекає,
Щоб ворог вступився з святої землі́,
Щоб щезла наза́вжди орда-москалі.

Я дякую, Боже, що маю домівку,
І можу на ліжку тулити голівку,
Та ворог домівки руйнує щодня…
Хай щезня з святої землиці русня!

Шматується серце від то́го, що бачу,
І рана ятри́ться, і часто я плачу,
Та й ру́ки складаю до Бога в мольбі…
Роками вкраїнці у смутку й журбі.

Щоденно потвора наш нарід вбиває,
І кров, як водиця, на землю стікає,
Кінця цьо́му пеклу і близько нема…
За що ж вони, Боже, так з нами всіма?

Сную́ться думки́, наче та павутина,
Болить мене тяжко мій нарід й Вкраїна,
Болить мене, Боже, й нестерпно пече,
Підстав же, Всевишній, нам сво́є плече.

Та й зглянься, Всевишній Владико, над нами,
Закрий нас благаю, свої́ми щитами –
Нам хочеться жити, не хочем вмирать.
Якими словами про це ще благать?

26.03.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1009529

БІДА І СЛІЗОНЬКИ ГІРКІ

Потвори знову нас атакували,
Влучання є в будинки житлові,
Страху́ і горя люди знов зазнали…
Чи лідери це бачать світові́?

Ніхто убивць чому́сь не зупиняє,
Минула ніч, що принесла́ біду,
Нас ворог атакує, убиває,
І все, як на долоні, на виду.

Найдовша ніч… Вона для нас плачевна,
Столиця знов палала у вогні,
Про спокій думка вже давно непевна,
Щоразу вісті чуємо сумні.

Вогонь, будинки, страх і потерпілі,
Ні кра́ю, ні кінця цьому́ нема,
Летять, влучають в нас ворожі цілі,
Бідою ворог більше обійма́.

Від ворога нам ні́куди сховатись,
Бо ця потвора всюди дістає,
На чудо перестали сподіватись,
А кожна мить зневіру додає.

На Бога залишається надія,
Молитва й сподівання лиш такі,
Бо в ворога надовго ця затія,
А в нас біда і слізоньки гіркі.

22.12.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 1004802

ОХМАТДИТ

Як же боляче і прикро…
Та чи буде судний день?
Верхово́дить бидло звикло,
Й люд Вкраїни – їх мішень.

В чо́му ж діти завинили
І за що вбивати їх?
Що ж ви, нелюди, творили?
Вам незнане слово ГРІХ?

ОХМАТДИТ наш знали в світі,
Там надія все жила,
Лікувалися там діти…
Знищено є й все до тла.

Із землею все зрівняли,
Зруйнували все ущент,
Бо ударів тих завдали
В одну мить, в один момент.

Під завалами впинились
Хворі діти і батьки,
Й лікарі з життям простились
Від ординської руки́.

Не несли́ вони загрози
Тим убивцям з болотів.
Не впадуть на землю сльо́зи
Мо́го люду чорних днів.

ОХМАТДИТ… Вкраїна… діти,
Біль і крик, пролита кров.
В пеклі їм за це горіти,
Тільки б судний день прийшов.

08.07.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1017191

НАМ СПОКІЙ ТІЛЬКИ СНИТЬСЯ

Нам спокій тільки сниться,
Нас знову атакують,
А світ лиш звик диви́ться
І зо́всім нас не чують.

У небі знову ві́йни,
Висока небезпека.
Хто жах оцей наді́йме?
Чи вчують нас здале́ка?

Бою́ся, що не вчують,
Ніко́му ми не треба,
То ж ру́ки у молитві
Ми зводимо до неба.

Звертаємось до Бога,
Благаєм допомоги,
Щоб ірод щез з порога
І не було́ тривоги.

В нас вибухи лунають,
Нема куди сховатись.
На що в світі чекають?
Не квапляться зізнатись.

Ще скільки нам терпіти?
Ще скільки нам страждати?
Ще скільки нам тремтіти
Й життя в нас забирати?

07.07.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1043231