ДУМКИ ПРО ЩАСЛИВЕ ОШАТТЯ

( Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «ОДЯГНУТИСЬ БИ В ЩАСТЯ НАЗАВЖДИ» )

Одягнутись у щастя наза́вжди…
Але ж де його можна узять?
Якби міг, то зі скрині дістав би,
Чи пішов би його десь шукать.

Та даремними бу́ли б старання,
Бо його неможливо знайти,
Залишається тільки чекання,
Бо само воно мало б прийти.

Те ошаття не зіткане з ниток,
То ж в артілі його не знайти,
Не лежить на вітрині, як зви́ток,
І по нього по кладці не йти.

Та й не квітне воно серед квітів,
Не блука між дерев у саду,
Найщасливіша буду у світі,
Як в обі́йми його я впаду.

Та в уяві його я малюю,
І себе уявляю у нім,
На паркеті в думках з ним вальсую,
Разом з ним щоб заходити в дім.

Щоб ця мрія здійсненною стала –
Одягнутись у щастя-красу,
Я б його берегла, шанувала,
Заплела́ би його у косу́.

То ж за нього молитись й молитись,
І надію на це не втрачать,
Та й на зустріч із ним не спізнитись,
Аромат його в себе вдихать.

27.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023

ОДЯГНУТИСЬ БИ В ЩАСТЯ НАЗАВЖДИ

Одягнутись би в щастя наза́вжди,
Й те вбрання ні на мить не знімать,
І про нього скрипаль вже заграв би…
Наче скарб, берегти й цінувать.

Це вбрання з-поміж всіх особливе,
Та купити не можна ніде́,
Не буває воно, наче зливи…
Може потайки якось прийде́?

Хай прийшло би воно й снігопадом,
Й заметіллю зустріла би теж,
Хай би сипалось і зорепадом,
Прийняла́ б його цілий кортеж.

Я б його все життя шанувала,
Хай би падало навіть дощем,
Як коштовність, його б доглядала,
Воно стало би скарбом-плащем.

І як води, нехай би лило́ся,
Щоб не мучила спрага за ним,
Та й в життя щоб воно уплело́ся
Всім колосся своїм золотим.

Я купала б його у любові,
І співала б для нього пісні́,
Я була́ би із ним, наче в змові,
І обі́йми були́ б в нас тісні.

Одягнутись в омріяне щастя,
Танцювати у парі із ним…
Я прийня́ла б його, як Причастя,
Воно стало б для мене святим.

21.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023