Слова немають виміру або часу Можуть поранити або ж воскресити, Життя не має кольору або смаку Проте вимірюється спогадами про літні зливи. Ці спогади без звуку чи конкретної картини, Але можуть посипати солі на рану Та влада над цими складними матеріями Тільки у кожного з нас в руках – архітектора. Жити теперішнім, або ж плакать за минулим У кожної думки є свій незвіданий вибір Й до чого ж ми все таки готові? До вічного пошуку чи сталого виміру?
Марія Майкович
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Скрипить сніг на довгих віях моїх Метушиться люд на вулиці , навкруги, Ліхтарі цьогоріч усюди вимкнуті Найголовніше сьогодні – придбати свічки.
Не сяють гірлянди на будинках Немає в сквері ялинки-гіганта Ярмарки із гарячим глінтвейном- зачинені, Попри все , серця людей завше відчинені.
Діти не просять на свято іграшки Чудотворець не читає в листах про айфони, Вони чекають чуда із неба цієї зими Лиш би закінчилися ці страшні, кляті війни.
Аби кожен повернувся у свою домівку , Щоб побачити вцілілу , рідну кімнату Де розливається запах кориці і шоколаду, Замість згорілого попелу кам’яного каміну. Марія Майкович
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Я стану колись для тебе прісною В тобі згасне той запал життя В пам’яті залишимо лиш спомини юності Для згадування нашої спільної, романтичної історії .
Обличчя моє вкриється старечими зморшками, Сила в руках твоїх зів’яне, через деякий час Та душа буде кохати наша завжди Навіть, через декілька тисяч років.
Промайне вкотре тисячна осінь, Взимку будуть холодні руки, знову А душа все одно хотітиме тебе , Твою милу посмішку і теплу розмову.
Марія Майкович
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
І море хвилювалося, і дні ішли А ми з тобою одвічні закохані птахи І в піднятті, і в злеті тримаємось за руки, Щоб пережити разом вічність без туги. Аби дойти до самого кінця Де нас чекатиме глибока старість, Щоб змогла пригорнутись до твого плеча І згадати найкращі митті життя. Щоб перегортали разом сторінки Потертих й зворушливих листів, Де написані одкровенні наші скарби Буденне й щире : ” кохаю”.
Марія Майкович
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Це зізнання в коханні, Ці слова Україні, Всі молитви на світі – Моїй Батьківщині.
Не гадала, що правда Як сильно бути любити Й не гадала, що правда Скільки ненависті буде жити.
Руйнування страшні На нашій землі, Бо прийшов старший “брат” Щось там визволять.
Що ж ти хочеш, “брате”, від нас? Що ти хочеш, “русская власть”? За Землею прийшли? За Людьми? Це для вас “станавленье великой страны”?
Так ганебно прийшли Стільки біди принесли… Нестерпно боляче мені Дивитись, рідненька, на тебе ці дні
Ти у вогні, ти палаєш В цю мить кров’ю стікаєш Але вірю, усе ти здолаєш Ти ж уже того ката перемагаєш.
Бо кожен українець з тобою Віддамо життя за твою волю В нас серце міцніше за їхню зброю Душа оповита міццю й любов’ю.
Країно, на мить піднімись Он там, подивись! Там ми зло перемагаємо Сильну націю здобуваємо.
Майорить там відвага, лунають честі звуки Це ворогів відправляємо на страшнії муки Бо ще й відголоски 8-ми річної давності не дають нам забути Хоча і дають розуміння ким саме нам бути.
Видніється світло нашому народу Україно, ти напевно так не пишалася зроду Поки увесь світ сіпає від страху Наші боронять свободи красу.
Багатостраждальна моя Україна Моя мужня, незламна і вільна, Нескорена ніким і віками! Було так і є, і так тому бути!
Я – українка, пишаюсь, це нікому не змінити По всьому світу буде лунати Слава Україні, Героям Слава!
Автор: Анна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Закон існування простий… Метелика крильце закрило світи. У горах умить спричинився обвал. На морі – дев’ятий розхристаний вал. В пустелі все небо закрили піски. Змінилось від повені русло ріки. У лісі вчинився страшний бурелом. Метелика крильце – не птаха крило. Збирається люд по світах на війну. Всього лише крильцем метелик змахнув… Хай тиша, і спокій, і мир всепланетний утримують світ, Хай крильце метелика в помаху вільнім не чинить нам бід!
Автор: Олексій Кононенко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Процвітає Україна, її Слава й Воля! Нехай всім нам, українцям, щедра буде доля! Нехай щезнуть вороженьки, як роса на сонці, Бо пануємо ми, браття, у своїй сторонці!
Душа й тіло в нас зміцніли за нашу свободу, Бо віками ми є браття козацького роду! Чорне море нам сміється, Дід Дніпро радіє, Бо в коханій Україні доленька квітніє!
А завзята праця щира всіх нас об’єднала, Пісня волі в Україні гучно залунала! Душа й тіло в нас зміцніли за нашу свободу, Бо віками ми є браття козацького роду!
Процвітає Україна, її Слава й Воля! Нехай всім нам, українцям, щедра буде доля! Нехай щезнуть вороженьки, як роса на сонці, Бо пануємо ми, браття, у своїй сторонці!
Душу й тіло ми зміцнили за нашу свободу, Бо віками ми є браття козацького роду! Козацького роду!
Автор: Есаулова Олена
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
