Він пише листа… Привіт кохана, як справи
В нас сьогодні дощить, неначе пізньої осені
Навколо мене моторошні,втомлені, грязні канали
Але я тримаюсь кохана, тримаюсь, і сумую за твоїми ніжними косами

Вона пише… В нас сьогодні наче спокійно
Кожний день я дивлюсь в наше старе понівечене вікно
Пам’ятаєш ми хотіли зустріти нашу старість гідно
А тепер я молю щоб зустріти її удвох

Він пише листа… Розкажи як там наша доця
І скажи що я їй ляльку велику велику куплю
Я прийду обіцяю у цьому році, ти скажи їй
що я безмежно її люблю…

Вона пише… Десь поблизу гриміло холодно
а можливо салюти, можливо у когось щасливі дні
Так як в нас колись пам’ятаєш, але не сьогодні
Нещасливі бувають ,ні не так, не буває щасливих людей у війні

А ти знаєш, В нас під хатою, переляком зі стріхи
принесло звідкілясь, кошеня… все брудне
перелякане , мокре , пахне західним вітром
А в очах сум і горе, воно в цьому світі одне

я не знаю як дальше будуть пахнути квіти
На весні як цвістимуть згорілі поля
Але знаю що ти там міцно стоїш, значить буде
Найщасливіше вільне твоє немовля…

Він пише листа… Нас кидає вітрами
З переляку у грізний німий буревій
Я Кохана стою, я стою із братами
Не по крові, ні… більше, по мові своїй!

Автор: Роман Кукурудз